Національний університет імені Тараса Шевченка

Національний університет імені Тараса Шевченка Факультет військової підготовки Кандидат військових наук Доцент кафедри тактики та загальновійськової підготовки ЗАЙЦЕВ Дмитро Володимирович Лекція Тема 1. Введення в предмет “Тактична підготовка”. Збройні сили України. Заняття 2. Збройні Сили України

Література 1. Конституція України – 80 с. 2. З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про Збройні Сили України”, 1992, N 9, ст. 108 та внесені до нього зміни 3. З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, 2010, N 40, ст. 527 та внесені до нього зміни 4. З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про оборону України”, 1992, № 9, ст. 106 та внесені до нього зміни 5. Указ Президента України “Про Стратегію сталого розвитку “Україна-2020” № 5/2015 від 12 січня 2015 р. 6. Указ Президента України «Про рішення Ради національної борони України від 2 вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”» № 555/2015 від 24 вересня 2015 р. 7. Біла книга 2015: оборонна політика України. – К. : Заповіт, 2015, ст. 104 8. Періодичні видання "Військо України", "Народна армія" тощо 9. http: //www. mil. gov. ua (офіційний сайт МО України) 10. http: //www. niss. gov. ua (офіційний сайт НІ стратегічних досліджень) 11. http: //www. Catalog_2000 12. http: //www. popmech

Вступ Кабінет Міністрів України відповідно до плану заходів та методичних рекомендацій у 2014 та 2015 роках організував і провів комплексний огляд сектору безпеки і оборони України За його результатами у травні 2015 р. затверджено Стратегію національної безпеки України розраховану на реалізацію до 2020 р. пріоритетів політики національної безпеки, а також реформ, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і Стратегією сталого розвитку “Україна-2020”. Метою Стратегії є створення нової системи забезпечення національної безпеки і оборони, спроможної гарантувати державний суверенітет і територіальну цілісність України від усього комплексу можливих загроз, насамперед збройної агресії, а саме: - мінімізація загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно- визнаного державного кордону України , гарантування мирного майбутнього України як суверенної і незалежної , демократичної , соціальної, правової держави; - утвердження прав і свобод людини і громадянина , забезпечення нової якості економічного , соціального і гуманітарного розвитку , забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для вступу в НАТО.

Вступ Указ президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України“ від 24 вересня 2015 року № 555/2015 Тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України – Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, розпалювання Росією збройного конфлікту в східних регіонах України та руйнування системи світової та регіональної безпеки і принципів міжнародного права зумовлюють перегляд та уточнення доктринальних положень щодо формування та реалізації воєнної політики України.

1. Воєнна доктрина України є системою поглядів на причини виникнення , сутність і характер сучасних воєнних конфліктів , принципи і шляхи запобігання їх виникненню , підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету , територіальної цілісності інших життєво , важливих національних інтересів. 2. Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція України , закони України , Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287, а також міжнародні договори України , згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Воєнна доктрина ґрунтується на результатах аналізу та прогнозування воєнно-політичної обстановки, принципах оборонної достатності , без'ядерного статусу, високої готовності до оборони, системності оборонного планування, а також визначених Верховною Радою України засадах внутрішньої та зовнішньої політики. Основні положення Воєнної доктрини є похідними від Стратегії національної безпеки України , розвивають її положення за напрямами забезпечення воєнної безпеки та спрямовані на протидію агресії з боку Російської Федерації , досягнення Україною критеріїв , необхідних для набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору, забезпечення рівноправного взаємовигідного співробітництва у воєнній , воєнно- економічній та військово-технічній сферах з усіма заінтересованими державами-партнерами.

4. Терміни, що вживаються у Воєнній доктрині, мають таке значення: воєнна політика України - діяльність суб'єктів забезпечення національної безпеки держави , пов'язана із запобіганням воєнним конфліктам , організацією та здійсненням військового будівництва і підготовкою Збройних Сил України , Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань , правоохоронних органів спеціального призначення до збройного захисту національних інтересів; воєнно-політична обстановка - стан воєнно-політичних відносин на певний момент (у певний період); воєнно-політичні відносини - сукупність намірів і дій сторін (держав, коаліцій держав, міжнародних корпорацій, політичних партій, суспільних рухів ), спрямованих на досягнення власних інтересів із застосуванням воєнних інструментів разом із усіма наявними іншими інструментами у політичній , воєнній , економічній та інших сферах життєдіяльності; і т. д.

Питання лекції 1. Загальна характеристика Збройних Сил України. 2. Види ЗС України, їх склад та призначення. 3. Функціональні структури ЗС України.

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України. З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про Збройні Сили України “

Основні завдання ЗСУ у мирний час: • здійснення розвідувальної та інформаційно-аналітичної діяльності в інтересах оборони держави; • підтримання військ (сил) у постійної бойової і мобілізаційної готовності; • несення бойового чергування; • проведення заходів оперативної, бойової, мобілізаційної підготовки військ (сил) до виконання завдань за призначенням; • участь у здійснені заходів з підготовки до Тр. О; • створення резерву озброєння, військової техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушеному запасі та військово-навчених людських ресурсів; • здійснення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки.

Тр. О Територіáльна оборóна є комплексом загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, що застосовуються під час загрози або відбиття агресії з метою охорони та захисту державного кордону від посягань ззовні, забезпечення умов для надійного функціонування державних органів, мобілізаційного та оперативного розгортання військ (сил), охорони важливих об'єктів і комунікацій, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора на території країни, а також радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ і населення від наслідків аварій (зруйнувань) атомних електростанцій, об'єктів, небезпечних у хімічному відношенні, та підтримання режиму воєнного стану.

Батальйони Тр. О БТр. О в Україні були створені в травні 2014 року в областях України відповідно з Законом України від 6 грудня 1991 року № 1932 -XII «Про оборону України» , Законом України від 17 березня 2014 року № 1126 -VІІ «Про затвердження Указу Президента України „Про часткову мобілізацію“ та згідно з Указом Президента України від 2 вересня 2013 року № 471/2013 «Про затвердження Положення про територіальну оборону України» . Батальйони Тр. О входять до складу ЗСУ і підпорядковуються МО України, а також головам обласних (районих) держ. адміністрацій, на території яких вони були сформовані. Голови обл. (рай) держадміністрацій, як голови рад оборони областей, здійснюють керівництво БТр. О в областній (районній) зоні Тр. О; Заходи по комплектуванню та по забезпеченню батальйонів матеріально- технічними засобами, озброєнням і військовою технікою проводять обласні військові комісаріати за рахунок коштів обласних бюджетів та благодійників. Головні завданнями новостворених батальйонів територіальної оборони: - захист державного суверенітету і незалежності держави; - підтримання безпеки і правопорядку; - забезпечення діяльності органів державного управління в регіонах; - охорона стратегічно важливих об'єктів і комунікацій; - боротьба з диверсійними та іншими незаконно створеними озброєними формуваннями; - допомога в охороні державного кордону.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних сил України відповідно до закону можуть залучатися до: - здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану; - боротьби з тероризмом і піратством; - охорони та оборони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення; - протидії незаконним перевезенням зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин; - ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; - участі у міжнародному військовому співробітництві, антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Чисельність Збройних Сил визначається сукупністю наступних факторів: - призначення ЗС, їх стратегічні задачі відповідно до воєнно- політичного курсу держави; - рівень військових потенціалів суміжних країн; - географічні умови країни (розмір території, довжина сухопутних та морських кордонів, рельєф поверхні та ін. ). - тенденції розвитку міжнародної воєнно-політичної обстановки; - характер імовірних воєнних конфліктів; - стан економіки і мобілізаційних ресурсів держави. Верховною Радою України відповідно до Закону України (Про чисельність Збройних Сил України (Відомості Верховної Ради, 2015, № 21, ст. 136) встановлена чисельність Збройних Сил – 250 тисяч чоловік (з них, 204000 військовослужбовців). В особливий період чисельність ЗС України збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України.

Загальне керівництво реформуванням та розвитком Збройних Сил України здійснюється Президентом України як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Координація та контроль діяльності органів виконавчої влади щодо виконання відповідних заходів покладається на Раду національної безпеки і оборони України. Забезпечення фінансовими та матеріально-технічними ресурсами, озброєнням, військовою технікою, майном, продовольством, та іншими засобами здійснює Кабінет Міністрів України.

Міністерство оборони України – головний орган у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики у сфері оборони, його очолює Міністр Оборони. Міністр оборони України несе персональну відповідальність перед Президентом України, Кабінетом міністрів України та РНБУ за: - виконання покладених на МО завдань і функцій. - розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та виховання особового складу; - організацію взаємодії з державними органами, громадськими організаціями і громадянами, міжнародне співробітництво; -контроль за додержанням законодавства у Збройних силах; - створення умов для демократичного цивільного контролю над Збройними Силами.

Основними завданнями Міноборони України є: • участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва; • участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України; • забезпечення функціонування, готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань; • комплектування о/с та його підготовку, постачання ОВТ, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки; • проведення державної військової кадрової політики, заходів щодо реалізації соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних сил; • розвиток військової освіти і науки; • взаємодія з державними органами, громадськими організаціями і громадянами, міжнародне співробітництво; • контроль за додержанням законодавства у ЗСУ.

Генеральний штаб Збройних сил України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військ. Начальник Генерального штабу, якщо Міністр оборони не є військовослужбовець, являється Головнокомандуючим ЗСУ і здійснює безпосереднє керівництво Збройними силам України

Основні функції ГШ ЗС України: • стратегічне планування застосування ЗС; • оборонне планування у Збройних Силах України; • забезпечення функціонування системи управління Воєнної організації держави в особливий період; • доведення завдань, організація та контроль їх виконання; • визначення потреб у комплектуванні о/с, його підготовки, постачання ОВТ, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна; • організація підготовки Збройних Сил до бойового застосування; • контроль стану бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності органів управління, військ і сил; • організація комплектування Збройних Сил.

Питання лекції 2. Види ЗС України, їх склад та призначення.

Склад Збройних Сил України Збройні Сили України органи об’єднання, з’єднання, військового військові частини управління установи та військові навчальні організації заклади З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про Збройні Сили України “

Організаційна структура Збройних Сил України Міністерство Генеральний оборони штаб Сухопутні Повітряні Військово- Високомобільні Сили війська сили морські сили десантні спеціальних війська операцій З'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил

Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил України. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні ЗС України своїх функціональних завдань як у мирний, так і у воєнний час, що успішно демонструють військові частини та підрозділи Сухопутних військ під час участі у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Майже за 3 роки ведення бойових дій за особисту мужність та героїзм 18 військовослужбовців ЗС України удостоєні звання «Герой України» , 13 з их — представники Сухопутних військ. Роди військ СВ: механізовані і танкові війська, ракетні війська і артилерія, авіація Сухопутних військ, частини і підрозділи протиповітряної оборони. Крім того: спеціальні військ, частини та устани технічного та тилового забезпечення. Сухопутні війська сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України «Про Збройні Сили України» у 1996 році. На теперішній час Сухопутні війська організаційно складаються з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, оперативних командувань «Південь» , «Північ» , «Захід» , «Схід» та частин безпосереднього підпорядкування Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України. До складу Сухопутних військ Збройних Сил України також входять військово- навчальні заклади. День святкування — 12 грудня

Повітряні Сили України призначені для захисту від ударів з повітря важливих об'єктів держави, угруповань Збройних Сил і нанесення ударів по угрупованнях військ (сил) та об'єктів противника, висадки повітряних десантів, перевезення військ (вантажів) повітрям, а також для виконання спеціальних завдань. Основні завдання Повітряних Сил України - завоювання переваги у повітрі - прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря - ведення повітряної розвідки - авіаційна підтримка СВ та забезпечення бойових дій ВМС - висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі - здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів -руйнування та знищення військових, військово-промислових, іншіх об'єктів і комунікацій противника. -Сьогодні Повітряні Сили є єдиним видом ЗС України, який несе бойове чергування з протиповітряної оборони і виконує бойове завдання з охорони державного кордону України у повітряному просторі, протиповітряної оборони важливих державних об’єктів та припинення протиправних дій повітряних суден у повітряному просторі України. День святкування — 1 -ша неділя серпня

Військово-Морські Сили призначені для захисту суверенітету та державних інтересів України на морі, розгрому угрупувань ВМС противника у своїй операційній зоні самостійно і у взаємодії з іншими видами Збройних Сил, сприяння Сухопутним Військам на приморському напрямку. Основні завдання ВМС: - запобігання (участь) у вирішенні локальних регіональних конфліктів та ліквідації вогнищ міжнародного тероризму та піратства; - забезпечення безпеки економічної діяльності у морях, океанах та на шельфовій зоні; - участь у захисті морських кордонів держави; - участь у ММО із запобігання та ліквідації наслідків екологічних катастроф; рятування екіпажів кораблів та суден, що зазнали аварії. До складу Військово-Морських сил входять: - надводні сили; - морська авіація; - берегові ракетні війська; - війська берегової оборони; - морська піхота. День святкування — остання неділя липня

Високомобільні десантні війська (ВДВ) Збройних Сил України — окремий рід військ Збройних Сил України, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу. Окремий рід військ — складова частина ЗС, призначена для виконання властивих тільки їм завдань. Високомобільні десантні війська спроможні швидко реагувати на різноманітні загрози та виклики, виконувати завдання за призначенням в умовах, що характеризуються високими маневреністю та автономністю дій. Основними завданнями ВДВ визначені: - порушення управління військами і роботи тилу противника; - заборона планомірного використання резервів противником; боротьба з повітряними десантами і угрупуваннями противника, що прорвалися; - заняття і утримання важливих об’єктів (рубежів) з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання військ (сил) у визначених операційних зонах (районах). Крім основних завдань ВДВ можуть брати участь у: боротьбі з незаконними збройними формуваннями, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України. День святкування — 2 серпня

Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил ЗСУ до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій, що комплектуються спеціально навченими фахівцями, які мають спеціальні можливості у сферах розвідки, прямих акцій та військової підтримки для виконання складних, небезпечних операцій, що проводить командування ССО. До типових завдань ССО відносяться: - рейди та сучасні бойові дії; - психологічні операції (Psy-Ops); - здобуття розвідувальної інформації за лінією фронту; - робота «цивільної адміністрації» (залучення на свій бік населення); - створення агентурних мереж; - навчання іноземних армій, поліційних і безпекових сил (так зване «примноження сили» ); - пошук, евакуація й доставка полонених, заручників; - медична допомога; - впровадження в структуру спецслужб і військових організацій з метою шпигунства або знищення людей, що представляють загрозу державі (в тому числі і на території інших держав); - підготовка до переворотів, повалення режимів; - виявлення, ідентифікація та визначення цілей для власних засобів ураження; антитерористичні операції. День святкування — 29 липня

Структура ССО Частини спеціального призначення 3 -й окремий полк спеціального призначення (в/ч А 0680, м. Кропивницький) 8 -й окремий полк спеціального призначення (в/ч А 0553, м. Хмельницький) 73 -й морський центр спеціальних операцій (в/ч А 1594, м. Очаків, Миколаївська область) 140 -й центр спеціального призначення (в/ч А 0661, м. Хмельницький) 142 -й навчально-тренувальний центр (м. Бердичів, Житомирська область) Центри інформаційно-психологічних спеціальних операцій 16 -й центр інформаційно-психологічних операцій (в/ч А 1182, с. Гуйва, Житомирська область) 72 -й центр інформаційно-психологічних операцій (в/ч А 4398, м. Бровари, Київська область) 74 -й центр інформаційно-психологічних операцій (в/ч А 1277, м. Львів) 83 -й центр інформаційно-психологічних операцій (в/ч А 2455, м. Одеса)

Питання лекції 3. Функціональні структури ЗС України.

Функціональні структури Збройних Сил України 1. Об’єднані сили швидкого 2. Основні сили оборони реагування (ОСО – близько 60%) (ОСШР – близько 30%) Сили Сили негайного швидкого нарощування стабілізації реагування (СН) (СС) (СНР) (СШР) 3. З'єднання та військові частини, що не належать до функціональних структур – (близько 10%)

Завдання на самостійну підготовку а) з теоретичної підготовки З`ясувати тему та навчальні питання заняття, джерела інформації по темі лекції. Поновити знання з питань щодо: організаційних та функціональних структур ЗС України, завдань , які покладаються на Міністерство оборони та Начальника Генерального штабу. б) з практичної підготовки Контрольні питання 1. Призначення ЗС України. Заходи, в яких вони мають право брати участь. 2. Визначити організаційні структури ЗС України. Призначення її елементів. 3. Визначити функціональні структури ЗС України. Призначення її елементів.