Севастопольський інститут Банківської Справи Української Академії Банківської Справи Національного Банку України КАФЕДРА ПРАВОЗНАВСТВА Кримінальне право Лекцію підготував та читає доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Оболенський Юрій Борисович
Лекція на тему: Поняття та ознаки злочину, його види.
Лекційні питання: 1 Поняття злочину та його ознаки. 2 Малозначне діяння, яке формально містить ознаки злочину. 3 Відмінність злочину від інших правопорушень. 4 Класифікація злочинів.
Рекомендована література: • Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – • • • № 30. – Ст. 141. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – За ред. О. М. Омельчука. – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 208 с. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. ). Вид. 3 -тє, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - 352 с. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. — За ред О. М. Омельчука. — К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. — 297 с. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К. : Атіка, 2001. – 656 с. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого / В. В. Сташис (заг. ред. ), С. В. Гізімчук (уклад. ). – К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 284 с. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів / За заг. ред. В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
• • • Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. К. Х. : Юрінком Інтер Право, 2001. Уголовное право Украиньї. Общая часть: Учебник/ М. И. Бажанов, Ю. В. Баулин, В. И. Борисов й др. ; Под ред. М. И. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тация. К. : Юринком Интер, 2003. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів / За ред. П. С. Матишевського. К. , 2000. Уголовное право Украиньї: Общая часть: Учебник / Отв. ред. Я. Ю. Кондратьев / Под ред. В. А. Клименко, Н. И. Мельника. К. : Атика, 2002. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. М. : Издательство БЗК, 1997. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении: Учебник для вузов / Под ред. д ра юрид. наук Н. Ф. Кузнецовой й канд. юрид. наук И. М. Тяжковой. М. : Издательство Зерцало, 1999. Науково практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. К. : Каннон, 2001. Науково практичний коментар до Кримінального кодексу України. 2 е вид. , переробл. і доп. / Відп. ред. С. С. Яценко. К. : А. С. К. , 2002. Кримінальний кодекс України: Науково практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. К. : Концерн "Видавничий Дім""Ін Юре", 2003.
• Бондаренко Н. А. , Мирошниченко Н. А. , Терентьев В. И. Уголовное право • • • Украины. Общая часть: Конспект лекций. – Одесса – Николаев, 2001. – 83 с. Горбачов О. В. Кримінальний кодекс України. Структурно логічні схеми / В. Т. Маларенко (ред. ). – К. : Видавнича компанія "Воля", 2004. – 508 с. Захарченко В. Е. , Сокол С. С. , Бузницкая С. В. , Антошкина В. К. Уголовное право Украины: Учебное пособие для студ. вузов. – Донецк: ООО "Юго Восток, ЛТД", 2005. Іванов Ю. Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчально методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун т. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К. : Атіка, 2001. – 656 с. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого / В. В. Сташис (заг. ред. ), С. В. Гізімчук (уклад. ). – К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 284 с. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. За гальна частина: Посібник для підготовки до іспитів / За заг. ред. В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2003. – 288 с. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Александров Ю. В. , Антипов В. І. , Дудоров О. О. та ін. ]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [4 те вид. ]. – К. : Атіка, 2008. – 376 с.
• • • • Нормативно правові матеріали Кримінальний кодекс України від 2001. 04. 05 (станом на 1 січня 2011 року) ЗАКОНИ УКРАЇНИ Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1996. 10. 01 Закон України «Про амністію» від 2007. 04. 19 Закон України «Про амністію» від 2005. 31 Закон України «Про амністію» від 2003. 07. 11 РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ Рішення Конституційного Суду від 2000. 04. 19, № 6 рп/2000 "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі)" Рішення Конституційного Суду, від 2004. 11. 02, № 15 рп/2004 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)" ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2005. 12. 23, № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2005. 12. 23. № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2004. 16, № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2004. 05. 28, № 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб"" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2006. 05. 15. № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2003. 10. 24. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2004. 07. 02. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"
Перше питання. Поняття злочину та його ознаки.
Поняття злочину • Злочин — категорія не тільки правова, а й • • соціальна. Вона відображає негативну оцінку особи та її поведінки з боку суспільства, яка базується на: правовій оцінці поведінки та особи, яка дається обвинувальним вироком суду; осудом особи та її поведінки, яка формується в індивідуальній та груповій правосвідомості.
Критерії для визначення поняття Поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки: • 1) поняття злочину залежить від соціально економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим; • 2) визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація діяння) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація діяння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку.
- Визначення цього поняття: формальне, матеріальне, формально матеріальне. • Формальне визначення — відбиває юридичну природу, • • юридичні ознаки злочину: злочином визнається таке діяння, яке передбачається законом як кримінальне каране (злочинним є те, що карано, або злочинним є те, що передбачено кримінальним законом). Матеріальне визначення вирізняє лише соціальну сутність злочину, протиріччя його певним соціальним цінностям (злочин — суспільно небезпечне діяння). Формально-матеріальне визначення поєднує в собі соціальну і юридичну характеристику злочину (злочин — суспільне небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння).
ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ Ознака — це відповідна характеристика явища, яка притаманна тільки цьому явищу і відрізняє його від йому подібних. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину» . Обов'язкові ознаки: • 1) це діяння вчинене суб'єктом злочину; • 2) воно є винним; • 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; • 4) відповідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов'язковою ознакою поняття злочину є також • 5) кримінальна караність.
Поняття діяння у визначенні злочину • Діяння у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11 КК, - це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Відтак, для будь-якого діяння характерною є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. • Перші відображають фізичні рухи, • здійснювані тими чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До суб'єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та цілеспрямованість.
ЗЛОЧИНОМ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ВИЗНАНІ САМІ ПО СОБІ: а) будь які почуття, думки, побажання або ідеологічні, політичні, релігійні чи інші переконання особи, навіть і виявлені (наприклад, викладені в особистому щоденнику); б) вимова, написання чи висловлення іншим способом думки або побажання, якщо таким висловленням не здійснюється посягання на національну безпеку, територіальну цілісність, громадський порядок, здоров'я населення, репутацію або права інших людей, таємницю конфіденційної інформації, авторитет і неупередженість правосуддя (див. ст. 34 Конституції України); в) належність особи до тієї чи іншої расової, етнічної, національної, релігійної, мовної, політичної, майнової чи іншої подібної групи, навіть і незареєстрованої органами влади в установленому порядку; г) суб'єктивні якості особи (скажімо, погані риси характеру), наявність у неї судимості у минулому, наявність родинних чи інших зв'язків з особою, яка вчинила злочин, тощо.
Таким чином: Дія, з кримінально-правової точки зору, це вид людської поведінки, яка порушує кримінальноправову заборону, припис утримуватись від вчинення відповідних визначених Кримінальним кодексом актів поведінки. Під дією у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Тому дія — це активна форма вчинення злочину (наприклад, ст. 147 КК „Захоплення заручників”, ст. 310 КК „Посів або вирощування снотворного маку чи конопель”, ст. 368 КК „Одержання хабара” та ін. ).
БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ • Бездіяльність — пасивний з точки зору • • • кримінального закону вид злочинної поведінки. Вона полягає в невчиненні особою активних дій, які вона повинна була і могла вчинити у відповідній ситуації. Тому бездіяльність - пасивна форма скоєння злочину, (наприклад, ст. 212 КК „Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів”, ст. 220 КК „Приховування стійкої фінансової неспроможності”, ст. 389 КК „Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі” та ін. ) Бездіяльність — це пасивна поведінка, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.
ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ • Злочином визнається діяння, вчинене суб'єктом злочину, тобто фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). Не може бути визнане злочином прийняття (або неприйняття) певного рішення не фізичною, а юридичною особою, а так само діяння, вчинене, наприклад, твариною, неосудною особою, а також особою, яка на момент його вчинення не досягла встановленого ст. 22 КК віку.
Суспільна небезпечність • Суспільна • небезпечність це властивість, притаманна злочину, яка полягає в тому, що він (злочин) спричиняє тяжку шкоду існуючому в суспільстві правопорядку або ставить правопорядок під загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпечність не залежить від позиції законодавця. Це є об'єктивна характеристика, притаманна відповідній поведінці, скерованій на відповідні суспільні відносини. Суспільна небезпечність не є статичною характеристикою. Залежно від етапу розвитку суспільства вона може або збільшуватись або, навпаки, зменшуватись і навіть взагалі зникати (див. наприклад, декриміналізацію діянь у зв'язку з прийняттям нового КК України 2001 р. ).
• Суспільна небезпечність як ознака злочину означає об'єктивну його особливу шкідливість, яка розкривається у ч. 2 ст. 11 КК через: • 1) узагальнене формулювання об'єктів кримінально правової охорони, якими визнаються: а) особа (фізична чи юридична); б) суспільство; в) держава, а з урахуванням змісту ст. 1 КК також г) людство; • 2) два різновиди наслідків посягання: а) реальне заподіяння істотної шкоди; б) створення реальної загрози заподіяння істотної шкоди.
Не є злочином діяння, яке: а) посягає на об'єкти, що не охороняються КК (особисті відносини між подружжям, благочинність тощо); б) із необхідністю не заподіює істотної шкоди об'єктам кримінально-правової охорони або принаймні не створює реальної загрози її заподіяння; в) заподіює шкоду об'єктам кримінальноправової охорони або створює реальну загрозу заподіяння їм шкоди, але ця шкода не є істотною.
Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з необережності. Застосування ознаки «винність» у законодавчому визначенні поняття злочину має за мету підкреслити той факт, що у КК діє принцип суб'єктивного ставлення у вину, і що діяння, вчинене за відсутністю вини, тобто за відсутністю психічного ставлення особи до дії чи бездіяльності, не може визнаватися злочином.
Протиправність злочину — це юридична характеристика діяння. Зміст цієї ознаки полягає в тому, що злочином визнається тільки суспільне небезпечне діяння, яке передбачене як таке чинним Кримінальним кодексом. Ця ознака ґрунтується на відомому правовому принципі Nullum crimen, nulla poena sine lege (Немає злочину, немає покарання, якщо немає відповідного закону), безпосередньо випливає з положення п. 22 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, і уточнює вказане положення.
Кримінальна караність є обов'язковою ознакою злочину, оскільки всі статті Особливої частини КК (крім ст. 401) поряд із диспозицією містять санкцію. Караність як ознаку злочину слід розуміти не як реальне застосування покарання, а як загрозу, можливість його застосування у разі вчинення забороненого КК діяння. Під караністю розуміють погрозу застосування покарання за злочин, що міститься в кримінальних санкціях. Караність за своєю сутністю випливає із суспільної небезпечності і протиправності діяння. Діяння тому і є кримінально караним, що воно суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом як злочин.
Друге питання. Малозначне діяння, яке формально містить ознаки злочину
Малозначне діяння „Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі”. (ч. 2 ст. 11 КК). Тільки сукупність умов — формальної протиправності і малозначності — дає можливість визнати діяння малозначним, тобто таким, що не є злочином. Так, правильно було визнано малозначним придбання і збереження особою трьох бойових патронів до пістолета Макарова, хоча ст. 263 формально передбачає відповідальність за такий злочин, як незаконне зберігання, придбання боєприпасів до вогнепальної зброї.
Третє питання. Відмінність злочину від інших правопорушень.
Критерії оцінки діянь • В кримінальному праві обґрунтовано визнається, що саме суспільна небезпечність є тим критерієм, що має бути покладений в основу відмежування злочину від інших правопорушень. Дві точки зору: лише злочин має суспільну небезпечність, що це специфічна соціальна властивість лише злочину. Інші правопорушення не є суспільно небезпечними: їм притаманна лише така властивість, як суспільна шкідливість; специфіка злочину виявляється саме в підвищеному ступені суспільної небезпечності: він завжди є більш небезпечним, ніж будь яке інше правопорушення. А тому відмінність злочину від інших правопорушень відрізняється кількісною, а не якісною характеристикою.
Адміністративне правопорушення Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення «адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність» . Частина 2 ст. 9 Кп. АП передбачає, що «адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності» .
Відмінність злочину від правопорушень - Важливістю об’єкта посягання - Формою і ступенем вини - Характером і тяжкістю шкоди - Мотивами і метою - Способом вчинення діяння
Четверте питання. Класифікація злочинів.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію. Можна виділити такі основні види злочинів: за ознаками та видами об'єкта злочину (щонайменше 20 видів за розділами Особливої частини КК: злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти власності й ін. ); за наявністю чи відсутністю предмета злочину (предметні (ст. 185) та безпредметні (ст. 296); за формами вини (умисні, необережні та злочини з подвійною формою вини); за мотивами вчинення (з корисливих мотивів, хуліганських, з інших особистих мотивів та ін. ); за суб'єктом (злочини із загальним суб'єктом і спеціальним); за ступенем тяжкості наслідків та ін.
КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ Розвиток кримінального права останнім часом нерозривно пов'язаний із завданням індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання залежно від тяжкості злочину. Кримінальні кодекси багатьох зарубіжних країн класифікують злочини залежно від їхньої тяжкості. ВИДИ ЗЛОЧИНІВ - Невеликої тяжкості - Тяжкі - Середньої тяжкості - Особливо тяжкі
ЗА СТУПЕНЕМ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕКИ Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
За об'єктом посягання • злочини поділяють за ознаками родового • • • об'єкта посягання на: злочини проти основ національної безпеки України; злочини проти життя та здоров'я особи; злочини проти волі, честі та гідності особи; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; злочини проти власності та ін.
За формою вини злочини поділяються на такі: • умисні злочини (крадіжка, розкрадання, заняття проституцією, бандитизм та ін. ); • необережні злочини (вбивство через необережність, службова недбалість, необережне знищення або пошкодження військового майна та ін. ) Деякі злочини можуть вчинятись як умисно, так і необережно.
За мотивом скоєння злочину - корисливі (розбій, одержання хабара, втеча з місця позбавлення волі або з під варти та ін. ); - із хуліганських мотивів (вбивство з хуліганських мотивів, хуліганство); - вчинене з мотивів помсти (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, ст. 348, 352 КК та ін. )
За моментом закінчення злочину • матеріальні — момент закінчення яких співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків (вбивство — ст. 115 КК, крадіжка — ст. 185 КК, умисне знищення або пошкодження майна — ст. 194 КК та ін. ); • формальні — момент закінчення яких співвіднесено із вчиненням діянь, що утворює об'єктивну сторону складу злочину (розбій — ст. 187 КК, порушення обов'язків щодо охорони майна — ст. 197 КК, порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю — ст. 202 КК та ін. ); • усічені — момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку злочинної діяльності (готування, або навіть виявлення умислу: бандитизм — ст. 257 КК, погроза знищення майна — ст. 195 КК та ін. ) Можливі й інші класифікації злочинів залежно від обраного критерію класифікації.
Скачать презентацию Севастопольський інститут Банківської Справи Української Академії Банківської Справи
Лекц_4_Понят злочин.ppt