Навчання іншомовного спілкування формування мовленнєвої компетенції Навчання аудіюванню

Навчання іншомовного спілкування (формування мовленнєвої компетенції) Навчання аудіюванню (формування компетенції в аудіюванні)

Характеристика аудіювання як виду МД та уміння o o o Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух мовлення. Аудіювання – це перцептивна (здійснюється сприйняття), розумова (пов’язана з основними розумовими операціями – аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією), мнемічна (відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних і мовленнєвих одиниць, реформування образу і впізнавання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам’яті) діяльність (з точки зору психофізіології). Аудіювання і говоріння – це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид МД є й відносно автономним.

Зміст навчання аудіюванню o o Навчання аудіюванню в середній школі здійснюється за двома напрямами: - навчання сприйманню мовлення співрозмовника при усному спілкуванні; - навчання розумінню на слух певних відрізків мовлення (оповідань, виступів, лекцій). Недостатньо розвинене уміння сприймати іншомовне мовлення на слух: - перешкоджає створенню на уроці атмосфери спілкування; - знижує інтерес учнів до мови.

o o o Психологічні особливості сприйняття мовлення на слух Сприймання мовлення на слух спирається перш за все на слухові відчуття. При цьому проходить зустрічне внутрішнє промовляння мовлення, яке сприймається. При сприйнятті мовлення на слух здійснюється процес передбачення мовного та змістового розгортання висловлювання. При перших граматичних сигналах з довготривалої пам’яті в оперативну поступає фразовий стереотип речення, яке сприймається. Внаслідок цього і здійснюється передбачення синтаксичного розгортання фрази. Одночасно на основі змісту окремих слів та синтагм здійснюється передбачення змісту всього речення та змістового розгортання тексту. Вказані психічні операції аудіювання рідної мови у школярів вже склалися, проте, деякі механізми треба формувати заново (нові слухові та мовленнєво-рухові відчуття). Усвідомлення мовлення здійснюється не за окремими словами, а за синтагмами. Учні мають сприймати паузи, сигнали логічного наголосу, щоб визначати логічне членування фраз, їх комунікативні центри і правильно розуміти мовлення.

Спрямованість всіх видів роботи на уроці на формування механізмів сприйняття мовлення на слух o o o Учитель для учнів – носій мови (від нього вперше чують іншомовне мовлення, з опорою на його мовлення вчаться розмовляти). Учитель, який з самого початку спілкується з учнями іноземною мовою, отримує успіхи у навчанні аудіюванню. Рідною мовою вчитель користується: - при поясненні артикуляції звуків, інтонації; - при поясненні граматичних явищ; - при поясненні способу вживання деяких слів. Великі можливості для розвитку умінь аудіювання відкриваються при формуванні умінь діалогічного та монологічного мовлення. (Дуже важливо, щоб учні слухали уважно мовлення не тільки вчителя, але й друзів. ) Уміння аудіювання удосконалюється також під час правильної організації навчання читанню. Тобто, паралельно з формуванням всіх іншомовних мовленнєвих навичок і умінь, слід вирішувати завдання навчання сприйняттю мовлення на слух.

Вимоги до базового рівня володіння аудіюванням o o o На базовому рівні аудіювання розглядається як компонент усномовленнєвого спілкування. Як самостійний вид МД аудіювання означає сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням та з розумінням основного змісту. Досягнення базового рівня в аудіюванні передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді МД: - уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов’язане з задоволенням найпростіших потреб (привітання, запит, передача інформації та ін. ); - визначати тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів; - уміннях в умовах опосередкованого сприймання повідомлення розуміти основний зміст аудіотексту; - Уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя і однокласників.

Вимоги до аудіотекстів o o o Матеріальна основа аудіювання – аудіотекст. Як і будь-який текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію. На відміну від письмового тексту він інтонаційно оформлений. В середній школі використовуються переважно два види аудіотекстів – тексти-описи і фабульні тексти. В текстах-описах представлена сукупність ознак об’єкта і фактів, які об’єднані загальною темою. Логічні зв’язки між окремими фактами нестійкі, допускається їх перестановка. Не завжди легко виділити головне і другорядне. Розуміння переважно залежить від суми зрозумілих фактів, які необхідно запам’ятати. Визначальною ознакою фабульних текстів є динамізм подій, вчинків персонажів, що зумовлюються логікою та означенням часу. Легко виділити основне і другорядне. Логіко-смислові зв’язки між окремими фактами та епізодами. Розуміння неможливе без розуміння окремих фактів, переосмислення інформації,

Труднощі аудіювання Суб’єктивні труднощі o o o Суб’єктивні труднощі - це труднощі, які зумовлені індивідуально-віковими особливостями учнів. Успішність їх подолання залежить від уміння слухача користуватися механізмом ймовірного прогнозування, переносити аудитивні навички рідної мови на іноземну. Значну роль відіграють індивідуально-психологічні особливості учня: - рівень розвитку слухової диференційованої чутливості; - слухової пам’яті; - механізму ймовірного прогнозування; - рівня концентрації уваги.

Мовні труднощі аудіювання Це об’єктивні труднощі, які визначаються такими об’єктивними параметрами в процесі навчання аудіюванню: обсягом наявних продуктивних знань, що мають принципове значення для рецептивної мовленнєвої діяльності; обсягом наявних акустичних рецептивних іншомовних знань; діапазоном розуміння різних фонетичних реалізацій; відносно тривалим латентним періодом у момент виклику наявних знань з довготривалої пам’яті для їх ідентифікації чи аналізу і семантизації. Зумовлюються також комунікативною метою, яка характеризується такими параметрами: рівнем розуміння наявної в аудіотексті інформації; видом аудіотексту (опис, розповідь, повідомлення, монолог, діалог); тематикою або темою; обсягом аудіотексту; способом контролю або оцінювання. o

Мовні труднощі аудіювання o o o Граматичні труднощі (синтаксис, морфологія, наявність аналітичних форм, відсутніх в рідній мові) Лексичні труднощі (кількісне збільшення словникового матеріалу, його різноманітність, переносне значення слів, фразеологічні звороти, багатозначні слова, пароніми, антоніми, синоніми) Фонетичні труднощі (інтонація, логічний наголос, темп мовлення) Фактори, що полегшують аудіювання (складники інтонації – ритміка, паузація, мелодика; можливість зорового контакту зі співрозмовником, використання позамовних засобів та опори на ситуацію) Фактори, які ускладнюють сприймання на слух (відсутність чітких сигналів між лексичними одиницями, їх злиття в мовленнєвому потоці, явища асиміляції на стику слів і всередині слова, фонетична редукція, швидкий темп усного мовлення).

Труднощі аудіювання, зумовлені умовами сприймання o - - Залежність аудіювання від умов сприймання визначається: темпом мовленнєвих повідомлень (визначається швидкістю і точністю розуміння на слух, ефективністю запам’ятовування); кількістю пред’явлень аудіотексту (дворазове пред’явлення доцільне при наявності певних труднощів – складна мова повідомлення, завищений обсяг інформації, відсутній досвід сприймання мовлення; у зв’язку із завданням переказати текст – повторному слуханню передує контроль розуміння і формулювання нового комунікативного завдання); тривалістю звучання (визначається обсягом аудіотексту; навчання аудіюванню слід починати з текстів невеликої тривалості звучання і поступово її збільшувати).

Опори на орієнтири для подолання труднощів аудіювання o o o Для подолання труднощів аудіювання об’єктивного характеру необхідно виходити з факторів, що полегшують сприймання мовлення на слух: - складники інтонації аудіотексту (ритміка, паузація, мелодика та логічний наголос); - позамовні засоби та опора на ситуацію мовлення (зоровий контакт слухача і того, хто говорить є опорою для розуміння). Сприймання мовлення на слух починається з виділення смислових орієнтирів. Для цього використовуються не тільки фактори, що складають інформацію тексту, але й вставні слова, повтори, риторичні запитання та ін. Характер орієнтирів і опор змінюється в залежності від мовленнєвого досвіду слухачів і від способів пред’явлення тексту.

Етапи навчання аудіюванню o На рівні фрази - передбачає дії, спрямовані на: n n n o розуміння повідомлень даного рівня, побудованих на знайомому матеріалі, реакція на почуте – невербальна (дії, символи); розуміння повідомлень з незнайомим мовним матеріалом, реакція на почуте – вербальна (за допомогою засвоєних мовленнєвих зразків); розпізнавання початку повідомлення і його завершення. На понадфразовому рівні - передбачає дії, спрямовані на: - розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі, реакція на почуте – невербальна або коротка вербальна; - розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів (обмін думками, волевиявлення, ритуал). o На рівні тексту - передбачає дії, спрямовані на: - розуміння зв’язного мовлення на знайомому матеріалі (реакція на почуте – невербальна), на незнайомому матеріалі (невербальна або вербальна).

Система вправ для навчання аудіюванню o Вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання (мета – сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання): n n o некомунікативні рецептивні вправи (на сприймання, впізнавання, розрізнення звука, ЛО, ГС); умовно-комунікативні рецептивні вправи (на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на рівні фрази). Вправи для розвитку умінь аудіювання (мета – оволодіння учнями уміннями передбачати зміст, виділяти головне, знаходити другорядне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, простежувати логічну послідовність подій): - умовно-комунікативні вправи (на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні); - комунікативні вправи (на аудіювання текстів з метою отримання інформації).

Етапи роботи у процесі навчання аудіюванню o o o Формулювання інструкцій (містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації; організує процес мислення і стимулює запам’ятовування у процесі слухання) Презентація аудіоматеріалу Контроль розуміння прослуханого (невербальні засоби: виконання дій, контроль з використанням цифр, сигнальних карт, виготовлення схем, підбір малюнків; вербальні засоби: рецептивні або рецептивно-продуктивні - підтвердження або спростування тверджень, вибір пунктів плану, тести, репродуктивні - відповіді на запитання, переказ, план, запитання, бесіда).