Морфологія
Морфологія (morphe — форма, logia — слово, вчення) - - розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему словозміни їх. Основною одиницею морфології є слово в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень.
ІСТОРІЯ Морфологія як розділ описової граматики почала формуватися у надрах античної мовознавчої традиції. Було сформульовано основи традиційні класифікації частин мови і граматичних категорій, протиставлення «субстанції» (вихідної форми слова) і «акциденції» (парадигми слова), явищ аналогії. В епоху Відродження з'являється система понять, що стосуються структури слова (корінь, афікс, суфікс). Термін «морфологія» пов'язують з іменем Й. В. Гете, який називав ним розділ біології про форми живих організмів. У 19 ст. цей термін поширюється і в мовознавстві на означення тієї галузі науки про мову, яка вивчає форми слова. У лінгвістичному значенні його вперше ввів Август Шлейхер.
Морфологія є вченням про частини мови, їх граматичну характеристику
Історія виникнення частин мови Частинами мови спочатку називали ті граматичні явища, які тепер називають членами речення. Уперше частини мови були виділені давньоіндійськими граматистами Яска і Паніні (V ст. до н. е. ) в санскриті.
Вони вирізняли такі частини мови: oім'я; oдієслово; oприйменник; oсполучник; oчастка.
Європейська теорія частин мови йде від Арістотеля (IV ст. до н. е. ) Він виділив чотири частини мови: 1. Ім'я 2. Дієслово 3. Член (артикль) 4. Сполучник
Александрійська школа (II ст. до н. е. ) Аристарх Самофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше виділили вісім частин мови: Ім'я Дієслово Артикль Прислівник Займенник Дієприкметник Прийменник Сполучник
Шкільна класифікація частин мови Самостійні (повнозначні) Службові 1. Іменник 2. Прикметник 3. Дієслово 4. Числівник 5. Прислівник 6. Займенник 1. Прийменник 2. Сполучник 3. Частка Вигуки
Принципи виділення частин мови o Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо. o Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово. o Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає. o Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.