Презентація на тему ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПСИХОАНАЛІЗУ ПСИХОАНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА

Презентація на тему: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПСИХОАНАЛІЗУ ПСИХОАНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА

План 1. Теорія нарцисизму. 2. Теорія об*єктних відношень. 3. Методи та принципи класичного психоаналізу. 4. Поняття “опір”, “перенесення”. 5. Поняття та види психологічних захистів психіки. 6. Тлумачення сновидінь.

Теорія нарцисизму Термін “нарцисизм” був запропонований Некке в 1899 році на основі здійсненого Хевлоком Еллісом зіставлення грецького міфу про Нарцис із випадком чоловічої аутоеротичної перверсії (сексуального збочення). Відкриття нарцисизму підштовхнуло Фрейда до припущення про існування особливої стадії психосексуального розвитку, проміжної між аутоеротизмом і об*єктною любов*ю (1911 рік).

У роботі “До введення в нарцисизм” Фрейд звертає нашу увагу та те, що в примітивних народів ми можемо спостерігати “дитячі” риси, одночасно з манією величі. В 1914 році Фрейд уперше присвячує даному феномену соціальну роботу “До введення в нарцисизм”. Фрейд визнає нарцисизм універсальним психологічним явищем, властивій людській природі взагалі, а не тільки її окремим патологічним проявам.

Теорія об*єктних відношень Об*єктне відношення – установка та поведінка індивіла по відношенню до свого об*єкту. Починаючи з 30 -х років об*єктним відношенням стали надавати особливого значення. В наш час представники “теорії об*єктних відносин” послідовно розробляють ідею про зв*язок розвитку з об*єктними відношеннями. Велике значенн надають тому, як дитина переживає відношення з батьками, які почуття значимих об*єктів інтерналізуються нею, які образи її батьків продовжують існувати у несвідомому, впливаючи на поведінку індивіда протягом усього життя.

Методи та принципи класичного психоаналізу Метод аналізу вільно виникаючих асоціацій Фрейд наполягав, щоб його пацієнти, які не знаходять у стані гіпнозу, повідомляти йому про свої асоціації. За допомогою отриманого таким чином матеріалу він міг знайти шлях до того, що було забуте чи відкинуте. Фундаментальне правило – вільна асоціація вступає в конфлікт зі звичними ідеалами та нормами поведінки клієнта, які є функціями Супер-Его.

Опір має на меті зупинити чи перешкодити перенесенню. Як і перенесення, опір є важливими носіями інформації про минуле пацієнта Він включає всі ті сили пацієнта, які перешкоджаю ть процедурам і процесам психоаналізу

Опір зустрічається в багатьох і не простих формах: 1. Пацієнт мовчить – він не намагається повідомлювати про свої думки. 2. Пацієнт не відчуває себе здатним щось розкрити, не може розмовляти (йому нема чого сказати). 3. Афекти, які є ознаками опору – коли пацієнт розповідає щось, а афекти відсутні. 4. Поза пацієнта – якщо він її під час сеансу не змінює – це вказує на опір. 5. Фіксація у часі – якщо пацієнт говорить тривалий час про теперішнє – працює якийсь опір.

6. Деталі або зовнішні обставини – коли пацієнт розповідає про якісь мало важливі, обставини якогось часу, він приховує щось дуже важливе. 7. Уникнення тем – для пацієнтів дуже типово уникати болючих тем. 8. Ригідність – час від часу порядок поводження пацієнта при сеансі повторюється. 9. Мова уникнення – пацієнт говорить стереотипними фразами. 10. Відсутність сновидінь – пацієнти, які говорять, що бачили сновидіння, але забули про нього, чинять опір пригадуванню. 11. Пацієнту надоїло – сум, вказує на те, що пацієнт уникає усвідомлення своїх інстинктивних мотивів та фантазій.