ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ” Тема лекції Діагностика

ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ” Тема лекції Діагностика хірургічних захворювань. Передопераційний та післяопераційний періоди.

Актуальність теми Своєчасна та правильна діагностика хірургічних хвороб залежить насамперед від систематичного та ретельного обстеження пацієнта. В останні роки іноваційні технології медицини надають надзвичайні широкі можливості для своєчасної точної діагостики. Актуальність діяльності акушерки в перед-операційному періоду полягає в зведенні до мінімуму ризик операції та можливість розвитку після-операційних ускладнень, а від того як проведений догляд за пацієнтом в післяопераційному періоді, багато в чому залежить результат хірургічної операції та одуження пацієнта.

Діагностичні завдання в хірургічній роботі акушерки. Методика обстеження хірургічного хворого. Антропометрія — метод вимірювання морфологічних і функціональних ознак людини. Вимірювання зросту і довжина тулуба має велике значення для оцінки загального фізичного розвитку хворого та пропорційності розвитку окремих частин тіла. Пальпація — клінічний метод обстеження за допомогою дотику. Фізіологічною основою пальпації є відчуття, яке виникає при натисканні і рухах пальців. Пальпацію проводять за певною схемою і методикою. В окремих випадках застосовують бімануальну пальпацію при якій руки рухаються одна назустріч другій. Перкусія — метод обстеження, який ґрунтується на постукуванні по поверхні тіла хворого з оцінкою характеру звуку. Перкусія буває опосередкована та безпосередня. Перкусія буває гучна і тиха. Звуки, які виникають при перкусії, мають свою силу, висоту і відтінок. За силою розрізняють гучний, або ясний, тихий, або тупий звуки; за висотою-високий і низький; за відтінком- тимпанічний, не тимпанічний і звук із металевим відтінком. Аускультацію проводять за певними правилами й умовами. Аускультацію використовують у хірургічних хворих для визначення перистальтики кишечника при різних абдомінальних захворюваннях, шумів при судинних, серцевих захворюваннях, хрипів при післяопераційних легеневих ускладненнях. •

Методика обстеження хворого

Суб’єктивне обстеження хірургічного пацієнта 1. Основні скарги пацієнта. 2. Історія захворювання. 3. Анамнез життя пацієнта. 4. Сімейний анамнез. 5. Алергологічний анамнез пацієнта. 6. Анамнез спадкових захворювань.

Додаткові методи діагностики 1. Лабараторні дослідження 2. Інструментальні дослідження: функціональні, рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові, радіоізотопні, комп’ютерно-томографічні.

Документальне оформлення діагностики 1. Формування попереднього діагнозу 2. Оформлення медичної карти стаціонарного хворого за формою № 003/0 3. Додаткова облікова документація оформлюється відповідно наказу МОЗ України від 14. 02. 2012 р. за № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування»

Передопераційний період. Передопераційнийперіод — це цас з моменту госпіталізації хворого в хірургічне відділення до виконання операції. Залежно від характеру захворювання, він може тривати від декількох хвилин чи годин до декількох днів. Основною метою передопераційного періоду є проведення заходів для зменшення ризику операції і попередження післяопераційних ускладнень. Основними завданнями передопераційного періоду є: 1) встановлення діагнозу; 2) визначення показань, терміновості виконання і характеру операцій; 3) підготовка хворого до операції.

Інструкція Передопераційна підготовка Напередодні планової операції пацієнту необхідно провести: 1. Провести гігієнічні процедури(прийняти душ, провести заміну натільної та постільної білизни) 2. Провести підготовку очисної клізми 3. Провести вечірню премедикацію (дати снодійні та заспокійливі препарати) 4. Обмеження вживання їжі 5. Письмова згода на операцію У день операції пацієнту необхідно провести: 6. Перевірити життєві показники стану пацієнта 7. Нагадати не вживати їжу і рідини 8. Гігієнічні процедури, випорожнити сечовий міхур 9. Поставити очисну клізму 10. Поголити операційне поле 11. Зняти зубні протези, окуляри, очні лінзи, коштовності 12. Провести безпосередню премедикацію за 30 -40 хв. До операції (димедрол 1% 1 -2 мл в/м, атропіну сульфат 0, 1% 0, 5 мл в/в, п/ш, промедол 1% 2 мл п/ш, в/м, в/в) 13. Транспортувати пацієнта до операційної на каталці.

Періоди передопераційної підготовки • 1) Діагностичний період , під час якого уточнюють діагноз , визначають показання до операції. В діагностичний період вивчають також стан, резервні можливості основних органів та систем хворого, що готується до операції. • 2) Період передопераційної підготовки , яке включає комплекс лікувальних заходів, спрямованих на зменшення важкості перебігу захворювання, покращення роботи основних органів і систем, підвищення реактивності організму.

Показання до операції 1) життєвими, при яких найменша відстрочка операції може призвести до смерті хворого; 2) абсолютними, що виникають у хворих, у яких неможливо замінити операцію іншими методами лікування, а її тривале відстрочення може призвести до загрозливого для життя стану; 3) відносними, що можуть виникати у хворих з тривалими захворюваннями, у яких можна використовувати інші методи лікування, такі захворювання не становлять загрози для життя хворих.

Визначення операційного ризику

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД Післяопераційний період — ц е час від закінчення операції до одужання хворого і відновлення працездатності або переведення його на групу інвалідності. Розрізняють ранній післяопераційний період — перші 3 -5 днів після завершення хірургічної операції; пізній післяопераційний період -(2 -3 тиж. ) до виписування хворого із стаціонару; віддалений післяопераційний період — (з 3 -го тиж. — 23 міс. ) до повного видужування і відновлення його працездатності або переведення на групу інвалідності.

Фази перебігу післяопераційного періоду 1. Катаболічна фаза. Тривалість цієї фази — 3 -4 дні. Проява її залежить від тяжкості хвороби. Катаболічна фаза в першу чергу є захисною реакцією організму. 2. Фаза зворотного розвитку. Тривалість її — 4 -6 днів. Клінічними ознаками цієї фази є покращання загального стану хворого, зменшення болю, нормалізація температури тіла, появи апетиту. Покращується діяльність серцево-судинної системи дихання. Відновлюється діяльність шлунково- кишкового тракту, з’являються перистальтичні скорочення кишечника, починають відходити гази. 3. Анаболічна фаза. Клінічно вона характеризується як період одужання. У цій фазі покращується самопочуття хворих, апетит, нормалізуються функції внутрішніх органів. Тривалість анаболічної фази — 2 -5 тижнів. Вона завершується відновленням маси тіла, повним загоєнням рани, дозріванням сполучної тканиний утворенням надійного післяопераційного рубця.

Організація і ведення післяопераційного періоду. Післяопераційне лікування хворих має бути активним, включати раннє вставання з ліжка, системне проведення лікувальної фізкультури, повноцінне харчування і корекцію порушених функцій організму, залежно від загального стану пацієнтів • 1) хворі зі стабільним станом функцій життєво важливих органів, як правило, поміщаються у післяопераційні палати; • 2) хворі з лабільним станом життєво важливих функцій, що характеризується нестабільними показниками гемодинаміки та дихання, які потребують інтенсивного лікування; • 3) хворі в критичному стані з вираженими порушеннями діяльності серцево- судинної системи, дихання, нервової системи, які потребують реанімаційних заходів.

Реанімація -це комплекс заходів, направлених на відновлення або заміщення раптово втрачених функцій серця, легень і обмінних процесів у хворих, які знаходяться в критичному стані. Після проведеного лікування і покращання стану хворих їх переводять у післяопераційну або загальну палату хірургічного відділення. Техніка проведення масажу закритого масажу серця двома особами

Післяопераційні ускладнення, їх діагностика, лікування, профілактика. Найбільш частими і небезпечними ускладненнями післяопераційного періоду є: ускладнення зі сторони рани, серцево-судинної, дихальної, сечовидільної системи, шлунково-кишкового тракту. За термінами виникнення всі ускладнення поділяються на ранні і пізні. Ранні — це ускладнення, яку виникають у перші 48 годин після операції. Пізні — це ускладнення, які виникають через 48 годин після операції.

Профілактика післяопераційних ускладнень Дотримання «Інструкції щодо організації контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів» відповідно наказу МОЗ України від 04. 2012 р. за № 236.