Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них Виконала: студентка факультету МЕіМ 3 -го курсу 6 -ої групи Бондар Тетяна Перевірила: ас. Волобоєва Ірина Олександрівна
В процесі праці людина перебуває в контакті з предметом праці, знаряддями праці та іншими людьми. Крім цього, на людину діють різні фактори виробничого середовища, зокрема температура, вологість та швидкість руху повітря, параметри котрі не відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випромінювання тощо. Все це характеризує умови, в яких працює людина
Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їхню працездатність.
Виробничі шкідливості поділяються на три групи: — шкідливості, які пов’язані з трудовим процесом. Вони обумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, напруга органів зору, слуху, велика інтенсивність праці та ін. ); — шкідливості, які також пов’язані з виробничим процесом, але створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування — промисловий пил, шум, вібрація, шкідливі хімічні речовини, випромінювання тощо. Майже всі вони нормуються шляхом встановлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються; — шкідливості, які пов’язані з зовнішніми обставинами праці і виробництва — з недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональне опалення виробничих приміщень і т. ін. ).
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психологічні.
Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути: професійні захворювання; посилення захворювання, яке вже має працівник та зниження опірності його організму відносно зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності; зниження працездатності та продуктивності праці.
Розглянемо виробничі шкідливості, що найчастіше зустрічаються на виробництві.
Мікроклімат виробничих приміщень це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робочому місці, у робочій зоні. Параметри мікроклімату: температура повітря; відносна вологість; швидкість руху повітря ; теплове випромінювання.
Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються прилади: ртутні та спиртові термометри (для виміру температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри та кататермометри (для визначення швидкості руху повітря). Розрізняють оптимальні та допустимі параметри мікроклімату. Оптимальні найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.
Оптимальні та допустимі норми мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень
Заходи щодо зниження негативного впливу мікроклімату: впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміна гарячого засобу обробки металу холодним); механізація та автоматизація виробничих процесів; дистанційне управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов; захист працівників різними типами екранів; раціональна теплова ізоляція устаткування; раціональне розміщення устаткування; раціональне планування та конструкторське рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях); раціональні вентиляція та опалювання; раціоналізація режимів праці та відпочинку (додаткові перерви); спеціальний питний режим (білково вітамінні напої, хлібний квас, підсолена вода); застосування спецодягу.
Промисловий пил - дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі. За характером речовин, з яких утворюється пил, розрізняють такі його види: 1) органічний пил — рослинний (деревний, трав'яний, борошняний, тютюновий, бавовняний тощо), тваринний (шерстяний, кістковий, волосяний) та штучний — пластмасовий; 2) неорганічний пил — мінеральний (квар цовий, силікатний, копальняний тощо), металевий (залізний, алюмінієвий тощо); 3) змішаний пил складного вмісту, який утворюється, наприклад, під час шліфування металу.
До заходів, завдяки яким скорочується утворення пилу, належать: - раціоналізація технологічних процесів, - мокрі способи обдирання та шліфування виливок, - зволоження переробних матеріалів, - підтримання чистоти приміщень та устаткування. Знижує пилоутворення і використання прогресивних технологічних процесів та устаткування (формування методом пресування, термомеханічні й механічні види зварювання, електрохімічне очищення виливок). Заходи, які ліквідують пилоутворення та обмежують поширення пилу у приміщенні: - герметизація устаткування, - влаштування місцевої вентиляції. Якщо санітарно технічні заходи щодо зниження пилу у робочій зоні не дають достатнього ефекту, необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту.
Шкідлива речовина це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.
Класифікація За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки (аміак, кислоти тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (вуглекислий газ і т. д. ); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон тощо); сомотичні (ртуть й ін. ); канцерогенні речовини, що впливають, на злоякісні новоутворення — пухлини (азбест, хром тощо). За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: І — надзвичайно шкідливі; ІІ — високошкідливі; ІІІ — помірно шкідливі; ІV — малошкідливі.
Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів: удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин; застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом; заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору — червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробництві капелюхів тощо); установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш’яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0, 2 %); комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями; дистанційного управління технологічними процесами; раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкідливих речовин); удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо); влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення; використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т. д. ); контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях; токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин.
Виробничий шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність. Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. З шумом пов’язані деякі технологічні процеси — клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, штамповка, робота на ткацьких верстатах, випробування авіадвигунів тощо.
Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку — 30— 40 д. Б, для розумової праці — 45— 55, для робітників цехів, гаражів, магазинів — 56— 70, у службових приміщеннях касового вузла банку — 60, виробничих приміщеннях касового вузла — 75 д. Б.
Засоби захисту від шуму: зниження шуму в джерелі створення. ( У першу чергу необхідно замінювати устаткування ударної дії на устаткування безударної дії, заміна клепання клепальними молотками на гідравлічне клепання чи зварювання, застосування прокладок великим внутрішнім тертям (гуми), поглинаючих коливальну енергію. ) заміна металу іншими матеріалами — пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами. своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента. використовувати місцеву та загальну звукоізоляцію, шумовловлюючі екрани, поглинаючі фільтри, глушителі шуму. Застосовуються також різні конструкції звукоізолюючих кабін з цегли, бетону та інших будівельних матеріалів. засоби індивідуального захисту
Вібрація – це механічні коливання, які виникають в пружних тілах або в тілах, що знаходяться під впливом змінного фізичного поля. За способом впливу на людину вібрація поділяється на два види: – загальна вібрація (вібрація робочих місць), яка передається через опорні поверхні на тіло людини; – локальна, яка передається через руки та ноги людини. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні й електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні і сільськогосподарські машини.
Вібрація справляє на людину такі впливи: – подразнювальний; – зміщення органів; – деформації тканин та клітин окремих органів. Наслідками впливу вібрації є: – зниження працездатності; – порушення функцій центральної нервової системи; – порушення функцій опорно рухового апарату; – порушення функцій статевих органів.
Засоби захисту від вібрації: віброгасіння застосування пружинних або гумових віброізоляторів вібропоглинання (здійснюється покриттям машин в’язкими матеріалами (мастикою), використанням масляних ванн для зубчастих зчеплень. ) дистанційне керування спеціальне віброзахистне взуття, рукавиці з м’якими надолонниками
Виробничі випромінювання Джерела випромінювання мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці. Ризик випромінювання виникає також при роботі на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо.
До найбільш небезпечних виробничих випромінювань слід віднести такі: іонізуючі, ультрафіолетові, електромагнітні і лазерні випромінювання. Іонізуючим є будь який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції заліз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби.
Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів; обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно небезпечній зоні; відділенням робочого місця від джерел випромінювання; використанням дистанційного керування; застосуванням приладів сигналізації і контролю; використанням засобів індивідуального захисту.
Ультрафіолетове випромінювання – це невидиме оком електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0, 0136 до 0, 4 мкм. Джерелами ультрафіолетового випромінювання є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору. Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання: екранування джерел випромінювання; загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами; застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття).
Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Електромагнітне випромінювання викликає зміни тиску крові, гіпотонію або гіпертонію. Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами: завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля; організаційними заходами (проведенням медичних оглядів та ін. ) застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів).
Лазерне випромінювання Лазери дозволяється розміщувати у спеціально обладнаних приміщеннях. Потужний потік лазерної енергії може спричиняти серйозні ураження через теплову, механічну та електричну дію. Опромінення спричиняє порушення діяльності центральної нервової системи, серцево судинної системи, ендокринних залоз, призвести до згортання або розпаду крові і т. ін. Лазери використовують при дефектоскопії матеріалів, в радіоелектронній промисловості, в будівництві, при обробці твердих і надтвердих матеріалів.
При розробці заходів безпеки враховують специфіку лазерного устаткування, перелік та аналіз всіх можливих потенційних небезпек (інтенсивний шум, гучні “хлопки накачки”, іонізацію повітря, виникнення озону) і шкідливих чинників. Для цього складається план приміщення із зображенням на ньому просторово енергетичної ситуації, прямих і можливо відбитих лазерних променів. Для очистки повітря використовують загальнообмінну вентиляцію. Приміщення фарбують у кольори з малим коефіцієнтом відбиття (4% відбитих склом променів досить для ураження сітківки ока). Робота має проводитись за умов сильного освітлення, щоб зіниця ока мала мінімальний розмір. Важливе значення має автоматизоване управління й дистанційне спостереження за роботою установок. Допуск у приміщення де є лазерні установки, дозволяється тільки особам, що безпосередньо на них працюють. При роботі використовують одяг і рукавиці з непроникної чорної тканини з невеликою кількістю відкритих частин тіла. Для оцінки лазерного випромінювання, використовують колориметри, фотоелектричний, актинометричний та інші методи.
Висновок Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України "Про охорону праці" на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих. Тому усі працівники прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них
Бондар Т..pptx