Психогенні хвороби Невротичні розлади Неврози Неврастенії Істерії Психопатії

Психогенні хвороби. Невротичні розлади. Неврози. Неврастенії. Істерії. Психопатії. Розлади особистості і поведінки.

Психогенні хвороби – група психічних захворювань, головним етіологічним чинником яких є внутрішньо особистісний конфлікт, зумовлений переживанням психотравмівної ситуації.

Психогенне захворювання – це форма реакції особистості на психотравму. “чим більша особиста схильність, тим менша психотравма необхідна для розвитку психогенного захворювання”

Психотравмівні чинники ділять на кілька груп: 1) раптові (масивні, катастрофічні), що мають загальносоціальне значення. Це природні, транспортні, техногенні катастрофи, соціальні зміни, війни і т. ін. ; 2) гострі ситуаційні, що мають конкретну особисту значущість. Це втрата соціальних, матеріальних гараздів, смерть рідних та близьких і т. ін. ; 3) хронічні ситуаційні чинники відносно малої інтенсивності, котрі діють постійно або тривалий період (родинні, виробничі та ін. ).

Важливими факторами при формуванні неврозу є загальновиснажуючі шкідливості: - Тривале недосипання - Фізичні та розумові перевантаження

Пусковий фактор – стрес, види стресу: Фізіологічний (надмірне фізичне навантаження, висока або низька t, біль) Психологічний (загроза особистості, страх, відчуття небезпеки) інформаційний (перевантаження інтелектуальною інформацією) – емоційний (негативно або позитивно забарвленні події) –

Патогенез є типовим для теорії стрес-реакції Г. Сельє: Стадія тривоги – мобілізація резервів організму та короткочасне зниження загальної резистентності. Стадія підвищеної стійкості – активація гомеостатичних систем. Стадія виснаження – зниження резистентності.

Загальні закономірності клінічних проявів психогенних захворювань проявляються у вигляді тріади Ясперса : 1. Хвороба виникає в наслідок психічної травми 2. Вміст переживань відображає психотравмуючу ситуацію 3. Хвороба зникає при розв’язанні психотравмуючої ситуації

Реактивні психози Афективно-шокові реакції Афективний ступор (свідомість звужена, мимовільна дефекація, амнезія) Афективне збудження (свідомість звужена, безцільне метушіння, амнезія) Істеричні психози Псевдодеменція Синдром Ганзера (псевдодеменція, пуерилізм, сутінкове порушення свідомості) Маячноподібні фантазії Синдром регресу психіки «здичання»

Затяжні психогенні психози Реактивна (психотична) депресія - розлади вітальних функцій (сну, апетиту, втрата ваги, менструальні розлади), депресивні маячні ідеї, суїциди. Реактивний параноїд - істинні слухові та зорові галюцинації, маячні ідеї відношення.

Характерна тріада: підвищена дратливість, головний біль, порушення формули сну.

Хворий скаржиться "на загальну слабкість, погане самопочуття, розбитість, неви-тривалість до звичних навантажень. Характерні порушення чутливості, гіперпатії (найчастіше у вигляді гіперакузії, коли звуки звичайної сили "ріжуть" вуха, а природні запахи сприймаються занадто гостро; хворобливо переносить денне світло та ін. ).

Одна з постійних ознак — відчуття оперізуючого стискання голови — «каска неврастеніка» , гіперестезія волосяної частини голови. нестійкість AT, дизритмія пульсу, стійкий, червоний дермографізм, швидка зміна кольору обличчя, схильність до субфебрилітету, акроціаноз. Часто виявляють виражені диспепсичні розлади, дисфункцію травного каналу.

Виділяють дві головні клінічні форми неврастенії: гіпер- та гіпостенічну. Гіперстенічна: дратливість, схильність до афективних реакцій, безсоння. Гіпостенічна: постійне відчуття втоми, млявість, сонливість, виснаження, зниження цікавості до оточення.

Істеричний невроз

Істеричний невроз Три головні симптомокомплекси: - рухові (паралічі, парези, гіперкінези) - сенсорні ( порушення больової чутливості) - вегетативні порушення

Невроз нав'язливих станів - обсесивний ( нав’язливі думки, ідеї, сумніви) - фобічний ( нозофобія, агарофобія, соціофобія) - компульсивний (нав'язливе чепуріння, поправляння одягу; нав'язливе миття рук)

Обсесивно-компульсивний розлад

Депресивний невроз Депресія не має вітального характеру, її прояв ситуаційно залежний. Туга неглибока, не буває брадикінезії (загальне сповільнення рухів), слабко виражені сомато-вегетативні прояви. Найчастіше депресивний невроз розвивається у пізньому віці та пов'язаний із певною ситуацією. Характерні дифузні іпохондричні та астенічні скарги, сльозливість, порушення сну із частим прокиданням. В ці проміжки з'являється тривога, виникають серцебиття, страхи, побоювання за своє життя або суїцидальні думки з тенденцією до їх реалізації.

ЛІКУВАННЯ – фармакотерапія, психотерапія, догляд Психотерапія – лікування информацією. По психотерапевтичним направленням (психодинамічна, поведінкова, когнітивна, єкзистенціальна) По технікам (сугестія, релаксація, бесіда, дискусія) По умовам (сімейна, индивідуальна, групова)

Будьте здорові душею!

1. 2. 3. 4. СПЕЦИФІЧНІ РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ Загальні критерії: Когнітивні розлади. Емоційна нестійкість. Слабкість контролю потягів. Зниження соціальної толерантності.

Параноїдний розлад особистості 1. Постійна незадоволеність кимось або чимось. 2. Невиправдана недовіра друзям, партнерам, уявлення, що його використовують або завдадуть шкоди. 3. Відчуття особистісної підвищеної значущості.

Розлад особистості шизоїдного типу 1. Емоційна холодність, відчуженість. 2. Перевага індивідуальної діяльності, потреба знаходитися наодинці. 3. Слабка емоційна реакція як на похвалу, так і на критику. 4. Відсутність близьких друзів або довірчих зв’язків і відсутність потреби до них.

Дисоціальний розлад особистості 1. Виражена, стійка і демонстративна позиція безвідповідальності і зневаги щодо соціальних норм і обов’язків. 2. Байдужість до почуттів інших. 3. Схильність обвинувачувати навколишніх або висувати привабливі пояснення своєї поведінці.