МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Тетяна Сліпченко к е н

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Тетяна Сліпченко, к. е. н. Кафедра економічної теорії ( корпус 3, поверх 1) tetyana@dentaldepo. com

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА 1. Національна економіка і економічна система. Макроекономіка, мезоекономіка і мікроекономіка як рівні економічної системи. 2. Предмет, функції макроекономіки. Місце макроекономіки у системі економічних наук. 3. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання. Макроекономічна політика. 4. Сучасні макроекономічні моделі кругових потоків ресурсів, продукту, витрат і доходів.

1. Національна економіка і економічна система. Макроекономіка, мезоекономіка і мікроекономіка як рівні економічної системи

Економічна система – це органічна єдність сукупності елементів та зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ Суб’єкти економічної системи: індивід, колектив, держава, виробник, посередник, споживач, фізичні та юридичні особи, виробничі та інші підприємства, банки, біржі та інші економічні суб'єкти

Основними елементами економічної системи виступають: • конкретні економічні зв’язки між господарськими суб’єктами, • продуктивні сили (засоби і предмети праці, людина, інформація, сили природи), • соціально-економічні відносини, що базуються на відповідних формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності, • техніко-економічні (спеціалізація, кооперування, концентрація виробництва) та організаційно-економічні відносини (організаційні форми господарської діяльності в процесі реалізації основних функцій менеджменту), • господарський механізм (спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні).

Основні типи економічних систем • система вільного або чистого ринку (ринкова економіка); • система змішаної економіки (сучасна ринкова економіка); • командно-адміністративна система або централізовано-планова економіка; • традиційна система.

• Відсутність технологій • Ручна праця Традиційна економічна система • Нерозвинена система поділу праці • Економічні рішення приймаються на основі традицій та звичаїв • Замкнуте натуральне господарство

• Монополія державної власності • Відсутність вільних ринкових відносин Командноадміністративна • Обмеження самостійності система господарюючих суб’єктів • Нерозвинена система поділу праці

• Відкрита договірна система • Розвинена система поділу праці Ринкова система • Свобода розвитку підприємництва • Ринкова система управління • Розвиток приватної власності

Змішана ринкова система • Плюралізм форм власності (приватної, колективної, державної) • Розмаїття форм господарювання (партнерство, акціонування, кооперація) • Розвиток державного підприємництва • Макроекономічне прогнозування, планування і програмування розвитку економіки

ОЛІГАРХІЧНА ЕКОНОМІКА • Концентрація економічної влади в руках декількох груп • Основний критерій реалізації економічної влади - максимізація активів, а не ринкової частки • Володіння активами в значних і концентрованих обсягах дозволяє справляти вплив на політичні рішення в масштабах, які вказують на приватизацію інститутів політики • Концентрація активів призводить до монополізації ринків

Рівні економічних досліджень: Мегаекономіка (глобальна, міжнародна) Макроекономіка (національна) Мезоекономіка (регіональна, галузева) Мікроекономіка (економіка фірми, підприємства) Наноекономіка (економіка людини)

2. Предмет, функції та завдання макроекономіки. Місце макроекономіки у системі економічних наук.

Етапи розвитку макроекономічної науки • Меркантилізм • Фізіократизм • Класична школа • Марксизм • Кейнсіанство • Неокласицизм

Макроекономіка – це галузь економічної науки, яка досліджує функціонування економічної системи в цілому та її економічних агрегатів, які утворюються в результаті об’єднання однорідних економічних одиниць Об'єктом макроекономіки виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри Предмет макроекономіки – механізм функціонування економічної системи

ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ ПІЗНАВАЛЬНА ПРИКЛАДНА СВІТОГЛЯДНА Найповніше вивчення стійких зв'язків і залежностей, властивих національним економікам, створення фундаменту для вивчення практичних економічних дисциплін Розробка теорій, концепцій, моделей, рекомендацій, спрямованих на вирішення проблем розвитку національних економік, ефективне використання наявних ресурсів Формування сучасного економічного мислення, економічної психології та культури, використання категоріального апарату в галузевих та функціональних науках

Позитивна і нормативна макроекономіка Позитивна макроекономіка – формування наукових уявлень про економічну поведінку суб'єктів, вивчення фактів, стійких зв'язків і залежностей (дослідження фактичного стану економічної системи) Нормативна макроекономіка – оціночні судження, суб'єктивні концепції (якою має бути економіка, який конкретний захід слід застосувати для розв'язання економічної проблеми)

Позитивне судження: рівень інфляції в Україні у ІІІ кв. 2015 р. становить 42, 3 % Нормативне судження: рівень інфляції слід знизити (збільшити)? Позитивне судження: мінімальна зарплата в Україні на 01. 09. 2015 р. становила 1378 грн. , а прожитковий мінімум – 1330 грн. Нормативне судження: варто підняти (не піднімати) рівень мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму?

Найвищу мінімальну зарплату виплачують у Люксембурзі (1570 євро на місяць), Ірландії (1403 євро), Сполученому Королівстві Британії (1361 євро), Нідерландах (1301 євро), Бельгії (1259 євро) та Франції (1254 євро). Найнижчу – в Болгарії (92 євро на місяць), Латвії (172 євро), Литві (174 євро), Словаччині (217 євро), Естонії (230 євро) та Польщі (246 євро). Частка громадян, що реально отримують мінімальну заробітну платню, також істотно різниться у різних країнах ЄС. Таких людей досить мало в Іспанії (0, 8%), Мальті (1, 5%), Словаччині (1, 7%) та Сполученому Королівстві (1, 8%). Натомість у низці країн їх більше 10% населення: до таких країн належать Франція (16, 8%), Болгарія (16%), Латвія (12%), Люксембург (11%) та Литва (10, 3%). Для порівняння, у США мінімальна заробітна платня складає 676 євро на місяць, а в Україні – 51 євро.

Проблематика досліджень в макроекономіці (цілі) • визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу; • виявлення чинників, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки; • аналіз природи і механізму інфляції та антиінфляційне регулювання; • вивчення механізму і чинників економічного зростання;

• з’ясування причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці; • дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік; • теоретичне обгрунтування цілей, форм і методів здійснення макроекономічної політики держави; • подолання корупції; • справедливий розподіл доходів (скорочення “розриву” між доходами багатих і бідних)

Для врахування особливостей окремих країн у міжнародних порівняннях ООН запропонувала кілька орієнтирів. Абсолютний поріг бідності у 2013 році встановлено на рівні 1, 07 дол. США на день (за паритетом 1, 07 купівельної спроможності) для країн Субсахари, 2, 15 — 2, 15 для країн Карибського басейну, 4, 30 — країн Східної та 4, 30 Центральної Європи і СНД, а також 14, 76 дол. — для 14, 76 розвинених країн. За даними Держкомстату, 84, 5% громадян України вважають себе бідними. Така суб'єктивна бідність набагато небезпечніша, ніж об'єктивна (до 33%), заснована на офіційних даних! За статистикою, гроші осідають в кишені 5% найзаможніших українців!

Макроекономічна політика - це набір правил та регулювань, що призначені для впливу і контролю макроекономічних змінних. До цих змінних належать: національний дохід, рівень безробіття, ріст виробництва, загальний рівень заробітної плати, цін та процентних ставок. Макроекономічна політика - це економічна політика держави на макрорівні, об’єктом якої є економіка країни в цілому. Тому під макроекономічною політикою слід розуміти діяльність держави щодо визначення кінцевих цілей макроекономічного розвитку країни та засобів їх досягнення

3. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.

Для вивчення особливостей функціонування економічної системи використовують різні методи та прийоми, які в сукупності утворюють методологію макроекономічних досліджень. Метод – комплекс способів, за допомогою якого визначають шляхи досягнення макроекономічних цілей.

Методологія макроекономіки Аналіз – уявний поділ (розчленування) об’єкта дослідження на складові частини з метою вдосконалення знань процеси і явища, що вивчаються; Синтез – поєднання окремих частин об’єкта (елементів) в єдине ціле з метою встановлення їх причинної обумовленості та взаємозв’язку; Індукція – сукупність пізнавальних операцій, в результаті яких здійснюється рух мислення від часткових положень до загальних для формування узагальнюючих висновків;

Дедукція – сукупність пізнавальних операцій, в результаті яких здійснюється рух думки від загального до часткового з метою адекватного і точного розуміння конкретних явищ дійсності; Абстрагування – відволікання від несуттєвих властивостей, зв’язків предмета і одночасне фокусування уваги на одній чи декількох ознаках об’єкта дослідження; Конкретизація – розгляд об’єкта як цілісності в усій багатогранності його відносин і зв’язків для формулювання уяви про об’єкт в системі проявів зовнішніх факторів;

Формалізація – застосування спеціальної символіки для вивчення об’єкта, процесів, при здійсненні аналітичних операцій; Аналогія – знаходження подібності властивостей різних об’єктів і явищ дійсності для формування висновків за схожістю ознак; Екстраполяція – прогнозування майбутніх стійких тенденцій на основі дослідження минулих явищ і процесів; Моделювання – застосування моделей (абстрактне відображення реальності), які є джерелом інформації про об’єкт; Спостереження – систематизоване та цілеспрямоване сприйняття об’єкта; Порівняння – встановлення спільних та відмінних ознак в розвитку тих чи інших об’єктів.

Макроекономічні моделі являють собою формалізовані (логічно, графічно й алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесів із метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Будь-яка модель (теорія, рівняння, графік і т. д. ) є спрощеним, абстрактним відбитком реальності, тому що вся різноманітність конкретних деталей не може бути одночасно прийнята до уваги проведенні дослідження.

Макромоделі: Р Пропозиція Попит А Недосяжно В Х Досяжно Рівноважна ціна Ринкова рівновага р0 У С D Рівноважна кількість Неефективно E q 0 Q

Макроекономічні показники • Запаси - це економічні змінні, які відображають нагромадження та використання цінностей економічними суб’єктами. Вони обчислюються на певну дату (наприклад, на 31 грудня). До них відносять майно, капітал, національне багатство, державний борг, тощо) • Потоки – показники, які відображають передачу цінностей одними суб’єктами іншим, характеризують зміну показника за певний проміжок часу. Вони вимірюються в одиницях за певний період часу (рік, місяць, тиждень). До потокових належать такі показники як ВВП, ВНП, НД, споживчі видатки, інвестиції, заощадження)

• Показники економічної кон’юнктури – це змінні, пов’язані з коливаннями ділової активності, до них відносяться: процентна ставка, норма доходності капітальних активів, рівень цін, рівень інфляції, рівень безробіття тощо. Макроекономічні моделі містять у собі: • ендогенні (внутрішні) змінні, розмір яких встановлюється в результаті рішення моделі (обсяги зайнятості і випуску, рівні інфляції і безробіття, рівень планових витрат тощо) • екзогенні (зовнішні) змінні, розмір яких визначається поза даною моделлю (державні витрати G, ставка оподатковування Т і величина пропозиції грошей М, розміри яких регулюються державою).

Перші макроекономічні моделі В своїй економічній таблиці (1758 р. ) Ф. Кене поділив суспільство на три класи: 1) продуктивний (фермери і селяни) 2) непродуктивний або безплідний (ремісники) 3) власники землі (клас власників)

Ці класи обмінюються між собою результатами своєї праці і тим самим відтворюють себе, свою продуктивну силу СХЕМА ЕКОНОМІЧНОГО КРУГООБОРОТУ Ф. КЕНЕ ПРОДУКТИВНИЙ КЛАС Продукт в 5 млрд. ліврів 1 5 4 3 ВЛАСНИКИ ЗЕМЛІ БЕЗПЛІДНИЙ КЛАС Готівка в 2 млрд. ліврів Продукт в 2 млрд. ліврів 2 рух товарів рух грошей

4. Сучасні макроекономічні моделі кругових потоків ресурсів, продукту, витрат і доходів.

Згідно концепції американських економістів Кемпбелла Р. Макконнелла та Стенлі Л. Брю модель закритої економіки можна зобразити у вигляді схеми, в якій домогосподарства володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницьким хистом) і постачають ці фактори підприємствам, які за допомогою цих ресурсів виробляють товари і надають послуги

Платежі фірм домогосподарствам за ресурси є доходами останніх (зарплата, рента, процент, прибуток) і одночасно витратами підприємств. Схема, пропонована американськими економістами, містить два кола: внутрішнє, яке відображає рух ресурсів, товарів і послуг, та зовнішнє, яке віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків Доходи Сектор домашніх господарств Споживчі витрати Витрати Ринок ресурсів Ресурси Товари і послуги Ринок продуктів Сектор виробництва (фірми) Виручка

Багатосекторна модель національного господарства представлена, крім фірм та домогосподарств, ще державним та зарубіжним секторами. Основними каналами зв’язку держави з економічними суб'єктами є податки, державні трансферти, державні закупівлі товарів і послуг, державні позики та надання суспільних (громадських) благ Податки є частиною грошових коштів, яку держава вилучає в домашніх господарств та підприємницьких структур. Водночас держава надає трансфертні платежі – допомоги з безробіття, стипендії, пенсії, та субсидії – податкові пільги, позики під низький відсоток. Різницю між податковими надходженнями та трансфертними платежами називають чистими податками

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду та місцевих органів влади) на товари і послуги, зарплату усіх державних працівників (військових, депутатів, вчителів, лікарів, пожежників). Державні позики на фінансових ринках здійснюються тоді, коли державний бюджет є дефіцитним (видатки перевищують надходження до бюджету) Ринок ресурсів Доходи Сектор домашніх господарств Видатки Ресурс и Трансферти Держава (уряд) Податки Товари і послуги Споживчі витрати Ресурс и Витрати Ресурс и Субсидії Сектор виробництв а (фірми) Податки Видатки Товари і послуги Ринок продуктів Товари і послуги Виручка

Ринок фінансів Заощадження Державні позики Ринок ресурсів Доходи Ресурси Сектор домашніх господарств Трансферти Ресурс и Субсидії Держава (уряд) Податки Товари і послуги Споживчі витрати Видатки Витрати Сектор виробництва (фірми) Податки Видатки Товари і послуги Ринок продуктів Експорт Товари і послуги Виручка Імпорт Закордон (решта світу) Чистий перелив капіталу

На противагу американському підходу до моделювання системи кругообігу через потоки товарів та грошей, європейська схема економічного кругообігу є більш спрощеною, оскільки показує лише грошові потоки. Концепція німецького економіста Йоахима Геблера дозволяє виділяти два Геблера сектори в закритій моделі народного господарства (підприємства, домогосподарства) та чотири сектори у відкритій (підприємства, домогосподарства, держава, зовнішні зв’язки)

(Р) – сектор виробництва (Н) – сектор домашніх господарств (F) – сектор фінансових установ (зміни валового майна) валовий продукт (Yb) амортизація – D чистий продукт (Yn) споживання товарів і оплата послуг (С) заощадження (S) валові інвестиції (Ib) Yn Підприємства (P) C D Ib Домашні господарства (H) S Фінансові установи (F)

експорт (Ex) перекази за кордон (Zh→a) імпорт (Im) перекази з-за кордону (Za→h) cальдо ТПБ (Spb) Yn Домашні господарства (H) Підприємства (P) Im Ex C Zh→a Закордон (A) Za→h Ib D Spb S Фінансові установи (F)

Сектор підприємств експортує свою продукцію за кордон, за що отримує доходи від експортної діяльності (EХ), в той же час вітчизняні підприємства виступають імпортерами необхідних їм товарів, а, отже, оплачують іноземним виробникам вартість імпортної продукції (IМ). Домогосподарства отримують грошові перекази (трансферти) з-за кордону (Za→i), а також переказують гроші іноземним суб’єктам (Zі→а). Сальдо платіжного балансу (Stb) є сумою чистого експорту (Х – М) та чистих трансфертних платежів країни та іноземних держав (Za→i – Zі→а)

Spb = (Ex – Im) + (Za→i - Zi→a) Sрb + коли ? Sрb - коли ? Sрb 0 коли ?

Для характеристики відкритої моделі народного господарства з державними діями вводиться сектор держава (G), яка виступає збирачем податків з підприємств (Tp) та домогосподарств (Th), і одночасно виплачує трансфертні платежі населенню (Tr) та здійснює централізовані капіталовкладення в сектор виробництва (Ig). Від’ємна різниця між надходженнями до державного бюджету та видатками з нього складає дефіцит бюджету (Dft). Перевищення доходів над видатками є профіцитом державного бюджету

Yn Підприємства Домашні господарства (P) (H) Tp C Th Держава (G) Ig Tr Ib D Dft S Фінансові установи (F)

Дякую за увагу!