Презентація за темою: Державно - правові форми об'єднання народів: Унітаризм Федерація Конфедерація Підготували: студенти 26 групи Левкович Владислав Максімова Вікотрія
Форма державного устрою. Ø Унітарна держава. Ø Федерація. Ø Конфедерація. Ø Висновок. Ø
Форма державного устрою - національне і администpативно-теppітоpіальна будова держави, що розкриває характер взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами та державною владою.
Форма державного устрою показує: Яке правове положення цих частин і які взаємовідносини їх органів З яких частин складається внутрішня структура держави Як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами; У якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на території даної держави
ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ Унітарні держави Централізовані (Польша, Болгарія) Децентралізовані (Італія, Іспанія) Федерація(США, Росія) Конфедерація
На сьогоднішній день вироблені лише дві форми організації багатонаціональних держав: Унітарна Федеративна
Унітарна держава - форма державного устрою, при якій територія держави, на відміну від федерації не має у своєму складі федеративних одиниць, а підрозділяється на адміністративнотериторіальні одиниці (райони, області), які підкоряються центральним органам влади й ознаками державного суверенітету не володіють.
Унітарна держава характеризується наступними ознаками: Ø Ø Ø Унітарна держава припускає єдині, загальні для всієї країни вищі представницькі, виконавчі та судові органи, які здійснюють керівництво відповідними місцевими органами. На території унітарної держави діє одна конституція, проводиться обов'язкова для всіх адміністративнотериторіальних одиниць загальна податкова і кредитна політика. Складові частини унітарної держави (області, департаменти, округи, провінції, графства) державним суверенітетом не володіють. Вони не мають своїх законодавчих органів, самостійних військових формувань, зовнішньополітичних органів та інших атрибутів державності. У той же час місцеві органи в унітарній державі мають відому, а іноді й значною самостійністю.
Ø Ø Унітарна держава, на території якої проживають невеликі по чисельності національності, широко допускає національну і законодавчу автономію. Всі зовнішні міждержавні зносини здійснюють центральні органи, які офіційно представляють країну на міжнародній арені. Унітарна держава має єдині збройні сили, керівництво якими здійснюється центральними органами державної влади. У переважній більшості сучасних унітарних держав основне територіальний поділ є політико -адміністративним.
Історично унітарна форма державного устрою склалася найпершою, разом із самою державою. Всі без винятку державні утворення давнини та середніх віків володіли цією формою державного устрою. Прикладом тому можуть служити Римська імперія, імператорські Китай і Японія, середньовічні європейські королівства. Пізніше, з розвитком ідей освіти і гуманізму, з'явилося чимало прогресивних ідей, що і призвело до появи в галузі державного будівництва багатьох країн інших форм державного устрою - федерацій і конфедеративних державних спілок.
У наш час, як вже зазначалося раніше, унітарна держава також існує, але це явище не носить такого значного і всеосяжного характеру , як раніше. Унітарна форма характерна для невеликих, однонаціональних, а також для монархічних держав. Прикладами можуть служити Польська республіка, Італія, Японія та ін. Крім того, унітарна форма державного устрою характерна для державних утворень, які є суб'єктами будь - якої федерації. Так, будь - яка республіка у складі Російської Федерації є державою з унітарною формою правління.
Види унітарних держав З точки зору організації публічної влади унітарні держави можна розділити на децентралізовані і централізовані. У децентралізованих унітарних державах існує конституційний розподіл повноважень між центральною владою і територіальними одиницями вищого рівня. Це зближує їх з федеративними державами. Різниця ж з централізованими державами полягає в тому, що вони (централізовані) - це ті держави, в яких немає місцевої автономії взагалі, а функції влади на місцях здійснюють тільки призначені зверху адміністратори. Це держави з вираженими авторитарними політичними режимами.
Федерація являє собою добровільне об'єднання кількох раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу. Федеративний державний устрій неоднорідний. У різних країнах воно має свої особливості, які визначаються історичними умовами утворення конкретної федерації і, перш за все національним складом населення країни, своєрідністю культури та побуту народів, що входять у союзну державу.
Слід виділити ряд основних принципів освіти, функціонування федеративної системи, з позиції яких слід розглядати і оцінювати будь-яку федерацію: 1. Добровільне об'єднання держав або державних утворень у федерацію; 2. Рівноправність суб'єктів федерацій незалежно від величини їхньої території, чисельності населення, економічного потенціалу; 3. Плюралізм і демократизм у стосунках суб'єктів федерації між собою і з громадянами; 4. Широкі можливості громадян активно і безперешкодно брати участь у федеральних і регіональних політичних процесах; 5. Дотримання законності і конституційних прав, означає суворе і неухильне дотримання федерацією та суб'єктами федерації, федеративними і всіма іншими органами і організаціями звичайних і конституційних законів як у відношенні один з одним, так і з громадянами і формованими партійними, профспілковими та іншими суспільно-політичними органами і організаціями.
Федералізм переслідує, принаймні, п'ять основних цілей. Серед них: Ø "Примирення єдності і різноманітності"; Ø Захист від тиранії центральний уряд; Ø Створення умов для участі населення в політичних процесах на декількох рівнях влади; Ø Створення умов для підвищення "ефективності виробництва через регіональну конкуренцію" і виступ в якості форми чи шляху "до стимулювання новаторських ідей в регіональних урядах" Ø Головна ж з цілей - всебічне забезпечення процесу вільного розвитку різних національностей і народностей, принцип плюралізму та демократизму, гарантія прав і свобод громадян.
Види федерацій Існує два види федерацій: національна і територіальна. Основна відмінність між територіальною і національною федерацією складається в різному ступені суверенності їхніх суб'єктів. Центральна влада в територіальних федераціях володіє верховенством по відношенню до вищих державних органів членів федерації. Національна держава обмежується суверенітетом національних державних утворень. Загальнонаціональна державна влада здійснює лише координацію інтересів суб'єктів федерації, забезпечуючи їх найбільш оптимальну внутрішню і зовнішню діяльність
Отже, можна виділити ознаки як територіальної, так і національної федерацій. Територіальна: 1. Державні освіти, складові даний вид федерації, не є суверенними утвореннями; 2. Суб'єкти позбавлені конституцією права прямого представництва в міжнародних відносинах; 3. Встановлено заборону одностороннього виходу з союзу; 4. Управління збройними силами здійснюється федеральними органами. Прикладом територіальної федерації є США, Мексика та Німеччина.
Національна: 1. Суб'єкти - національно-державні утворення; 2. Суб'єкти федерації об'єднуються згідно з принципом добровільності; 3. Гарантованість суверенітету великих і малих націй; 4. Утвердження права на самовизначення. В даний час національною федерацією є Індія.
Конфедерація - форма державного устрою, при якій госyдаpства, що утворюють конфедерацію, повністю зберігають свою незалежність, мають власні органи державної влади та управління, вони створюють спеціальні об'єднані органи для координації дій в певних цілях (військові, зовнішньополітичні). Найбільш відомі дві конфедерації - північноамериканська і швейцарська. В даний час Європа прагне до конфедерації (але тільки в економічному питанні)
1. Договірна форма утворення конфедерації. Більша частина конфедерацій була утворена на основі відповідних договорів; 2. Свобода виходу з конфедерації (сецесії). На відміну від федерації, де спроба сецесії розглядалася як заколот, вихід же зі складу конфедерації означає розірвання договірної зв'язку із союзом; 3. Конфедерація не має суверенітетом, суверенітет належить державам, що входять в неї. Тобто ніякі рішення союзної влади не мають сили на території держави, що входить до складу конфедерації, без їхньої згоди; 4. Предмети ведення конфедерації обмежені переліком невеликого й у цілому незначного кола питань. Це - питання війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, загальної системи комунікацій, вирішення спорів між суб'єктами конфедерацій; 5. У конфедерації утворюються не всі державні органи, а тільки ті, які необхідні для здійснення завдань, виділеним по договірних актам; 6. У представницьких органах конфедерації делегати представляють не територіальні частини чи населення однієї держави, а суверенітет держави;
7. Постійно діючі державні органи конфедерації не мають владні повноваження. Акти конфедеративної влади не містять норм прямої дії і адресовані до органів влади суб'єктів конфедерації; 8. Суб'єктам конфедерації належить право нуліфікації, тобто відмови у визнанні, або відмови в застосуванні актів союзної влади; 9. Бюджет конфедерації формується за рахунок добровільних внесків суб'єктів конфедерації. Правом безпосереднього оподаткування конфедерація не володіє; 10. Суб'єкти конфедерації мають право встановлювати митні та інші обмеження, що перешкоджають пересуванню осіб, товарів, послуг і капіталів; 11. Як правило, в конфедераціях відсутня єдина система грошового обігу; 12. Військові формування комплектуються суб'єктами конфедерації, причому нерідко зберігалося їх подвійне підпорядкування державним органам конфедерації і її суб'єктів. 13. У конфедерації немає союзного громадянства.
Висновок: Ø Ø Ø 1. У чистому вигляді не існує визначено унітарного, федеративного чи конфедеративного держави 2. Вибір форми державного устрою має бути пов'язаний з багатьма факторами: історичними, економічними, культурними, релігійними, географічними. 3. Унітарна форма пристрою - традиційна, властива державам з невеликим населенням і територією або з традиційною формою правління. 4. Значення Федерації як форми державного устрою в даний час дуже велике. Мною вже було сказано, що федеративна система існує в більш ніж двох десятках країн світу - це десята частина всіх країн світу, третина населення і більше половини території всіх країн світу. 5. Конфедерація - інструмент інтеграційних процесів між різними державами.
Скачать презентацию Презентація за темою Державно — правові форми об єднання
unitar.pptx