Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович) 1889 -1956

  • Размер: 924 Кб
  • Количество слайдов: 8

Описание презентации Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович) 1889 -1956 по слайдам

  Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович) 1889 -1956 Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович) 1889 —

  Ранні роки життя Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині Ранні роки життя Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї.

  Освіта Двокласна школа в Зинькові Київська військово-фельдшер ська школа Київський університет Освіта Двокласна школа в Зинькові Київська військово-фельдшер ська школа Київський університет

  Офіцер медичної служби УНР З 1918 — мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Офіцер медичної служби УНР З 1918 — мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар’єру — у полон до леніністів потрапив 1919 у ранзі начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.

  Творчість Перший надрукований твір Остапа Вишні —  «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для Творчість Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може). » Він брав участь у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт»

  Арешт під час геноциду 1932— 1933 популярний письменник був превентивно звинувачений в контрреволюційній діяльності Арешт під час геноциду 1932— 1933 популярний письменник був превентивно звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі Звільнений і повернувся до літературної праці

  Післявоєнний період Перший твір після концтабору —  «Зенітка» .  Після закінчення Другої Післявоєнний період Перший твір після концтабору — «Зенітка» . Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.

  Закінчення шляху В 1955 році реабілітований судовими органами СРСР.  Помер 28 вересня 1956 Закінчення шляху В 1955 році реабілітований судовими органами СРСР. Помер 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі