Прості речення Речення рiзнi бувають: Якщо

Прості речення Речення рiзнi бувають: Якщо один пiдмет і присудок мають, Простими їх називають.

n Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр): Непомітно вечір підкрався.

За навністю чи відсутністю необхідних членів речення Просте речення Повне Неповне (пропущений головний або (наявні всі головні та другорядні другорядний член речення, члени речення, необхідні для зрозумілий із контексту або завершеності будови й повноти ситуації мовлення: Хвилини вираження значення: В чагарниках здаються тоді за години, низькорослих акацій посвистували години — за дні, червоногруді снігурі). дні — за роки).

За наявністю другорядних членів речення Просте речення Поширене Непоширене (мають другорядні члени речення: (не мають другорядних членів речення: Я йду до школи завтра. Йдуть дощі. Осінь) У лісі теплий дощ).

Чим може ускладнюватися просте речення? n Відокремленими другорядними членами: Внизу, як величезне біле покривало, простяглася північна пустиня — тундра (М. Трублаїні); n Однорідністю різних членів речення: Любить він такі ночі без вечірні, і цю тишу, і якусь таємничість, гармонію у всій природі (О. Гончар); n Звертанням: Грими, моя пісне, могутня, палка, на всім українськім роздоллі (Г. Чупринка); n Вставними і вставленими словами: Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! (Л. Костенко).

За складом граматичної основи Просте речення Двоскладне Односкладне (Граматична основа складається з (Граматична основа складується з одного головного члена речення: Присудка та підмета: Ідуть дощі). Осінь. Люблю школу. Дощить).

Односкладні речення n Із головним членом-підметом (Літо. Погода. Краса. Ось гуцульський край. ). n Із головним членом-присудком (Вечоріє. Пахне м'ятою): -означено-особові речення -неозначено-особові речення -узагальнено-особові речення -безособові речення

Означено-особові речення Це речення, в яких головний член вказує на те, що дія виконується або виконуватиметься певним предметом чи особою, і який виражений дієсловом у формі 1 -ої або 2 -ої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часів дійсного способу (Поїдемо поговорити з лісом; Відмикаю світанок скрипічним ключем) і дієсловом наказового способу (Зіграй мені осінній плач калини). На певну дійову особу (я, ти, ми, ви) в означено-особових реченнях вказують особові закінчення дієслів-присудків. Означено-особові речення часто виражають різні спонукання до дії — прохання, накази, побажання, заклики: Бережи рідну землю!. Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Неозначено-особові речення Це речення, в яких дійова особа мислиться неозначено, більша увага зосереджена на дії, на події. Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3 -ій особі множини теперішнього чи майбутнього часів або у формі множини минулого часу (У газетах детально описують події тижня. Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони. Виступ президента покажуть по телебаченню). Неозначено-особові речення широко вживаються в науковому стилі (У давнину писали на глиняних табличках, папірусах, пергаменті).

Узагальнено-особові речення Це речення, в яких присудок виражається формою 2 -ої особи однини теперішнього чи майбутнього часів (рідше — 3 -ої особи множини та наказового способу), але виконувач дії не називається, бо дію може виконувати кожен. Узагальнено-особові речення вживаються переважно у приказках та прислів'ях, а також у художньому стилі мовлення (Шилом моря не нагрієш. Готуй сани влітку. На переправі коней не міняють).

Безособові речення Це речення, в яких дійова особа граматично не виражається. Головний член у безособових реченнях буває виражений: n безособовим або особовим, що має безособове значення, дієсловом (Смеркалося… Огнем кругом запалало. А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило); n дієслівними формами на -но, -то (Ранено в груди тяжко, а волосся тільки обсмалено порохом); n неозначеною формою дієслова або неозначеною формою дієслова у поєднанні з прислівником чи присудковими словами треба, можна, жаль, шкода, слід (Ніколи не забути шкільних років. Вибрати не можна тільки Батьківщину); n прислівником (У коморі було тихенько, як у вусі. Так тихо, тихо скрізь); n словами нема, немає, не було, не буде, при яких є додаток у родовому відмінку (Ніде немає літа).

Синтаксичний розбір простого речення 1. Визначте граматичну основу простого речення і доведіть, що воно просте. 2. Вкажіть на особливості будови простого речення: - односкладне чи двоскладне: якщо односкладне, то яке саме; - непоширене чи поширене; - повне чи неповне 3. З'ясуйте вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням. 4. Визначте, чи ускладнене речення однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення. 5. Розберіть речення за його членами, вкажіть, чим вони виражені. 6. Поясніть розділові знаки.

Використана література n Речення у Великому тлумачному словнику сучасної української мови на Lingvo. ua n Довідник з української мови на сайті Сергія Тишковця n http: //litmisto. org. ua/? p=6604 n http: //r 2 u. org. ua/guides/synyavsky/synaksa_ proste_rechennia