ОЦІНКА СУЧАСНОГО БІОРІЗНОМАНІТТЯ. ТИПИ РОСЛИННОСТІ УКРАЇНИ
Глобальне біорізноманіття часто описують як загальну кількість видів, які на даний момент проживають на Землі, тобто її видове багатство. Є думка, що донині було відкрито й науково описано приблизно 1, 5 -1, 75 мільйонів видів (Le Cointre and Guyader, 2001; Cracraft, 2002). Оцінки кількості науково обґрунтованих видів відрізняються, зокрема з огляду на різні визначення виду. Деякі наукові описи видів знайдені у старих, маловідомих і малопоширених публікаціях. У таких випадках науковці можуть випадково пропустити певні види при інвентаризації біоти, що змушує їх описувати й давати назви вже відомим видам.
Деякі види дуже важко ідентифікувати, зокрема таксономічно «криптичні (приховані) види» , які схожі на інші види і можуть бути ідентифіковані невірно (оскільки не були визначені як окремий вид). Трохи різні, але подібні за виглядом види можуть бути ідентифіковані одними дослідниками як один єдиний вид, а іншими – як абсолютно різні види. (Inger, 1999; Bain et al. , 2003). Вчені вважають, що науково описані види становлять лише невелику частку загальної кількості сучасних видів, які існують на Землі. Чимало нових видів ще не відкриті або вже відомі вченим, але ще формально не описані. Науковці оцінюють, що загальна кількість видів на Землі може коливатись від 3, 6 до 117, 7 мільйонів. Часто вказується діапазон від 13 до 20 мільйонів (Hammond, 1995; Cracraft, 2002).
БІОРІЗНОМАНІТТЯ Біорізноманіття – це число видів в даній спільноті або у певному регіоні: біорізноманіття в даному місцезнаходженні називається а-різноманіттям, а суму всіх видів, що мешкають у всіх місцезростаннях в межах певного регіону називають βрізноманіттям. Показником біорізноманіття прийнято вважати співвідношення між числом видів та показником їх питомого значення (біомаса, чисельність, продуктивність).
Згідно ЗУ “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 -2015 роки” ”Біологічне (біотичне) різноманіття - сукупність усіх видів рослин, тварин і мікроорганізмів, їх угруповань та екосистем у межах території України, її територіальних та внутрішніх морських вод, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу. Біологічне різноманіття складається з видового, популяційного, ценотичного, генетичного різноманіття. Людина є невід'ємним елементом біологічного різноманіття і поза ним існувати не може.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ Видове багатство – число видів в спільноті або регіоні. Як правило, показником видового багатства або різноманіття прийнято вважати співвідношення між числом видів та показниками їх питомого значення (чисельність, біомаса, продуктивність) або відношення числа видів до одиниці площі. Альфарізноманіття – показник складеності ценозу; це число видів на одиницю площі Бета-різноманіття – показник ступеню диференційованості розподілу видів за градієнтом місця зростання, тобто швидкість змін флористичної композиції спільноти ландшафту; це відношення числа видів у всіх спільнотах до числа видів в середньому на одну спільноту Гама –різноманіття – показник різноманіття ландшафту, обєднуючий альфа та бета – різноманіття; це конкретна флора чи фауна, тобто список видів в межах одного ландшафту.
АЛЬФА-, БЕТА- І ГАММА-РІЗНОМАНІТТЯ Альфа-різноманіття: вимірюється локально на окремих ділянках/екосистемах (наприклад, ділянки 1 і 2 мають a різноманіття a 1 та a 2. abg). Бета-різноманіття: показує загальну кількість видів, які є унікальними для кожної з порівнюваних екосистем (дві ділянки 1 і 2), виключаючи види, які є загальними для цих екосистем. Гамма-різноманіття: вимірювання загального різноманіття всіх екосистем у процесі проведення порівняльного аналізу в регіон
БІОРІЗНОМАНІТТЯ Загально прийнято вважати, що загальне число видів на Землі оцінюється від 1, 5 до 5 млрд. (М. Ф. За Реймерсом) Видове різноманіття збільшується в напрямку від півночі до тропіків. Найбільш багатими на біорізноманіття вважаються тропічні вологі ліси, коралові рифи, тропічні обширі озера та глибинні моря, сухі тропічні області із листопадними лісами, саванами.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ У Таїланді налічується 251 вид ссавців, а у Франції – 93, хоча площа цих країн майже однакова. У Перуанській Амазонці зростає більше 300 видів дерев, а у Європі на тій же площі – лише 30.
ЗЕЛЕНА МОРСЬКА ЧЕРЕПАХА КАМ'ЯНА РИБА Великий Бар'єрний риф у Австралії створений 300 видами коралів, 1500 видами риб (7% всіх видів риб світової фауни), 4000 видами молюсків, 5 видами черепах, є місцем гніздування 252 видів ВЕЛИКИЙ БАР'ЄРНИЙ РИФ птахів. ГІГАНТСЬКИЙ МОЛЮСК ТРИДАКНА КОЛЬОРОВИЙ КОРАЛ
ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ЗАГРОЖУЮТЬ ХРЕБЕТНИМ ТВАРИНАМ (СУМА БІЛЬШЕ 100% ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО НИЗЦІ ТВАРИН ЗАГРОЖУЄ БІЛЬШЕ ОДНОГО ФАКТОРУ)
У наземних угрупованнях видове багатство збільшується із зниженням висотності, збільшенням сонячної радіації, збільшенням опадів, складністю рельєфу. СПІВВІДНОШЕННЯ ВИМЕРЛИХ У СВІТІ ВИДІВ ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН З РІЗНИХ ПРИЧИН, У % Причини Амфі бії Рептилії Птахи Ссавці Всі разом Полювання 0 32 19 23 21, 5 Знищення місце знаходжень 100 5 20 19 18, 3 Вплив агресивних видів 0 42 22 20 23 Пряме знищення 0 0 0 1, 6 0, 5 Випадкова загибель 0 0 1 0 0, 5 Природні фактори (катаклізми) 0 0 1 1 1 Невідомі інші 0 21 37 36 34, 3
ВИМИРАННЯ ТА ЗНИКНЕННЯ ВИДУ Зникнення – це локальна Вимирання – це кінцевий і незворотний наслідок втрати або регіональна втрата видів (принаймні до тих пір, виду лише в одній окремо поки біотехнологічні методи, взятій частині його ареалу. такі як кріоконсервування У регіональних або гамет і клонування, не національних звітах про зможуть забезпечити збереження різноманіття практичними інструментами збереження видів, і невідомо, іноді помилково чи коли-небудь ці досягнення посилаються на біотехнології можна буде «вимирання» виду на використовувати як надійні певній території в той час, способи збереження видів). коли його можна ще знайти в інших регіонах.
Основні випадки вимирання Ера Період Епоха Орієнтовна тривалість ери, періоду Головні випадки або епохи (мільйони років тому вимирання назад) Кайнозойська Четвертинний Сьогодення– 0, 01– 1, 6– 5, 3– 24 24– 37 37– 58 58– 65 65– 144– 208 6 -те головне вимирання Крейдяний Юрський Голоцен Плейстоцен Пліоцен Міоцен Олігоцен Еоцен Палеоцен Тріасовий 208– 245 Пермський (Кам‘яновугільний) Пенсільванський (Кам‘яновугільний) Міссісіпський Девонський Силурійський 245– 286– 325 4 -те головне вимирання (кінець тріасового періоду) 3 -тє головне вимирання (кінець пермського періоду) 325– 360– 408– 440 Ордовицький Кембрійський 440– 505– 570 570– 4500 Третинний Мезозойська Палеозойська Докембрійська 5 -те головне вимирання (кінець крейдяного періоду; межа К-Т) 2 -ге головне вимирання (кінець девонського періоду) Перше головне вимирання (кінець ордовицького періоду)
Більшість видів вимирають або потенційно вимруть, так і не отримавши відгуку в суспільстві. Велика кількість видів, вимерлих протягом минулих 150 років, є причиною для неспокою. Поточні темпи вимирання в 100 -1000 разів вищі, ніж у будь-який з попередніх періодів масового вимирання в історії Землі, що пов'язано із антропогенною діяльністю. Якщо ці темпи вимирання не зміняться або прискоряться, то число вимираючих видів в наступне десятиліття можна буде обчислити в мільйонах!!!!! Найбільше вимирання відбулося в кінці Пермського періоду, тобто 25 млн. років тому. За приблизними підрахунками вимерло приблизно 90 % всіх видів морських тварин. Еволюції було потрібно 50 млн. років, щоб поновити втрачене різноманіття.
Суттєві темпи зникнення видів проявляються в Австралії, Північній та Південній Америці. Після поселення туди європейців зникло біля 74 -86 % мегафауни ссавців масою близько 44 кг. Головною причиною цього є мисливство, випалювання та освоєння лісів, зараження адвентивною мікрофлорою (хворобами). За період із 1600 по 1700 роки зникав 1 вид у десятиріччя. А з 1850 по 1950 рік – 1 вид на рік !!!!!
Хоча вимирання може бути природним результатом природного відбору , проте сучасний період вимирання унікальний. Попередні періоди були викликані фізичними причинами, такими як зіткнення з небесними тілами, рух тектонічних плит, висока вулканічна активність, зміна клімату. Поточний період вимирання викликаний людьми і почавс приблизно 100 000 років тому з розселенням людей по планеті. Входячи в контакт з новими для них екосистемам які раніше ніколи не відчували людської присутності, люди руйнували екологічний баланс, полюючи, руйнуючи довкілля й розносячи хвороби.
Наступна фаза вимирання почалася приблизно 10 000 років тому з появою сільського господарства. Люди почали процес одомашнення тварин. Таким чином, люди стали першим видом, здатним жити, при цьому помітно змінюючи історично сформовані екосистеми. Маючи здатність жити за межами місцевої екосистеми, люди були вільні від обмежень максимальної чисельності популяції і перенаселяти їх, створюючи велику напругу для навколишнього середовища і здійснюючи руйнівні дії, необхідні для ще більшого приросту населення. Сьогодні, ці дії включають вирубку тропічних лісів, знищення коралових рифів, інші руйнування середовищ існування, надмірну експлуатацію видів, ввезення чужих, не характерних видів в екосистеми, забруднення ґрунту, парниковий ефект.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ Втрата біорізноманіття у світі. На кінець 20 ст. було зареєстровано приблизно 871000 видів дробинок (прокаріотів), коло 80000 видів грибів, коло 235 000 рослин та 1035250 видів тварин, в тому числі 751000 комах, 68000 павукоподібних, 50000 молюсків, 42000 видів ракоподібних та 499333 видів хребетних тварин. Вважається, що під загрозою зникнення зараз знаходиться коло 10000 видів, в основному хребетних тварин та рослин)!!!
Доведено, що швидкість вимирання ГОЛУБ видів тварин зростала майже пропорційно збільшенню кількості МАНДРІВ людей і за останні сто років досягла НИК максимальних показників. Всього за історію людства зникли такі види, як голуб-мандрівник, тур, морська корова тощо. Найвищі темпи зникнення видів за МОРСЬКА КОРОВА історичний період спостерігаються на островах. Близько 80 % ендемічних видів рослин, які знаходяться під загрозою зникнення ТУР або вже зникли, також є острівними.
В Україні ще в 16 ст. були винищені кулани, в 18 -19 ст. – сайгаки, тури, тарпани, степові орли, олені, дрохви. Дуже рідкісними стали лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види риб та раків. Лише у Закарпатті під загрозою зникнення знаходиться кожен 7 -8 вид птахів, не менш як кожен п'ятий вид рослин, кожен шостий із ссавців, кожен 4 -5 риб, кожен шостий вид амфібій та рептилій. КОРСАК ОРЕЛ СТЕПОВИЙ ОЛЕНЬ БЛАГОРОДНИЙ ТАРПАН
ДИНАМІКА ЗМІНИ ЛІСОВКРИТОЇ ПЛОЩІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ
ЗМІНА ТВАРИННОГО СВІТУ УКРАЇНИ
Зміна тваринного світу України
ПОРІВНЯННЯ РОЗМІРІВ АФАЛІНИ ЧОРНОМОРСЬКОЇ ІЗ РОЗМІРАМИ ЛЮДИНИ ВЕДМІДЬ ЧОРНИЙ Наразі наблизилися до межі вимирання афаліна чорноморська, дельфін сірий, ведмідь чорний. Це пов'язано із ринковою ціною окремих видів. Так, вартість деяких видів метеликів сягає декількох тисяч доларів. У Карпатах останнім часом спостерігалось масовий вивіз рідкісних жуків та метеликів, що знаходяться у субальпійському та альпійському гірських поясах.
59 40 Південнобере жнокримський 109 Гірськокримсь кий 60 Рівниннокрим ський 120 Донецько. Приазовський 57 Лівобережност еповий 53 73 Правобережн остеповий 80 70 Лівобережнолі состеповий 81 Правобережн олісостеповий 136 Карпатсько. Прикарпатськ ий Закарпатсько рівнинний 140 Ростоцько. Поліський 60 Волино. Малополіський 100 Поліський РОЗПОДІЛ ЧКУ ВИДІВ СУДИННИХ РОСЛИН ПО АУТСОЗОЛОГІЧНИМ РАЙОНАМ УКРАЇНИ 139 110 80 47 20 0
ІСНУЄ ЩОНАЙМЕНШЕ ЧОТИРИ ПРИЧИНИ ДЛЯ ЗАНЕПОКОЄННЯ ЩОДО ВИМИРАННЯ ВИДІВ: Дестабілізація екосистем (втрата екологічної рівноваги) Загроза втрати “сусідніх” видів (наприклад, втрата едифікатора веде за собою втрату асектатора) Зникнення видів як біологічних сутностей Втрата незамінного генетичного матеріалу
Екологічна рівновага підтримується головним чином біологічним різноманіттям, в зв'язку з чим першочерговим завданням є охорона видового різноманіття. Зникнення будь-якого виду в певній рослинній спільноті руйнує зв'язки між видами, між видом та спільнотою та іншими компонентами біоценозу (мікроорганізми тощо). Рідкісні, ендемічні та реліктові рослини мають практичну та наукову цінність. Релікти та ендеміки є давніми генетичними комбінаціями – тобто цінним генофондом дикої флори. Тому інформація (географічне розповсюдження, систематичне положення, ценотична та цитологічна характеристики, особливості опилення тощо) є незамінною у созології. Ендеміки та релікти є своєрідні акумулятори різноманітної біогеографічної інформації, їх можна використовувати як прототип для моделювання біогеографічних умов часу свого виникнення та дати ключ для екологічного прогнозування можливих змін цих умов під впливом техногенних (антропогенних в цілому) факторів.
Як правило, рідкісні види визначаються специфічністю їх екологічних ніш, тобто це поняття стосується певної частини ареалу виду. Виникнення та існування цих ніш зумовлене комплексом факторів (історичних, географічних, антропогенних). У всіх флорах є багато рідких та вузько ендемічних видів, яким не загрожує небезпека. Вони завжди були і будуть рідкісними через специфіку їх екологічних ніш, яку вони займають в межах свого ареалу. Наприклад, рослини скель. Ці види не мають декоративне, лікувальне або інші символічні властивості, їх біотопах не загрожує руйнація, до того ж ці види добре відновлюються, знаходяться поза небезпекою. Тому подібна види не включають до ЧКУ. На Україні це певні види осок, тимьяна, папоротей тощо. Зазвичай із терміном рідкісний вживається або розуміється зникаючий вид, тобто їх загрожує небезпека знищення. Тому недарма МСОП використовує терміни “зникнення”, “зникаючий”, “зниклий” тощо.
Основним завданням охорони біорізноманіття є попередження зникнення!!!!! Термін “зникаючий” в більшому ступені характеризує якісну та змістовну сутність видового об'єкта, що охороняється
Основні загрози для видового біорізноманіття фрагментація та деградація природних територій порушення ареалів виду!!! поширення хвороб видів Втрата біорізноманітт я проникнення адвентивної флори та фауни у біотопи аборигенів виснажлива експлуатація видів людиною
ОСНОВНІ ПРЯМІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ СТАНОВЛЯТЬ: Подрібнення ареалів, Інвазивні види, Забруднення, Надмірна експлуатація Глобальні зміни клімату.
Ареал виду - це частина земної поверхні або акваторії, в межах якої зустрічається той чи інший таксон або синтаксон; географічний ранг, його розповсюдження в просторі, яке можна показати на карті/ КУЩ ТЕРМІНУ “АРЕАЛ ВИДУ” Мозаїчний Природні Диз’юнктивний Суцільний Природноантропогенні Перерваний Антропогенні Просторові модифікації Перерваний Штучний Смугастий Плямистий Сучасний Відновлений Потенційний Еволюційноісторичні модифікації Природний антропогенний Ендемічний (палеоендемічний, неоендемічний) (*Диз’юнктивний - переривчастий) Реліктовий Інші модифікації… ….
Фрагментація зазвичай визначається як наслідок деградації екосистеми і найчастіше представлена у вигляді розділеного на дрібні частини колись цілісного ландшафту. Зрештою, фрагментація зменшує цілісність та впливає на розповсюдження і міграцію видів, у такий спосіб ізолюючи їх популяції й порушуючи поширення рослин і тварин (та їх генетичного матеріалу) по ландшафту. Фрагментація: поділ на дрібніші частини колись суцільного ландшафту.
Ендемічні види – це місцевий види, який знаходиться тільки в даному регіоні та не живе в інших. Ендеміки переважають у географічно ізольованих ділянках Землі: острови, глибокі озера, гори. На Україні основна кількість ендемічних видів знаходиться в Карпатах та Криму. Ковила гранітна – рідкісний ендемік, зустрічається в пд. частині Степової зони. Язичник сивий – реліктовий ендемік, зустрічається в Чернівецькій. Закарпатській, Львівській обл.
КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД РІДКІСНИХ ВИДІВ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА ОКЕАНІЧНИХ ОСТРОВАХ Острови Загальна кількість всіх видів У тому числі Загальна кількість ендеміків Відсоток ендеміків Загальна кількість зникаючих видів Відсоток зникаючих видів Соломонові 2780 острови 30 1 43 2 Великобрит 1500 анія 16 1 28 2 Шрі-Ланка 3000 890 30 436 15 Ямайка 2746 923 33 371 14 Філіппіни 8000 3500 44 371 5 Австралія 15000 14074 94 1596 11 Мадагаскар 9000 6500 72 189 2 КУБА 3229 54 811 14 6004
ФІСТАШКА ТУПОЛИСТА. Реліктові види – раніше СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ РЕЛІКТОВИЙ ВИД в геологічній історії НА ПН. МЕЖІ АРЕАЛУ: КРИМ – БАЛАКЛАВА, широко розповсюджені, БАХЧИСАРАЙ а тепер займають невеликі території. За часом попереднього широкого розповсюдження розрізняють релікти певного геолоігчного датування: третичні, четвертичні, плейстоценові тощо.
Реліктовими можуть бути цілі фітоценози або зооценози. Наприклад, формації тису ягідного (негній-дерева). В Карпатах географічним реліктом, наприклад, є східний пилохвіст, основний ареал якого знаходиться в Західному Сибіру. До еволюційних реліктів належать, наприклад, варан, гінкго, гігантська секвоя тощо. Пилохвіст східний
Біота України нараховує понад 70 тис. видів. З них флори – понад 27 тис. видів (з них : вищих 5, 5 тис. та нижчих рослин), фауни – понад 47 тис. видів. Одним із заходів збереження цієї біорізноманітності є ведення Червоної книги України. Куди заносять види, що внаслідок різних причин опинились під загрозою зникнення. Займаючи лише 6 % всієї площі Європи, Україна має приблизно 35% її біорізноманіття, причиною чого є розташування території України на перехресті багатьох природних зон та міграційних шляхів багатьох видів фауни.
Біорізноманіття. На світовому саміті із сталого розвитку у Йоганнесбурзі у 2002 році та Генеральній асамблеї ООН у 2005 році була схвалена глобальна мета щодо досягнення до 2010 р. суттєвого зменшення втрат біорізноманіття. У зв'язку з цим 2010 р. було оголошено ООН Міжнародним роком біорізноманіття з метою привернення уваги світу до проблеми збереження біорізноманіття.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ Україна протягом останніх 15 років стала Стороною міжнародних договорів, зокрема Конвенції про біологічне різноманіття, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), Конвенції про збереження дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) тощо.
Біорізноманяття Тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів, серед яких чимало рідкісних, реліктових або ендемічних видів. За період 2001 -2008 рр. в Україні зросла чисельність ведмедя бурого, рисі, борсука (якого виведено з 3 -го видання “Червоної книги”), видри, глухаря. Натомість спостерігається зниження чисельності зубра, який знаходиться в мисливських угіддях.
ОСНОВНІ ЧИННИКИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ТВАРИННИЙ СВІТ: фізичне знищення та трансформація природних екосистем; надмірне комерційне використання тваринного світу; браконьєрство; хімічні та біологічні забруднення , які акумулюються в біомасі консументів
ОХОРОНА ТА ВІДТВОРЕННЯ РОСЛИН У всіх природних зонах України ще у 80 -ті роки минулого століття започатковано виділення генетичних резерватів. Створена мережа об'єктів збереження лісових деревних видів. Це понад 130 га клонових банків, близько 270 га географічних культур (1700 популяцій 13 видів). Вивчення рослинного світу створено на основі колекційних ділянок Національним ботанічним садом ім. М. М. Гришка. Колекційний фонд Національного ботанічного саду становить 1178 видів із 113 родин. Серед рідкісних видів – 100 видів занесені до Червоної книги. За тривалий проміжок часу створено інтродукційні популяції рідкісних видів флори України.
У збереженні рідкісних та зникаючих видів дикої фауни велику роль відіграють зоопарки, які розробляються відповідні методики розмноження видів в умовах неволі. Найбільш активними в цій роботі є Миколаївський та Київський зоопарки.
ФАКТОРИ , ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗМНОЖЕННЮ ТВАРИН В УМОВАХ НЕВОЛІ: 1. 2. 3. можливість придбання тварин для комплектації пар; створення необхідних умов для розмноження (збільшення площ вольєрів, створення укриттів, специфічна кормова база); створення зон, де немає фактора занепокоєння з боку відвідувачів.
РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ Рослинність України характеризується значним синтаксономічним багатством, що пояснюється її географічним положенням. На території України розташовані чотири геоботанічні області: Європейська широколистянолісова Європейсько-Сибірська лісостепова Європейсько-Азіатська степова Присередземноморська
РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ Західна частина України охоплює оригінальну у фітоценотичному плані Східнокарпатську гірську підпровінцію, а на півдні розташована Гірсько. Кримська підпровінція. Для Українського Полісся встановлено 1480 асоціацій 159 формацій; подільської частини лісової зони — 649 асоціацій 120 формацій; Для Українських Карпат — 1305 асоціацій 140 формацій; лісостепової зони — 1335 асоціацій 184 формацій; степової зони — 1912 асоціацій 239 формацій; Для Гірського Криму— 716 асоціацій 59 формацій.
ФІТОЦЕНОТИЧНЕ БАГАТСВО ТА ФІТОЦЕНОРІЗНОМАНІТТЯ ХАРАКТЕРНЕ І ДЛЯ ПРИРОДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ. ДЛЯ РОСЛИННОСТІ Особливості географічного положення, рельєфу та клімату зумовили формування на території України багатої природної рослинності (Зелена книга України) представленої: лісовим, чагарниковим, степовим, лучним, болотним, водним, галофітним, псамофітним, петрофітним, кальцеофітним типами рослинності, угруповання яких об'єднані майже у 3800 асоціацій.
ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ Загальна площа лісового фонду в Україні становить 10, 8 млн. га, з яких лісом вкрито 9, 4 млн. га – 15, 6% території України, і лише 4, 6% перебувають під охороною держави. Ліси України розміщені нерівномірно: в Українських Карпатах – 34 -41%; Кримські гори – 32%, Полісся-2629%, Лісостеп -11 -12%, Степ – 3 -4 %. Найбільшу частку покритої лісом площі у деревостані лісів України займає деревостан сосни 34, 7% і дуба (26, 3%). Решту – ялини (10%), бука (9%), вільхи – 4%, берези – 5%, граба – 4%, ясена – 1, 4%, ялиці – 1, 4%, осики – 1, 2%, інші породи- 2%
ЛІСОВІ РЕСУРСИ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ НА 2012 РІК
БОЛОТНА РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ Полісся. Особливістю цієї зони є заболоченість. Оліготрофні болота (верхові, збіднені на мінеральні солі) розровсюджені у Рівненській обл. Рослинність складає: соснове рідколісся, кустарнічки із верескових та бруснічних (багульнік, клюква, голубіка), а також травянистих (очеретник, пушиця, шейхцерія болотна тощо). В моховому ярусі переважають сфагни. Мезотрофні (перехідіні) болота. Переважають лісові із сосновим, березовососновим або березовим деревостаном. Трав'янисто-кустарнічковий ярус - очеретник, пушиця, шейхцерія болотна, голубіка, клюква тощо. Евтрофні (низинні) болота. Переважають осокові формації. Лісостеп. В гирлах річок розповсюджені евтрофні болота (багаті на мінеральні солі), наприклад, вільшанніки. Степ. В плавнях річок Дніпра, Дністра, Дуная. Переважають високотравні тростникові, камишово-тросникові асоціації на мулистих ґрунтах.
ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ Полісся. Найбільш розпосюджені суходольні луки, що утворились на місці вирубки лісів. Представлені білоус, дрібні осоки, лучник дернистий, польовиця собача, мятлик, овсянниця лучна та червона. Заливні луки представлені: пирій повзучий, польовиця звичайна, тонконіг, овсяниця, мятлик, осока струнка, польовиця повзуча та інші. Лісостеп. Розповсюдження по долинах річок. Представлена в основному різнотравно-злаковими луками. Степ. Розповсюджені ковила українська, типчак, тонконіг тонкий, ковила волосиста, полин, житняк понтійський, костер береговий, піон вузьколистий, горицвіт. В залежності від умов життя у степу розповсюджені полинно-злакові степи із лучно-солончакової рослинністю, типчаково-ковилові степи, полинно-злакові степи та інші. Карпати – альпійські луки.
ВОДНА РОСЛИННІСТЬ Водна рослинність поділяється на: сплавинні луки, зарості високих галофітів, рослинність плаваючій укорінених рослин, рослинність підводних укорінених рослин, рослинність вільно плаваючих прісноводних рослин. Рослинність Чорного та Азовського морів: біля 270 видів водоростей. До числа промислових цінних водоростей відносяться філофора (використовується для одержання агара) та цистозіра (використовується для одержання альгіната натрію). Рослинна маса планктонних та донних рослин служить як джерело існування тваринності моря; вони складають головну первинну біопродукцію морів. Представники рослинності прісних водойм: глечики жовті, горіх водяний руський, ряска мала, елодея канадська, сальвінія плаваюча, кушир та багато інших.
ПОЛИН Галофіти – рослини, пристосовані до життя на засолених грунтах (деякі види полину, тамарикс, солерос). Як правило, розповсюджені на узбережжях моря чи океану, напівпуселях тощо ТАМАРИКС
Псамофіти – рослини, екотопом яких є піски. Представники: цмін піщаний (Степ, Полісся), котячі лапки (Полісся, сухі борові умови), осока піщана. Псамофіти використовують, як правило, для закріплення пісків. ЦМІН ПІЩАНИЙ
Петрофіти (або літофіти) – рослина, пристосована до життя у скальних або кам'янистих місцях. Як правило, ряд первинної сукцесії – бактерії, водорості, лишайники, мохи, папороті вівсяниця тощо. В основному петрофіти представлені у гірській місцевості – Крим, Карпати
Кальцефіти рослини, які надають перевагу багатим на вапно, карбонатним, ґрунтам (сосна крейдова, на вапняних берегах Сіверського Дінця; кропива, льнянка крейдова, дуб пушистий).
Чагарник – життєва форма багаторічних рослин, що характеризується багатьма скелетними вісями – стовбурами, що не досягають значної висоти (до 6 м): горобина, бузина, рододендрон жовтий.
СТЕПОВА РОСЛИННІСТЬ Степова зона загалом в Україні характеризується найменшим збереженням рослинного покриву. Степ, як правило, утворена дерновинними злаками, серед яких переважають: ковилі Лессинга, український, Залеського, типчак, тонконіг гребінчастий. Степова рослинність представлена також: полинами, кахріс пухнастий, коров'як фіолетовий, ферула східна, пижма тисячолітня. У Присивашші вздовж Чорного та Азовського морів переважають, наприклад, кохія, полин Бошняка та полин кримський, тюльпан Шренка, гусяча цибуля, птахомлічник Гуссона та понтійський та інші види степової рослинності.
Скачать презентацию ОЦІНКА СУЧАСНОГО БІОРІЗНОМАНІТТЯ ТИПИ РОСЛИННОСТІ УКРАЇНИ
lect6_97.ppt