Проблема злочину і кари в повісті О Кобилянськ

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Проблема злочину і кари в повісті О. Кобилянськ ої «Земля»

Вступ O «Земля» — це соціально-психологічна повість Ольги Кобилянської, один із кращих творів про селянство не лише в українській, а й у світовій літературі. Поклавши в основу твору дійсні факти, письменниця створила глибоко індивідуалізовані образи селян, усім своїм єством пов’язаних із землеюгодувальницею, засвідчила проникливе розуміння їхньої психології.

Історія написання O Письменниця почала працювати над повістю «Земля» 1895 р. Твір було завершено в 1901 році, а в 1902 році уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вістник» , т. ХYIII, кн. . 4 -6. Того ж року книга вийшла окремим виданням у Львові. За життя авторки повість видавалася ще й у Коломиї (1913), Лейпцігу, Києві (1919), а також у Радянській Україні (у 1926, 1929, 1940 роках). Свою повість авторка присвятила батькові Юліанові Я. Кобилянському. Перша частина складається з 32 розділів. Роботу над другою частиною повісті в силу багатьох причин письменниці довелось припинити. В основу повісті лягла подія, що сталася восени в 1894 році в селі Димці (тепер Глибоцький район, Чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. Прототипами героїв повісті стали члени родини Костянтина Жижияна - Михайло і Сава (у повісті – Федорчуки). Сава Жижиян згодом емігрував до Канади, де й помер. Прототипом Рахіри стала Маріука Магас. Анна списана з наймички Кобилянських. O В автобіографічному нарисі «Про себе саму» вона писала: «Факти, що спонукали під з'явиськом тих фактів, і коли писала — ох, як хвилями ридала!…»

Враження відомих письменників від твору Повість захоплено була сприйнята українською громадськістю, критикою. O У 1902 році в листі до Ольги Кобилянської Михайло Коцюбинський писав: «Пишу до Вас під свіжим вражінням од Вашої повісті «Земля» . Я звичайно багато читаю, але признаюся, що давно читав щось таке гарне, таке захоплююче, як «Земля» . Я просто зачарований Вашою повістю — все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу. » O У 1905 році в листі до відомого хорватського славіста В. Ягича І. Франко писав: «Найвидатнішим з її творів є, в усякому разі, великий роман «Земля» … В ньому Кобилянська справді якнайповніше виявила риси свого таланту… Концепція роману задумана тонко і добре викладена, персонажі твору окреслені чітко, і хоч, змальовуючи події, письменниця не виходить за вузькі межі одного села, щоб дати широку картину культурного рівня буковинського народу, то все ж цілість пройнята таким емоційним настроєм, що це надає «Землі» особливого чару… ЇЇ роман «Земля» , крім літературної та мовної вартості, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу…» . O Український літературний критик Сергій Єфремов на сторінках журналу «Киевская старина» , а також у книзі «Історія українського письменства» писав про повість «Земля» , що вона «…дає гарну і широку картину життя, - тієї «влади землі» , що так позначилася на хліборобові, на його психіці й побуті, на його вдачі й переживаннях» . O Великою моральною підтримкою для Ольги Кобилянської було також приязне слово Лесі Українки. Українська поетеса вважала «Землю» твором, який гідний того, щоб увійти в скарбницю світової літератури. Вона радила письменниці перекласти «Землю» німецькою мовою і водночас просила в неї дозволу на переклад повісті російською мовою. O Високо оцінили повість також письменник Гнат Хоткевич, словенський учений Леопольд Ленард та інші.

Цікаві факти O Ольга Кобилянська розпочала писати продовження повісті O O O «Земля» , але цей намір не був реалізований. [3] Повістю «Земля» Ольга Кобилянська започаткувала символізм як модерністську течію в українській літературі. Повість «Земля» було інсценізовано у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені О. Кобилянської. За повістю «Земля» на київській кіностудії імені О. П. Довженка у 1954 році було створено однойменний художній фільм. Повість «Земля» було перекладено багатьма мовами світу. До повісті «Земля» відомий художник С. Адамович створив ряд гравюр.

Ідейно-тематичний зміст повісті О. Кобилянська художньо досліджує на українському матеріалі біблійний мотив про Каїна й Авеля – братовбивство як першозлочин. Отже, тема повісті – трагедія братовбивства , що сталася в селянській родині Федорчуків; ширше – тема влади землі над селянином, над людиною. З головною темою пов'язана побічна - тема солдатчини, страждання українського селянства на службі в арміях чужих йому держав, досліджена з винятковою силою психологізму. В основі твору – морально-етична проблематика, заглиблення у філософську й навіть містичну царину. Промовистим є епіграф до повісті, взятий з твору норвежця Юнаса Лі (поданий німецькою мовою): «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша» . Таким чином наголошується, що хоч проблема власності на землю соціальна, авторка акцентує на моральноетичних проблемах, і для неї важливо пояснити причини того, що сталося, дослідити психологію кожного персонажа.

Проблематика Письменниця порушує такі проблеми: • сакрально-містичний зв’язок людини і землі • влада землі над людиною • фатум, влада долі над людиною • життя і смерть • гріх і святість • злочин і спокута • любов і ненависть • сумлінна праця на землі як священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття селянина Головна ідея повісті сформульована у словах: «земля повинна бути для людини, а не людина для землі» . Твір проймає глибока віра в духовне розкріпачення людини, в перемогу світлих начал життя.

Щоб розкрити тему проблеми злочину і кари в повісті, розглянемо ці проблеми ретельніше, і спробуємо зрозуміти, що ж стало першопричиною для братовбивства і яка ж повинна бути мета, щоб посягнути на життя рідного брата?

На мою думку, найбільший вплив на людину як особистість, її поведінку, вчинки, характер, ставлення до життя впливають насамперед батьки. Тому і розкриття нашої теми почнемо з характеристик образів Марійки та Івоніки, а далі розглянемо як же вони впливали на їх синів: старшого Михайла й молодшого Сави.

Батько – голова сімї, тому почнемо із його життя ставлення до нього односельців На мою думку у повісті "Земля" О. Кобилянської. Ставлення до Івоніки Федорчука однозначне в усіх односільчан. Відносяться до нього з повагою за те що він кропіткою працею вибрався з низів суспільства зміг отримати омріяний шмат землі, але це стало паталогічною одержимістю і Івоніка почав марити землею. Але повагу в усіх викликало те що він був чесним, працьовитим, скромним хліборобом. Який навіть після того як отримав Землю не жирував, як король, а продовжував кропіткою працею збільшувати свій достаток. Але після трагічного випадку з його синами, яких можна порівняти с Каєм та Авелем, в наслідок якого молодший син Сава вбиває старшого брата Михайла, залежність Івоніки до землі зникла і перед ним розкрилася істина: земля володіє людьми, а не люди землею. У підсумку можу зазначити що Івоніка був простим трудягою, але з характером і щирим серцем, якого поважало все село і всі сприймали його як гарного і добросовісного хазяїна, як добру й душевну людину, яка для добробуту своєї сім ї іде на чималі жертви (цитата): ”Хіба можу я зараз їсти булки, коли нещодавно ледве на чорний хліб вистачало” (Олег Козлов, Нгуєн Том)

Яке ж життя склалося у Марійки? Для цього давайте поміркуємо: Як на образі Марійки реалізуються проблеми переступу й кари • У повісті домінує насамперед національна християнсько-етична тема кровного переступу і його внутрішніх потаємних причин. Сім’я сільського газди Івоніки Федорчука тримається на культі праці. Її голова є взірцем добропорядності: став добрим господарем завдяки важкій, але чесній праці, любить неоднакових за вдачею синів і дружину Марійку. Марійка - працьовита, як її чоловік, лагідна і чесна жінка. У важкому трудовому житті вона покірно йшла завжди поруч з Івонікою. Разом з ним була у наймах і на заробітках, разом з ним вона працювала і голодувала, збираючи гроші для придбання власної землі, для заведення власного господарства.

Важкі життєві обставини, залежність від землі зробили її скупою і черствою у взаєминах з людьми, вона поважала тільки тих, хто мав землю й гроші. А ще мати, яка турбується за долю синів, вірить ворожкам, що засуджується церквою. І вже згодом, після смерті Михайла, Марійка вбиває пам’ять про сина — духовно здорову родову гілку. Любов до сина, злочин, якого не хотіла визнавати, переходить у ненависть

Згодом Марійка відчує провину перед Анною і перед помер лими, невизнаними колись онуками, а почуття приязні чи нена родженої любові перенесе на дитину Анни й Петра. і Погублені усі її мрії та сподівання. Тепер «божевільний жаль огортав її» . «Сама всьому винна! Сама-самісінька вона» , - говорить із сумом Марійка. Постає питання: чи варто було все життя покласти на «ніщо» , на «марево» , із-за якого було все зруйновано? . Такою залишає письменниця свою героїню у стані каяття за власний гріх і в ненавистідо проклятого нею синабратовбивці.

Як же вони ставилися до своїх синів?

Кожен з нас має власну думку, тому пропоную ознайомитися з усіма творами, які розкривають цю тему: • Федорчуки – заможні селяни. Все життя вони плідно працювали, відкладали, і на всьому економили. Свої ж гроші вони вкладали в землю, скуповуючи з кожним роком все більше і більше. Звичайно ж, можна сказати, що вони працювали задля добробуту своїх дітей, які в результаті не виправдали батьківських сподівань. Михайло – син Федорчуків. З дитинства він був слухняний, працьовитий хлопець. В усьому прислухався до своїх батьків. Михайло весь час доглядав за землею, за худобою, в усьому допомагав своїм батькам. Батьки ж покладали на нього великі надії, і хотіли більшу частину землі віддати йому, якби не трагедія що з ним сталася. Сава — людина з потаємними, нечесними намірами. Він завжди робив наперекір своїм батькам, завжди йшов проти усіх. Він жив не правдою, брехав, вбивав тварин задля забави. В кінці твору він, навіть, намірюється на вбивство свого рідного брата, задля землі його батьків, але в результаті нічого не отримує і тікає від правосуддя. (Ахмаді Амін)

Федорчуки ставляться до синів не рівномірно. Батьки більше люблять Михайла ніж Саву. Батько казав: "Сава вже не Михайло. Йому однаково , яка погода на дворі, йому однаково чи товар поєний, чи ні, -коби йому спрага не допікала". Ще батько порівнював синів: "Певно що ще молодий, має лише 19 років. Але коли Михайло мав 17, то був уже моєю правою рукою, так як і тепер". Батько хотів щоб усі були такими як він і Михайло. І я гадаю, що саме через таке нерівномірне ставлення батьків до синів, семе через це Сава і вбив свого брата щоб бути єдиним, та кращим сином у сім'ї і щоб його більше любили. Висновок: На мій , погляд батьки повинні розприділяти на усіх дітей порівну скільки їх би не було (Сазонов Микита) •

• Усі персонажі твору пов'язані з землею. Власність на землю визначає взаємини між людьми, їхню психологію, вчинки. Ставлення до дітей у родині Федорчуків залежить від того, як сини цінують хліборобську працю. Тому й майбутнє своїх дітей, особливо Михайла, вони бачать у селянській праці, у піднесенні свого господарства. Батьки мріють одружити старшого сина з Парасинкою, щоб поєднати двох працьовитих молодих людей, а заодно й родинні поля. Івоніка та його дружина поважають старшого сина, бо він любить землю, з радістю працює на ній. До молодшого Сави у них немає такого почуття: той лінується, не хоче працювати. Спочатку Саву мало цікавила праця на землі, він прагнув легшого життя, але під впливом Рахіри, яку він кохав, Сава пробує повернутися до землі, здобути її. Проте батьки поставили йому умову: або Рахіра, або земля. Сава хоче мати і те, і друге, а тому йде на злочин. Переживши найстрашніше горе для батьків — смерть одного сина і фактично втрату другого, Івоніка Федорчук поступово втрачає віру в землю. Саві він землі не віддає, лрацює на ній сам. Після смерті Михайла для всіх членів родини наступає своєрідна переоцінка цінностей. Івоніка, наприклад, розуміє, що залежав весь вік від землі, що діти його стали рабами його пристрасті. Земля, яка приносила достаток, давала хліб, запахла тепер кров'ю. (Юля Гладкевич)

* Івоніка та його дружина поважають старшого сина Михайла, бо він любить землю, з радістю працює на ній. До молодшого Сави у них немає такого почуття. Усе скалалося поступово: з малого віку Сава не любив працювати, а ходив на полювання і бездумно стріляв птахів. Жорстокість та лінь зароджувалась в ньому з самого дитинства. Він не любить землю, але розуміє , що це єдиний засіб для існування. Адже він живе у селі, де людина без землі нічого не варта, а с землею має силу та пошану селян. А батьки віддають землю не йому, а Михайлові, отже Сава не міг не бачити переваги Михайла над собою. Він по-справжньому не любив нікого. Ні брата, ні батьків. Убити Михайла - це була ідея Рахіри, коханої Сави, вона виростила її своїми хитрощами у Савиному сердці. Складові частини цього страшного задуму: лінощі, безвідповідальність, жорстокість, садизм, нездорове кохання, заздрість, неповага до батьків і землі. І Сава вбиває Михайла. Сава втратив спокій, «душа мов без внутрішнього, постійного життя, мов без ладу стала. Чи, може, вже з дитинства така була? Трудно сказати! Ніхто не слідив за об'явами тої предивної гри психічних струн. » І Рахіра не зробила його щасливим «Вона випила з нього душевну благородність до останньої краплі, а стративши се — стратив і себе самого. » (Назірі Діана)

Одже батьки, як бачимо, відіграли значну роль у формуванні характеру Сави… Давайте розглянемо, чи домінує в повісті національно-християнська етична оцінка кровного переступу та його внутрішні потаємні причини.

Події в повісті відбуваються у селі, де майже всі люди живуть за віковічними звичаями, традиціями. Не є виключенням і родина Федорчуків, яка слідує заповітам пращурів: працюють на землі, народжують дітей. При чому, батьки чітко формулюють свою життєву мету: тяжка праця заради дітей. Так повелося, що кожне покоління готує своїх наступників, працює заради нащадків.

Вічна боротьба за землю Ненависть Сави до Михайла через Рахіру Заздрість Михайлові Неповага до старшого брата Злість, жорстокість молодшого брата

Відомо що Сава, який вирішив одружитися проти волі батьків, був позбавлений землі, яка на той час була чи не єдиним способом прогодувати сім'ю. І хоч батьки теж активно виступали проти цього кохання, найактивніше старався уберегти брата від гріхопадіння – Михайло, адже Рахіра була його двоюрідною сестрою. Та ця турбота з боку брата ще більше дратувала Саву, який і без того недолюблював брата. Батьки любили Михайла більше ніж Саву, тож Сава заздрив старшому братові, в якого була і земля, і худоба , і турбота з боку батьків. Взагалі, для Івоніки і Марійки Михайло в порівнянні з Савою був ідеальною дитиною. І така поведінка з боку батьків ще більше загострювала відносини між братами. Сава завжди не поважав Михайла адже в них були зовсім різні характери, доля, життєві принципи.

Тож на мою думку вирішальну роль у відносинах між братами зіграли їхні батьки, які люблячи і опікуючи старшого(улюбленого) сина, зовсім забували про молодшого, який теж потребував батьківської опіки та турботи. Цитата: "я так хочу, щоб ви мене теж любили, хоча я і не схожий на вас. Я ж людина, я теж маю власні бажання, переконання. А ви так жорстоко караєте мене постійними звинуваченнями, образами. Мамо, ну обніміть мене, скажіть добре слово, і моя душа відродиться» . Ця цитата говорить сама за себе… (Анастасія Кондакова)

І знов ми зіштовхнулися з тою самою думкою: саме батьки негативно вплинули на Саву. Чи тільки батьки стали причиною злочину Сави? Для зясування цього давайте порівняємо любов Михайла до Анни і Сави до Рахіри (можливо саме вона негативно на нього вплинула? )

• У повісті зображується два протилежних кохання, перше – чисте, щире, безкорисливе, а інше – протиморальне, зле та вигідне. Це все пояснюється характерами закоханних. На мою думку прикладом справжнього кохання є любов Михайло до Анни, а друге - Сави до Рахіри.

Контраст Анни і Рахіри Анна та Рахіра порізному ставилися до життя. Анна працювала вдень і вночі, але сприймала це як святий обов'язок. Інакше й бути не могло. Вона не очікувала від інших ані уваги, ані допомоги. Не могла ненавидіти, заздрити. Не такою була Рахіра. Дівчина працювати не уміла і не хотіла. Проте вважала, що кожен повинен був ставитися поблажливо до її бідності. Анна навіть не жила, а працювала і терпіла. Рахіра хотіла жити більше за все на світі. Той стан, в якому вона зараз знаходилася, не задовольняв її потреб. Вона очікувала жертву, яку можна схопити пазурями і вже ніколи не відпускати, хіба тільки після смерті.

Протиріччя Сави і Михайла Хоч Михайло і Сава були рідними братами, але вони були зовсім різними психологічними типами. Михайло був ззовні схожим на батька, перейняв від нього емоційну спокійність, любов до землі та худоби, працьовитість. Він був найчеснішим хлопцем на селі, багато матерів хотіли мати його за зятя. Михайло з дитинства допомагав батькові по господарству, а з шістнадцяти років вже був його правою рукою. Його дуже любила худоба, він ставився до неї лагідно, з розумінням. Але Михайло мав м"яке серце і не міг витримати ті знущання, що випали на нього в війську. Сава ж був схожим на матір, перейняв від неї велику емоційність так нестриманість. Він також, як Михайло, фізично сильний, але менший у плечах. Характер Сави дуже відрізнявся від характеру старшого брата. Він був лінивим, не любив працювати по господарству, був жорстоким та егоїстичним. Сава любив полювати на тварин, стріляючи в них з рушниці. Його тягнуло в дім Григорія, він любив там випити та покурити, адже вдома йому такого не дозволялося

Навіть в дитинстві брати були різними. ще будучи малим, Сава виявляв жорстокість. Одного рауз він упіймав джмеля і засунув його хлопчику за пазуху. Цей вчинок навіть не викликав у нього докорів сумління, адже Сава не хотів вибачитись. Батьки часто приводили Михайла в приклад Саві. Сава заздрив своєму братові, ненавидів його, розумів, що працьовитому братові віддадуть землю, а не йому. Саме тому Сава скоїв страшний злочин братовбивство. Отже, аналізуючи характер братів, ставлення до отчуючих, до землі та праці, до життєвих цінностей в цілому, можна зробити висновок, що Михайло та Сава Федорчуки - протилежні психологічні типи.

Отже, як наслідок коли зустрічається дві світлі людини у них зароджується чисте кохання, а коли темні то виникає брудне корисливе кохання!!!

Кохання Анни і Михайла: щире, красиве, романтичне, єдине, неповторне, безкорисливе, взаємне, сильне Кохання Сави і Рахіри: На відмінну від кохання Михайла й Анни, у Сави до Рахіри любов не серця, а любов-пристрасть. У ній закладено гріховне, демонічне начало: їхні матері є рідними сестрами. За неписаними моральними законами нашого народу і за Божими заповідями така любов-великий гріх, бо є кровозмішанням. Сава і Рахіра ігнорують традиційні моральні канони, стають носіями повної свободи - свободи від Бога

Отже, аналізуючи контрасти закоханих можна зробити однозначний висновок, що їхнє кохання НЕ однакове і якщо людина, незважаючи на стать, порядна, добра, працьовита, має благородну життєву мету, рано чи пізно вона пізнає щастя. Рахіра збиралася побудувати своє щастя на чужому нещасті, але з цього нічого путнього не вийшло. Хто має мету, але прагне досягти її не своєю працею, а крадіжкою, ніколи не досягне свого. (Тихончук Світлана)

Паралельною для попереднього твору темою є тема «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» . Світ Існує завдяки любові. Саме любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою. Коли любиш когось, ти його любиш, і якщо нічого більше не можеш йому дати, ти все таки даєш йому любов. Д. Оруелл

Любов почуття світле, святе почуття. Від материн ського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.

Зараз я хочу довести вам на прикладі героїв твору «Земля» , що любов буває різною, а також тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» Чесний, пра цьовитий Михайло (саме він є спадкоємцем добропорядності свого батька) змушений покинути землю, кохану батьків і йти на не нависну службу. Але це дає можливість сільському хлопцеві по іншому глянути на світ: над ним уже немає влади матеріального. Він розуміє, що щастя — в любові, заради якої можна прожити і без маєтків, без землі.

На відміну від кохання Михайла й Анни, у Сави до Рахіри любов не серця, а плоті, любов пристрасть. У ній закладено грі ховне, демонічне начало: їхні матері є рідними сестрами. За не писаними моральними законами нашого народу і за Божими за повідями така любов — великий гріх, бо є кровозмішанням. Сава й Рахіра ігнорують традиційні моральні канони, стають носіями повної свободи.

У цій повісті закладений глибокий сенс. На мою думку ця історія чимось схожа на міф про Каїна та Авеля.

Уже на першій сторінці повісті є така промовиста деталь: Михайло запрошує Анну до танцю, та в скрипці обривається струна — і музика змовкає. Обірвана струна, очевидно, символі зує, передвіщає нещасливу долю, навіть обірване життя. Кров уже неживого Михайла з’явилась на подушці, коли вбивця підійшов до своєї жертви, свічка, що горіла, упала, покотилася до ніг Сави і тут згасла — та кож Боже свідчення про смертний гріх злочинця. Образ Івоніки також символічний. Батько не відвертається від сина, проклятого матір’ю, хоча свідомо, заради честі сім’ї, ховаючи речовий доказ убивства, дає зро зуміти: йому відоме ім’я вбивці.

Батько готовий дати спадщину: Сава по винен з пошаною ставитися до праці, до землі: «Але вона не пе рейде в його руки, як він не зміниться, — се я йому вже раз го ворив і ще буду говорити» казав батько. Тяжкий злочин Сави починається з гріховного генетичного коду: у хлопцеві, що з обличчя схожий на матір, переважає її зле начало, стимульоване оточенням. Марійка була скупою, Черствою, недоброзичливою до бідноти, поважала тих, хто мав землю й гроші. Тобто до вбивства Саву спонукає, як мибачимо заздрість та характер який передався генетично вд матері.

Таким чином я хочу підвести вас до головної моєї мети пояснити тезу! Ми можемо зробити висновок, що любов Сави полягає тільки в матеріальних благах, також любові не серця а плоті. І що навіть за той клаптик землі він вбив свого рідного брата. Зовсім інша протилежна Саві людина – Михайло. Він благородний, і на першому місці у нього родина. Він розуміє, що щастя — в любові, заради якої можна прожити і без маєтків, без землі.

«Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» . Прикладом цього у повісті «Земля» , слугує обрах Михайла. Він віддавав родині, коханій та людям свою любов турботу ласку своє тепло та отримував віддачу. А протилежним прикладом цього як ви вже здогадались є образ Сави

Наше серце вчиться любити й бути відповідаль ним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, все одно інколи чинить не так, як велить обов’язок Людини. Та гріх може бути прощений за умови щирого каяття й спокути, за умови очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття й спокути страшне. Любити всіх. Важко? Але потрібно. Й для цього мусимо в кожній людині шукати часточку добра. Любити – це жертвувати. Любити – це вмирати і жити. Любити – це ступати до Царства Божого по тернистій дорозі. (Джурик Крістіна)

Ми підійшли до головного питання повісті «Земля» : у чому причина гріхопадіння? З давніх часів письменники приділяли увагу саме гріхопадінню. Прикладом цього можуть слугувати багато творів, такі як «Злочин і кара» Ф. Достаєвсткого. Але ми розглядаємо саме твір «Земля» О. Кобилянської. Крім чому ж причина цього гріхопадіння саме Сави? Ну для початку ще матір не додала йому правильного виховання: «вона не покарала малого Саву, коли він кинув джмеля своєму кривдникові за пазуху і той від укусів помер. » Марійка не змусила сина спокутувати цей великий гріх і усвідомити тяжкість провини. А взагалі батьки постійно залякували синів, що вони можуть позбутися безцінного багатства - землі. І вже це, з самого дитинства, впливало на психіку Сави. Він завжди бачив перевагу Михайла над ним. Хлопець ніколи нікого і нічого не любив. Сава ж - цей людина з потаємними, нечесними намірами, у цьому переважає гріховне. Це показує навіть його портрет: «безустанно заблуканий погляд, що мав уже собі щось зимне й несупокійне. . . холодний, мов ніж, зимним блиском, що постійно змагався, випіхав від себе» . Але на вбивство з власної волі, ввн би ніколи не погодився. На ось убити Михайла надоумила Рахіра, кохана Сави, через лінощі, жорстокість, садизм, нездорове кохання, заздрість, велика заздрість. Сава все таки вбиває Михайла. І тут вже хлопець не може знайти собі місця: «душа мов без внутрішнього постійного життя, мов без ладу стала. Чи може, вже з дитинства така була? Важко сказати! Ніхто не слідив за об'явами тої предивної гри психічних струн. » А Рахіра не зробила Саву щасливим. Він лише зрадив самого себе. (Дарина Уколова)

O Прочитавши та спільними зусиллями проаналізувавши повість «Земля» , можна на зробити такі висновки: головними причинами братовбивства стало байдуже відношення батьків до молодшого сина Сави та його помилкове кохання до підступливої Рахіри, що призвело до горя у сімї – смерті улюбленого сина і рідного брата, та повного знищення сімї.

Тож треба добре думати, ЯК щось зробити чи сказати, а тим паче ЯК виховувати своїх дітей, щоб не зранити ніжну дитячу душу і не скалічити життя і дитині і собі.

Дякую за увагу! *Дякую за

Що змусило Михайла інакше поглянути на світ • Михайло є одним з найпозитивнiших персонажiв у творi. Вiн любив землю та все живе, любив на нiй працювати , поважав батькiв. Але були речi, якi змусили його змiнити свiй погляд на свiт. Найголовнiше - це армiя, у яку його забрали незважаючи на спроби його батька Iвонiки вiдкупити мира з жовнiрiв. Михайло пiсля успокою i врiвноваженостi природи почував себе чужим у великому мiстi. Луже сильно змінили його порядки армiйського пекла, де з молодих солдатiв просто знущалися офiцери. Вiн вже хотiв втекти звiдти, якби не вiзити батька, що його розраджував. Таким чином, армiя не просто зробила, як кажуть, з Михайла чоловiка, а й повнiстю змiнила погляд на його життя та на весь свiт. (Юрченко Володимир)

Скачать презентацию Проблема злочину і кари в повісті О Кобилянськ

Укр литер.pptx

Количество слайдов: 46