МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Регулювання міжнародної торгівлі

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами. До основних цілей зовнішньоторговельної політики відносяться: • • зміна обсягу експорту й імпорту; зміна структури зовнішньої торгівлі; забезпечення країни необхідними ресурсами; зміна співвідношення експортних та імпортних цін.

ПІДХОДИ ДО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ: • система односторонніх заходів, за якої інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без узгодження з торговим партнером; • укладення двосторонніх угод, у яких узгоджуються заходи торгової політики між торговими партнерами; • укладення багатосторонніх угод. Торгова політика узгоджується і регулюється країнами учасницями (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, що входить у систему угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн членів ЄС)

ТИПИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СТУПІНЬ ВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ В МІЖНАРОДНУ ТОРГІВЛЮ 1. Політика лібералізації (вільної торгівлі) 2. Протекціонізм

ПОЛІТИКА ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ (ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ) політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції. РИНОК – це основний регулятор зовнішньої торгівлі в умовах політики лібералізації. Для надання максимальної волі своїм суб’єктам господарювання держава укладає договори з іншими країнами.

ПЕРЕВАГИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ: • позитивні політичні наслідки, оскільки країни стають у більшому ступені взаємозалежними, знижується небезпека ворожих дій по відношенню один до одного; • країни, в основному економічно більш розвинуті, одержують найбільший виграш від міжнародної торгівлі. Даний напрямок зовнішньоторговельної політики ніколи і ніде не застосовується

ПРОТЕКЦІОНІЗМ державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. При протекціонізмі виключається вільна дія ринкових сил. Передбачається, що економічний потенціал і конкурентоздатність на світовому ринку окремих країн різні. Тому вільна дія ринкових сил може бути невигідною для менш розвинутих країн. Необмежена конкуренція з боку сильних держав може привести в менш розвинутих країнах до економічного застою і формування неефективної економічної структури.

ФОРМИ ПРОТЕКЦІОНІЗМУ: • селективний протекціонізм, спрямований проти окремих країн чи окремих товарів; • галузевий протекціонізм що захищає певні галузі; • колективний протекціонізм, що проводиться економічними інтеграційними об'єднаннями країн у відношенні країн, що до них не входять; • прихований протекціонізм, здійснюваний методами внутрішньої економічної політики.

ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ: • тарифні методи, що переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоздатними; • нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоздатною).

ПОКАЗНИКИ ОРІЄНТОВАНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРУ ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ: • середній рівень митного тарифу розраховується як середня ставка імпортного мита, зваженого за вартісним обсягом імпорту товарів, на які воно накладається. Цей показник визначається тільки по товарах, імпорт яких підлягає обкладанню митом; • середній рівень нетарифних обмежень розраховується як вартісна частка імпорту чи експорту, що підпадає під ці обмеження

ТАРИФНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Митний тариф є основним і найбільш давнім інструментом зовнішньоторговельної політики. Митний тариф — це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари й інші предмети, що ввозяться на митну територію країни чи вивозяться за межі цієї території.

Мита виконують наступні функції: • Фіскальну для отримання грошей для держави (стосується як імпортного так і експортних мит); • Протекціоністську для скорочення чи усунення імпорту, для огородження вітчизняних виробників від іноземної конкуренції; • Балансувальну для запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які нижче світових.

ВИДИ МИТ 1. За способом стягування: • АДВАЛОРНЕ (ВАРТІСНЕ) - нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом. Застосовуються при обкладанні товарів, що мають, різні якісні характеристики в межах однієї товарної групи; • СПЕЦИФІЧНЕ нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом (наприклад, за 1 т). Специфічні мита накладаються, як правило, на стандартизовані товари. Ступінь митного захисту за допомогою специфічного мита знаходиться в прямій залежності від коливання цін; • КОМБІНОВАНЕ - поєднує обидва види митного обкладання (наприклад, 30% від митної вартості, але не більш 15 дол. за 1 т).

2. За об'єктом обкладання: • ВВІЗНЕ (ІМПОРТНЕ) МИТО - нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію держави. Ввізне мито є диференційованим. Можуть застосовуватися ставки наступних видів: а) преференційні ставки припускають зниження ставок мита чи звільнення від обкладання митом. Вони застосовуються до товарів, що надходять з держав, які створюють разом з державою, стягуючою мито, митний союз чи зону вільної торгівлі або до товарів, які надходять із країн, що розвиваються; б) пільгові ставки, які застосовуються до товарів, що надходять з країн чи економічних союзів, що користуються режимом найбільшого сприяння; в) повні (загальні) ставки, застосовувані до всіх інших товарів. • ВИВІЗНЕ (ЕКСПОРТНЕ) МИТО - нараховується на товари при їхньому вивозі за межі митної території країни. Застосовується у випадках великих розходжень між внутрішніми і світовими цінами на товарів. Мета — скоротити експорт і поповнити бюджет країни. Ставка експортного мита дорівнює відсотковому перевищенню експортної ціни товару над ціною, за якою він продається на внутрішньому ринку.

3. За характером: • СЕЗОННЕ (ВВІЗНЕ І ВИВІЗНЕ) МИТО - нараховується на товари сезонного характеру для оперативного регулювання міжнародної торгівлі. Термін його дії не перевищує декількох місяців на рік; • СПЕЦІАЛЬНЕ МИТО - застосовується державою в наступних випадках: а) як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію країни в таких кількостях чи на таких умовах, що загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів; б) як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоекономічної діяльності, що порушують державні інтереси в даній галузі, а також як захід для припинення несумлінної конкуренції; в) як захід у відповідь на дискримінаційні чи недружні дії з боку іноземних держав, а також у відповідь на дії окремих країн, що обмежують здійснення законних прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності держави.

• • • АНТИДЕМПІНГОВЕ МИТО - застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту, якщо таке ввезення загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів. Розмір ставки антидемпінгового мита визначається: у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування; як різниця між мінімальною ціною і митною вартістю даного товару (як різниця між цінами товару на внутрішньому і зовнішньому ринках). Антидемпінгові мита встановлюються імпортуючою країною з метою протидії демпінгу, для вирівнювання цін до рівня, що вважається нормальним. Нормальна вартість — це еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку.

• КОМПЕНСАЦІЙНЕ МИТО - застосовується при ввозі на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення загрожує завдати шкоди національним виробникам. Розмір ставки компенсаційного мита визначається: • • у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування; Як різниця між мінімальною ціною і митною вартістю зазначеного товару.

4. За походженням: • АВТОНОМНІ — мита, що вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни; • ДОГОВІРНІ — мита, установлювані на базі двосторонньої чи багатосторонньої угоди; • ПРЕФЕРЕНЦІЙНІ — мита з більш низькими ставками в порівнянні з діючим тарифом; вони накладаються на основі багатосторонніх угод на товари, які походять з країн, що розвиваються, чи країн, що створюють разом з даною країною митний союз чи зону вільної торгівлі або утворюються в прикордонній торгівлі.

ТАРИФНА КВОТА являє собою різновид перемінних митних податків, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. При імпорті в межах визначених кількостей товар обкладається за базовою внутріквотовою ставкою тарифу, а при перевищенні визначеного обсягу імпорту — за більш високою понадквотовой ставкою тарифу.

ЗА ТИПОМ СТАВКИ РОЗРІЗНЯЮТЬ: • ПОСТІЙНІ — ставки митного тарифу, встановлені органами державної влади, що не можуть змінюватися в залежності від обставин; • ЗМІННІ — ставки митного тарифу, що можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках. За способом обчислення розрізняють ставки: • НОМІНАЛЬНІ — митні ставки, зазначені в митному тарифі; • ДІЙСНІ — реальний рівень митних ставок на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих то варів.

Для захисту національних виробників готової продукції і стимулювання ввозу сировини і напівфабрикатів може використовуватися тарифна ескалація. ТАРИФНА ЕСКАЛАЦІЯ підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхньої обробки.

МИТНА ВАРТІСТЬ включає ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати: а) витрати по доставці товару до, аеропорту, порту чи іншого місця ввозу товару на митну територію країни: • вартість транспортування; • витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню товарів; • страхову суму (страхування до пункту перетинання митного кордону країн). б) витрати, понесені покупцем: • комісійні і брокерські винагороди; • вартість контейнерів і (чи) іншої багатооборотної тари, якщо вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами; • вартість упакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування; в) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів, що повинні бути сплачені імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їхнього ввозу (вивозу); г) частина прямого чи непрямого доходу продавця від будь яких наступних перепродажів, чи передачі використання оцінюваних товарів на території даної країни.

КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ країна, де товари були цілком зроблені чи піддані достатній переробці чи обробці Товарами, цілком зробленими в даній країні, вважаються: а) корисні копалини, добуті в межах її території чи економічної зони; б) рослинна продукція, вирощена на її землі; в) живі тварини, вирощені в ній; г) продукція, отримана в ній від живих тварин; д) зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу; е) продукція морського промислу, добута чи зроблена у Світовому океані судами даної країни, а також судами, орендованими (зафрахтованими) нею; ж) вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих й інших операцій, здійснених у даній країні; з) товари, зроблені в даній країні винятково з продукції, зазначеної в пунктах «а» — «ж» .

ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВВЕДЕННЯ МИТНОГО ТАРИФУ: • скорочення загального обсягу попиту. Це відбувається за рахунок споживачів, що за вищою ціною не зможуть купувати даний товар; • одержання державою додаткового доходу, що дорівнює добутку ставки тарифу на обсяг імпорту; • збільшення внутрішнього виробництва товару. За зрослою ціною національні виробники товару, що конкурує з імпортним, зможуть поставити на ринок більшу кількість товарів; • зменшення обсягу імпорту, що відбувається внаслідок збільшення внутрішнього виробництва і скорочення попиту; • зниження добробуту споживачів. Скорочення споживання товару пов'язано з ростом його ціни на внутрішньому ринку; • підвищення добробуту національних виробників імпортозамінної продукції; • економічні втрати країни, що виникають через необхідність внутрішнього виробництва під захистом тарифу додаткової кількості товарів при більш високих витратах.

КІЛЬКІСНІ ОБМЕЖЕННЯ ЯК ФОРМА НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ КВОТА - кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Квота, встановлена в розмірі рівному 0, означає ембарго, тобто заборона на імпорт чи експорт.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ квотування, що здійснюється урядовими органами на основі видачі ліцензій ЛІЦЕНЗІЯ дозвіл, виданий державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.

ОСНОВНІ ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙ • разова ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт терміном до 1 року, видана конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції; • генеральна ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод; • глобальна ліцензія — дозвіл на безперешкодний ввіз чи вивіз даного товару в будь яку країну світу за визначений проміжок часу без обмеження кількості чи вартості; • автоматична ліцензія — дозвіл, який видається негайно після одержання від експортера чи імпортера заявки, що не може бути відхилена державним органом, на безперешкодний ввіз чи вивіз товару.

ПРИХОВАНІ ВИДИ ТОРГІВЕЛЬНИХ ОБМЕЖЕНЬ: • технічні бар'єри, • внутрішні податки і збори, • державна закупівля, • вимоги щодо вмісту місцевих компонентів.

ТЕХНІЧНІ БАР'ЄРИ являють собою національні стандарти якості, економічні вимоги, санітарні обмеження, вимоги до упакування і маркірування товарів, вимоги про дотримання ускладнених митних формальностей, законів про захист споживачів і т. п. Кількість технічних регламентів у більшості країн постійно зростає. Ця тенденція є реакцією державних органів на зростання вимог громадськості до відповідності продукції мінімальним стандартам якості і безпеки, щоб вона негативно не впливала на споживачів і навколишнє середовище.

А. Продукція, що підлягає технічним регламентам: • машини та обладнання: бойлери, електромеханічні будівельні та збиральні інструменти, металообробне та деревообробне обладнання, медичне обладнання, обладнаня для харчової промисловості ; • споживчі товари: медикаменти, косметика, синтетичні мийні засоби, побутові електроприлади автомобілі, відео та телевізійне обладнання, кінознімальне та фотографічне обладнання, іграшки , певні харчові продукти; • сировина та продукція сільськогосподарського призначення: добрива, інсектициди, небезпечні хімічні речовини.

Б. Продукція, що підлягає санітарним та фітосанітарним нормам: свіжі фрукти й овочі, фруктові соки, м'ясо та м'ясопродукти, молочні продукти, готові харчові продукти.

ВНУТРІШНІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ Державні і місцеві органи влади на імпортні товари можуть накладати податок на додаткову вартість, акцизний податок, а також вводити збори за митне оформлення, реєстрацію, портові збори і т. п. з метою підвищення їхньої внутрішньої ціни і скорочення конкурентоздатності на внутрішньому ринку.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ Політика в рамках державних закупівель полягає в тім, що державні органи і підприємства повинні купувати визначені товари тільки в національних фірм, навіть якщо ці товари дорожче імпортних. Це збільшує урядові витрати, що лягають тягарем на платників податків. Використання політики державних закупівель деякою мірою дискримінує іноземних постачальників.

ФІНАНСОВІ МЕТОДИ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ • демпінг; • субсидії; • експортне кредитування.

Демпінг — це експорт товарів за цінами нижче собівартості чи принаймні, за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Звідси демпінг є формою міжнародної цінової дискримінації. Спорадичний демпінг — це епізодичний продаж несподіваних надлишків товару на світовому ринку за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку. Постійний демпінг — це довгостроковий продаж товару на світовому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Хижацький (навмисний) демпінг — це тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін.

Світові тенденції розвитку застосування антидемпінгового регулювання: • відбувається визначення правил «гри» в антидемпінговому законодавстві шляхом створення багатосторонніх консультацій і організацій (СОТ); • у довгостроковому плані кількість розслідувань буде зростати, однак це призведе до того, що більшість трансакцій буде проводитися ТНК, трансферні ціни яких важко контролювати. До того ж дочірні підприємства ТНК контролюють значну частину ринку, що зменшує шанси на визначення внутрішніми виробниками своєї позиції і на можливість оскаржитися в адміністративний орган, що починає антидемпінгові розслідування; • процеси глобалізації й інтернаціоналізації ведуть до більш ефективного міжнародного поділу праці, оскільки неможливо постійно застосовувати антидемпінгові санкції урядами окремих країн. Такі дії будуть істотно погіршувати двосторонні політичні відносини; • поява нових інформаційних продуктів, частка яких у ВВП країн зростає, обумовлює неможливість застосування до них антидемпінгового регулювання, оскільки ці продукти не підлягають ціновому порівнянню на внутрішньому і зовнішньому ринках через їхню нестандартність і неуніфікованість.

СУБСИДІЇ державні дотації виробникам при виході на світовий ринок. Прямі субсидії — це безпосередні виплати експортеру після здійснення їм експортної операції, що дорівнюють різниці між його витратами й отриманим доходом. Прямі субсидії суперечать міжнародним угодам і заборонені СОТ. Непрямі субсидії — це приховане дотирування експортерів через надання пільг по сплаті податків, пільгові умови страхування, повернення імпортних мит і т. п. • • Субсидії бувають: легітимні, котрі не дають підстав для застосування компенсаційних заходів; нелегітимні, котрі дають підстави для застосування компенсаційних заходів.

ВНУТРІШНІ І ЗОВНІШНІ (ЕКСПОРТНІ) СУБСИДІЇ ВНУТРІШНІ СУБСИДІЇ бюджетне фінансування внутрішнього виробництва товарів, що конкурують з імпортними. Вони вважаються одним із самих замаскованих фінансових інструментів торгової політики, а також кращим методом обмеження імпорту в порівнянні з імпортним тарифом і квотою, тому що не спотворюють внутрішні ціни і забезпечують менші втрати для країни. Втрати для національної економіки виникають через те, що: а) у результаті одержання субсидії неефективні місцеві товаровиробники мають можливість продавати свій товар; б) субсидії фінансуються за рахунок бюджету, тобто за рахунок податків.

ЗОВНІШНІ (ЕКСПОРТНІ) СУБСИДІЇ бюджетне фінансування національних експортерів, що дозволяє їм продавати товар іноземним покупцям по більш низькій ціні, ніж на внутрішньому ринку і тим самим стимулювати експорт. Експортні субсидії надаються в наступних формах: • • • надання підприємству прямих субсидій; виплата премії у випадку здійснення експортних операцій; установлення пільгових транспортних чи фрахтових тарифів для експортних відвантажень у порівнянні з перевезеннями на національному ринку; безпосереднє чи опосередковане постачання державним органом імпортних чи національних товарів для використання у виробництві товарів на експорт звільнення чи відстрочка сплати прямих податків, що повинні спла чуватися експортерами при здійсненні експортної операції, або сплати внесків у фонди соціального страхування; надання знижок при сплаті податків; установлення, у випадку виробництва і постачання товарів на експорт, звільнень по сплаті чи поверненню сплачених сум непрямих податків; 1 зменшення ставок чи повернення сплачених сум податків з імпорту матеріально технічних ресурсів, товару на експорт; здійснення державою програм гарантування чи страхування експортних кредитів, програм страхування чи гарантування незбільшення вартості експортованих товарів чи програм, що стосуються валютних ризиків з використанням ставок премій, недостатніх для покриття довгострокових витрат і втрат, зв'язаних з реалізацією цих : програм.

ЕКСПОРТНІ КРЕДИТИ – фінансове стимулювання державою розвитку експорту вітчизняними товаровиробниками у вигляді: • субсидовані кредити вітчизняним експортерам державними банками під відсоткову ставку нижче ринкової; • державні кредити іноземним імпортерам при обов’язковій закупівлі товарів тільки у фірми країни, що надала кредит.

МИТНИЙ РЕЖИМ сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон. Види митного режиму в Україні: • імпорт; • реімпорт • експорт • реекспорт • транзит • тимчасове ввезення (вивезення) • митний склад • спеціальна митна зона • магазин безмитної торгівлі • переробка на митній території України • знищення або руйнування

МИТНИЙ РЕЖИМ сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон. Види митного режиму в Україні: • імпорт • реімпорт • експорт • реекспорт • транзит • тимчасове ввезення (вивезення) • митний склад • спеціальна митна зона • магазин безмитної торгівлі • переробка на митній території України • знищення або руйнування • відмова на користь держави