План 1. Внутрішнє і зовнішнє середовище СВБ.
lekcіya_4-5.ppt
- Размер: 114.0 Кб
- Автор:
- Количество слайдов: 20
Описание презентации План 1. Внутрішнє і зовнішнє середовище СВБ. по слайдам
План 1. Внутрішнє і зовнішнє середовище СВБ. 2. Концепція менеджменту заінтересованих сторін. 3. Матриця заінтересованих сторін СВБ. 4. Моделі аналізу заінтересованих сторін.
внутрішня СВБСВБ Безпека праці Надання допомоги працівникам у критичних ситуаціях Розвиток людських ресурсів (підвищення кваліфікації тощо )) Додаткове медичне і соціальне страху — вання персоналу. Підтримка соціальнозначущої заробітної плати Стабільність заробітної плати
зовнішня СВБ Спонсорство і корпоративна добродійність Відповідальність перед споживачами товарів і послуг Участь у регулюванні кризових ситуаціях Взаємодія з місцевою громадою і владою Сприяння охороні довкілля Виконання вимог антимонопольного законодавства
1984 р. — Е. Фримен «Стратегічне управління: роль заінтересованих сторін» : заінтересовані сторони ( stakeholders ) – це будь-які індивідууми, групи чи організації, які мають суттєвий вплив на рішення, що приймаються фірмою та/або знаходяться під впливом цих рішень. 2002 р. — Д. Пост, Л. Престон, С. Сакс «Переосмислення корпорації: Менеджмент заінтересованих сторін та організаційне багатство» : взаємовідносини корпорації із заінтересованими сторонами виступають джерелом «активів відносин» , розвиток яких полягає в збалансованій раціональній відповіді компанії на систему суперечних очікувань заінтересованих сторін. Рекомендації зі звітності в галузі сталого розвитку GRI (Global Reporting Initiative): заінтересовані сторони – організації чи особи, на яких згідно з розумними очікуваннями суттєво впливають діяльність, продукція та/або послуги організації, і такі, чиї дії згідно з розумними очікуваннями можуть впливати на здатність організації успішно реалізовувати свої стратегії та досягати поставлені цілі. Концепція менеджменту заінтересованих сторін
Стандарт АА 1000 SES (Stakeholder Engagement Standard) 2005 р. — Інститут соціальної та етичної звітності (Лондон) розробив стандарт взаємодії із заінтересованими сторонами, що спирається на три принципи: Суттєвість – виявлення суттєвих цілей організації та її заінтересованих сторін. Повнота – розуміння поглядів, потреб заінтересованих сторін та очікувань результатів діяльності організації з важливих для них питаннях. Реагування – послідовне реагування організації на суттєві питання, що постають перед заінтересованими сторонами та самою організацією.
Група Форма взаємодії Акціонери/ власники Річний звіт, зустрічі, презентації, корпоративний сайт, бухгалтерські звіти, участь у конференціях Персонал Збори, тематичні семінари, корпоративні заходи, корпоративний інтранет-портал, корпоративне видання, анкетування, колективний договір, кодекс корпоративної етики, навчальні тренінги Споживачі/ клієнти Корпоративний сайт, контактний центр, анкетування, презентації, річний звіт, книги пропозицій, відповіді на претензії, консультації, переговори, інтерв’ю Партнери Консультації, корпоративний сайт, річний звіт, участь у конференціях, переговори, ділові зустрічі Інвестори Річний звіт, зустрічі, презентації, корпоративний сайт, бухгалтерські звіти, участь у конференціях, ділові зустрічі, публікації у ЗМІ Органи влади Консультації, семінари, круглі столи Місцеві громади Конференції, круглі столи, соціальні та благодійні програми, публікації у ЗМІ
персонал (менеджери, фахівці, робітники ) споживачі ( замовники, клієнти, кінцеві користувачі )громадські і полі- тичні організації суспільство (локальна спільнота, державні органи) філії і пред- ставництва власники (засновники, акціонери ) постачальники
які є типові інтереси виокремлених заінтересованих сторін щодо подібних до нашої компанії ; які є істинні «людські» інтереси що до планів, діяльності і результатів нашої компанії; чи можемо ми перевірити (і якщо «так», то як) наявність або відсутність цих інтересів; чи можемо ми вплинути на ті або інші інтереси, змінити їх; чи є суто групові інтереси і в чому вони полягають ; чи є інтереси, задоволення яких може змінити їх; чи дійсно виокремлені інтереси — істинні; чи є пов’язані або залежні інтереси; чи є суперечливі або конфліктуючі інтереси; чи можна об’єднати або згрупувати деякі інтереси.
10 принципів відповідальності компанії перед своїми стейкхолдерами Принцип 1. Постійне відстежування інтересів стейкхолдеров. Основна ідея взаємодії із стейкхолдерами полягає в розумінні того, що процес створення вартості є спільною дією. Компанії повинні приносити прибуток своїм акціонерам, виконувати зобов’язання перед кредиторами, банками. Менеджери повинні намагатися балансувати інтереси стейкхолдерів. Наприклад: онлайн-аукціон e. Bay постійно оновлює свій інтерфейс і бізнес-процеси, щоб відповідати очікуванням і запитам безлічі груп стейкхолдерів.
Принцип 2. Визнання того, що стейкхолдери — це реальні, складні люди з іменами та особистісними цінностями: персонал більш мотивований працювати в компанії, цінності і місію якої вони розділяють, а компанія зі свого боку повинна розуміти їхні цінності. Принцип 3. Прагнення вирішення питань, які задовольнять відразу декілька груп стейкхолдерів водночас. Принцип 4. Залучення до інтенсивної взаємодії із стейкхолдерами , і не лише з доброзичливими: передбачає необхідність обов’язкового діалогу різними методами з клієнтами, постачальниками, службовцями і акціонерами, ЗМІ, критиками і іншими другорядними стейкхолдерами.
Принцип 5. 5. Філософія волюнтаризму Прагнення самим управляти взаєминами із стейкхолдерам, а не залишати це уряду. Викликом для менеджерів може виявитися необхідність змінити мислення і добровільно зробити управлінські процеси відповідальнішими перед стейкхолдерами. Втручання в цей процес держави означає, що менеджмент не зміг виконати своє завдання.
Принцип 6. Узагальнення маркетингового підходу. Мета: нарощування зусиль компанії для розуміння багатосторонньої природи більшості груп стейкхолдеров та їхніх індивідуальних потреб. Інструмент: використання маркетингових прийомів сегментації стейкхолдерів. Принцип 7. Ніколи не вважати інтереси одного стейкхолдера вище інтересів іншого на тривалому проміжку часу. Концепції «служити покупцям» і «служити персоналу» можна узагальнити у філософію «служити своїм стейкхолдерам».
Принцип 8. Проведення переговорів з первинними і вторинними стейкхолдерами. Якщо група або індивід можуть вплинути на компанію, то потрібна певна взаємодія і стратегічне мислення. У порівняно відкритому і вільному суспільстві унаслідок відсутності взаємодії з широким кругом стейкхолдерів можуть виникнути додаткові обмеження і вимоги з боку держави. Принцип 9. Постійний моніторинг і зміна процесів задля кращого служіння своїм стейкхолдерам: якою б не була взаємодія із стейкхолдерами, її завжди можна поліпшити. Принцип 10. Керуватися метою виконувати обіцянки перед стейкхолдерами.
Стратегія інформування Стратегія реагування Стратегія залучення
Матриця заінтересованих сторін і рівнів соціальної відповідальності бізнесу Заінтересовані сторони Рівні КСО Еконо- мічний Правовий Етичний Філантро- пічний Власники Споживачі Працівники Локальна громада Конкуренти Постачальники Групи активістів Суспільство в цілому Інші
• основна мета — поширення об’єктивної інформації про діяльність організації • завдання — ефективна передача повідомлень про рішення компанії в області СВБ основні ознаки • зв’язок односторонній : від компанії до стейкхолдерів • стейкхолдери є досить впливовими : вони можуть як підтримати організацію (лояльністю, споживчими звичками), так і заподіяти їй шкоду (через демонстрації, страйки, бойкоти)
• мета: діалог із стейкхолдерами • мотив: я к організація, так і стейкхолдер и мають шанс переконати свого опонента змінитися результат: у ідеалі змінитися на краще повинні обидві сторони — у результаті залучення до симетричної моделі комунікації
• заснована на двосторонній асиметричній комунікаційній моделі на відміну від двосторонньої симетричної моделі у разі стратегії залучення інформація рухається як до публіки, так і від неї • сс тейкхолдер ии розглядаються як впливов і , але лише пасивно реагуюч і на ініціативи корпорації
Модель аналізу заінтересованих сторін Скласти реєстр основних дійових осіб Виокремити найбільш залучених до проблеми груп осіб Визначити види збитку і вигод для кожного гравця Визначити права і обов’язки гравців Оцінити відносний потенціал кожного Оцінити найближчі і довгострокові наслідки альтернатив рішенню Скласти плани дій для альтернативних сценаріїв Сформулювати остаточну думку