Спичак А.pptx
- Количество слайдов: 38
Морфологічні засоби ділової мови. Іменник та прикметник у мові документів. Обліково-фінансові документи Підготувала: студентка 222(ІІ) групи Спичак Аліна
План • 1. Особливості використання іменників у ділових паперах. • 2. Прикметники у діловому мовленні. • 3. Поняття про обліково-фінансову документацію. Акт. Доручення. Розписка.
1. Особливості використання іменників у ділових паперах Слід пам’ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає: 1. Переваги віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжкового походження: автор, біографія, варіант тощо.
• 2. Написання іменників на означення статусу, фаху, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді: викладач хімії, лаборант відділу, учитель школи тощо.
3. Збірні іменник , що позначають: а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заступати іменниками у формі множини: студентство – студенти, професура – професори і т. д.
б) Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб, мешкання та національною приналежністю слід передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: поштарі – працівники пошти.
Уживати форму кличного відмінка лише у звертанні до осіб називаючи: • • статус – знавцю, колего; посаду – директоре, голово; звання – професоре, капітане; професія – перекладачу, секретарю; родича – батьку, сестро; ім’я – Ігорю, Олеже; ім’я по батькові – Іллічу, Євгенійовичу; прізвище – Сороко, Каркачу.
5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.
6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником та прикметником не в місцевому відмінку із прийменником у (в), а в родовому відмінку без прийменника.
7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду ІІ відміни у Знахідному відмінку однини.
• 8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа.
9. Пам’ятати, що: - кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази; - в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -ами, -еми, -има;
• одиниці виміру мають рівнобіжну форму в родовому відмінку множини; • однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників; • не можна відмінювати назви предметів як назви істот.
10. Бажано віддавати переваги не дієсловам, а дієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальнюють зміст.
11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити у знахідному відмінку, а не в давальному.
2. Особливості використання прикметників у ділових паперах 1. Переваги віддають прикметникам книжного походження.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників переваги надають аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.
3. Складену форму вищого і найвищого ступенів порівняння утворюємо за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати суфікса -іш.
4. Прикметник двосторонній вживається лише тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб , організація, яка представляється в певному значенні іншій особі, особам, організації.
5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.
6. Слово “самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживають із прикметниками. Його заступає частка -най.
7. Уникають вживання присвійних прикметників, заступаючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами.
8. Уникати уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.
9. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише у чоловічому роді.
10. Усі прикметники (у ролі означень), що вживають у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають зазвичай закінчення -і, а не -их.
11. Слід дотримувати узгодження прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.
3. Поняття про обліково-фінансову документацію Акт — це документ правової чинності, складений однією або кількома особами на підтвердження певних подій чи фактів. .
Виділяють акти законодавчі та адміністративні. Адміністративні складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Законодавчі містять рішення щодо законів, указів, постанов.
Реквізити: • • • 1) затвердження 2) назва документа 3) номер при потребі 4) дата, 5) місце видання, 6) заголовок до тексту (списування матеріальних цінностей)
7) текст, який складається з двох частин: 1. Вступна – у ній констатують основні факти (склад комісії, в присутності кого проведена перевірка, ревізія, обстеження, на підставі чого складається акт). 2. Основна – зазначають мету, зміст роботу, яка проведена і обов’язково роблять висновки.
• 8) додаток при потребі, • 9) підпис (комісія: голова і члени комісії в алфавітному порядку) • 10) печатка при потребі • 11) ознайомлення при потребі.
• Довіреність – це стандартний обліковофінансовий документ, за допомогою якого організація передає своє право насамперед на отримання товарноматеріальних цінностей в інших організаціях, на право управління майном організації, представництво в органах суду від імені організації або виконання банківських операцій від імені організації.
Види: • одноразова (разова); • спеціальна (представництво в органах суду від імені організації, виконання банківських операцій від імені організації чи господарських операції – отримання товарно-матеріальних цінностей); • загальна (на право управління майном: продаж автомобіля, приміщення, обладнання чи устаткування).
Реквізити: • назва документа, серія, №, дата видачі • назва організації, яка видає документ (вказують ПІБ і паспортні дані особи, якій видають довіреність), • назва організації, в якій будуть виконуватись дії за довіреністю. Якщо це отримання матеріальних цінностей, то вказують їх точну назву, кількість, одиниці виміру, ціну за одиницю виміру та загальну суму.
• У довіреності обов’язково повинен бути зазначений термін дії документа. • Повинен бути зразок підпису особи, якій видано документ. Цей зразок засвідчує керівник і головний бухгалтер організації. • Прикладається гербова печатка.
• Розписка - це документ, який підтверджує передачу й одержання документів, грошей, товарів та ін. , завірений підписом одержувача. Має довільну форму.
Реквізити: — назва виду документа (розписка); — посада, прізвище, ім’я та по батькові того, хто дає розписку; — кому дається розписка; — у чому конкретно дано розписку (обов’язково слід вказати точне найменування матеріальних цінностей, предметів, інструментів); — на підставі якого розпорядження чи документа одержано цінності; — дата й підпис одержувача цінностей.
Дякую за увагу!
Спичак А.pptx