Основи трудового права України Право на працю в

Основи трудового права України Право на працю в Україні Як держава регулює трудові відносини Колективний договір Як укласти трудовий договір

Право на працю це право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею: 1) яку кожний вільно обирає або 2) на яку кожний вільно погоджується

Громадяни України мають такі основні трудові права: право на рівну оплату за працю рівної цінності у відповідності з її кількістю і якістю право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки право на здорові та безпечні умови праці право на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів(спорів) у встановленому законом порядку

право на участь в управлінні підприємством, установою, організацією право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності право на матеріальну допомогу в разі безробіття

право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством

Відповідно до Конституції України держава: створює умови для повного здійснення громадянами права на працю гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб

Джерела трудового права - це різноманітні нормативні акти органів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов'язані.

Головним джерелом трудового права є КЗпП України від 10 грудня 1971 р, як кодифікований нормативно-правовий акт. Йому властива чітка послідовність розміщення інститутів у вигляді глав. Поряд з КЗпП України діють також інші закони України, прийняття яких зумовлене новими ринковими відносинами. Це, зокрема, закони України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р., "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1992р., "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р., "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. тощо.

Трудовий договір - - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Сторони (учасники) трудового договору 1) це фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які визначаються поняттям "працівник"; 2) це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які визначаються поняттям "роботодавець“.

Зміст трудового договору становлять умови, які визначають права, обов'язки та відповідальність сторін

Форма трудового договору Трудовий договір дозволяється укладати в усній формі, але здебільшого укладається у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при укладенні трудового договору з релігійною організацією, при походженні громадянином альтернативної (невійськової) служби тощо)