Лекція 5 ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В

Лекція № 5 ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В КРАЇНАХ СВІТУ

План 1. Причини втручання держави в аграрний сектор економіки 2. Сутність державного регулювання сільського господарства та його інструменти 3. Методика оцінки ефективності державної підтримки сільського господарства 4. Відмінності аграрної політики економічно розвинутих держав та країн, що розвиваються

1. ПРИЧИНИ ВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ В АГРАРНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ Основні причини державного втручання в аграрне виробництво Продовольча безпека країни Специфічні особливості сільського господарства Монополізм суміжних галузей “Довгострокова фермерська проблема” Розвиток сільських територій “Короткострокова фермерська проблема” Ринкові сили не враховують зовнішніх ефектів (екстерналій) Низький платоспроможний попит на продовольство

Рис. 1. Продовольча безпека та витрати на її досягнення

Рис. 2. Графічне відображення довгострокової фермерської проблеми

1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО ІНСТРУМЕНТИ Державне регулювання аграрного сектору економіки - це процес впливу на розвиток сільськогосподарської галузі, який покликаний доповнити ринковий механізм з метою забезпечення прибуткової діяльності та формування конкурентного середовища.

Головні цілі господарства: державного регулювання сільського • реалізація продовольчої безпеки держави; • стабілізація цін на сільськогосподарську продукцію і доходів фермерів; • підвищення інвестиційної привабливості галузі та її конкурентоздатності; • забезпечення зайнятості сільського населення; • розвиток сільських харчування тощо. територій і безпеки продуктів

Основні заходи регулювання попиту: • стимулювання доходів населення, яке визначається впливом державної політики на розміри грошових надходжень населенню (заробітна плата, пенсія, стипендія); • компенсація витрат на придбання продовольчих товарів. Такий захід передбачає стимулювання попиту внаслідок покриття за рахунок державного бюджету частини ціни реалізації продуктів харчування (безкоштовні сніданки для дітей, пільгові талони для людей пенсійного віку тощо);

Основні заходи регулювання попиту: • регулювання цін здійснюється через механізм цінової підтримки споживачів (або виробників) сільськогосподарських товарів. В світовій практиці, як правило, уряди країн встановлюють мінімальні і максимальні значення ринкових цін; • стимулювання вертикальної інтеграції являє собою процес використання державою пільгового кредитного і податкового механізмів із метою підвищення ступеня зацікавленості господарюючих суб’єктів до об’єднання на всьому продуктовому ланцюгу (агро холдинги, агрокомбінати, концерни, корпорації, асоціації та ін. )

Рис. 3. Економічний ефект від встановлення максимально допустимої ціни

Рис. 4. Економічний ефект від встановлення мінімальної ціни

Основні заходи регулювання пропозиції • прямі цінові субсидії надаються сільськогосподарським товаровиробникам за рахунок платежів за кожну одиницю виробленої продукції. • прямі платежі на підтримку доходів сільськогосподарських товаровиробників, пов’язані із скороченням угідь і поголів’я худоби, проведенням екологічних заходів тощо. • дотації, що знижують вартість аграрних ресурсів. Даний вид бюджетної допомоги може бути здійснений через виплати фіксованих субсидій на кожну одиницю придбаного ресурсу.

Основні заходи регулювання пропозиції • пільгове кредитування. У зв’язку із значним ризиком від ведення аграрного бізнесу комерційні банки встановлюють для нього високі ставки позики, розмір яких часто є суттєвою перешкодою для отримання додаткових фінансових ресурсів. • виробничі квоти являють собою обмеження на виробництво і реалізацію продукції. Вони призводять до підвищення цін і доходів фермерів, оскільки є інструментом фіксації на певному рівні товарної пропозиції. • збутова кооперація передбачає об’єднання на добровільних умовах господарюючих суб’єктів для реалізації продукції як переробним підприємствам, так і безпосередньо на агропродовольчі ринки. Держава через економічні важелі може стимулювати даний процес з метою регулювання товарної пропозиції.

Основні заходи організаційного, інфраструктурного та інформаційного характеру : • розвиток аграрних бірж. Держава може активізувати розвиток біржової торгівлі шляхом здійснення товарних (фінансових) інтервенцій, а також через закупівлю продукції до держрезерву; • регулювання транспортних тарифів може здійснюватись через встановлення державою пільгових ставок на перевезення продуктів харчування, оскільки витрати на перевезення товарів, як правило, становлять значну частку у структурі їх собівартості; • інформаційне забезпечення аграрних ринків. Беручи на себе відповідальність з приводу систематизації, обробки і розповсюдження ринкової інформації, держава вимагає від учасників економічної системи дотримання правил стосовно інформаційної прозорості, відкритості і співпраці.

Основні заходи зовнішньоекономічного регулювання включають: • митно-тарифне регулювання імпорту (експорту). З метою захисту внутрішнього аграрного ринку від зовнішньої конкуренції держава запроваджує податок на імпорт товарів (імпортне мито), які перетинають митний кордон країни. Ввізне мито призводить до перевищення фактичної внутрішньої ціни над світовою, що означає одержання економічного виграшу для вітчизняних товаровиробників, а також втрат для споживачів цієї продукції. Аналогічно до експорту, встановлення тарифу на вивезення товарів з митної території держави ініціює зниження внутрішніх цін, оскільки зростає обсяг товарної пропозиції всередині країни.

Основні заходи зовнішньоекономічного регулювання включають: • квотування імпорту (експорту) застосовуються з метою обмеження надходження імпорту (експорту) на внутрішній (зовнішній) ринки; • субсидування експорту використовується, як правило, в економічно розвинутих державах світу, де внутрішня ціна на сільськогосподарську продукцію перевищує експортну. У такому разі уряд для ліквідації ризику падіння цін через кризу перевиробництва продукції вимушений звернутись до виплат дотацій товаровиробникам, які поставляють її на зовнішні ринки.

3. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Номінальний коефіцієнт захисту (NPC - “Nominal Protection Coefficient”) NPC = де: i; Pid – внутрішня роздрібна ціна на продукцію Pib – довідкова (світова) ціна на продукцію i;

“Еквівалент підтримки виробника” (PSE - “Producer Support Equivalent”) PSEi = (Pid – Pib) + (Si – Ti), де: Si , Ti – прямі субсидії і податки при виробництві продукції і. де: Pid. Qi – вартість реалізованої продукції і у світових цінах.

“Еквівалент підтримки споживача” (CSE - “Consumer Support Equivalent”) CSEi = (Prid – Pib) + Si де: Prid – внутрішня роздрібна ціна на продукт i; Pib – світова ціна на продукт i; Si – опосередкована бюджетна дотація споживачам продукту i внаслідок реалізації аграрної політики держави. де: Pid. Qi – вартість спожитої продукції і у внутрішніх цінах; ТС – трансферти споживачам від платників податків.

Показник GSSE (General Services Support Estimate) – „Оцінка підтримки послуг загального призначення” Показник TSE – (Total Support Estimate) – „Оцінка загальної підтримки” Показник AMS – (Aggregate Measure of Support) – „Сукупний вимір підтримки” AMSi = (Pid – Pib) + (Si – Ti), де: Pid – внутрішня закупівельна ціна продукції i; Pib – світова ціна на продукцію i; Si, Ti – субсидії і податки при виробництві продукції i, однак до Si включаються тільки субсидії, які належать до заходів “жовтої скриньки”.

4. ВІДМІННОСТІ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ ТА КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ А. Економічно розвинуті країни Державна підтримка аграрного сектору економічнорозвинутих держав світу спрямована на забезпечення високого рівня доходів сільськогосподарських товаровиробників, насамперед, за рахунок споживачів продуктів харчування.

Рис. 5. Динаміка показників підтримки сільського господарства в країнах ОЕСР

Рис. 6. Еквівалент підтримки виробника (%PSE) у країнах ОЕСР

Рис. 7. Підтримка, що ґрунтується на виході продукції за країнами ОЕСР у 2007 -09 рр.

Етапи еволюції Спільної аграрної політики (САП) Європейського Союзу (ЄС) : I. 1951 1957 рр. підготовчий період. II. 1958 1968 рр. започаткування САП (1962 р. ). III. 1969 1973 рр. План Маншольта IV. 1974 1984 рр. «Зміни у спільній сільськогосподарській політиці» (1983 р. ). V. 1985 1992 рр. Реформа Мак. Шеррі (1992 р. ). VI. 1993 2004 рр. План дій 2000, Реформа Фішлера (2003 р. )

Б. Країни, що розвиваються Уряди країн, що розвиваються підтримують споживачів продуктів харчування через завдання шкоди товаровиробникам. Рис. 8. Економічні наслідки від політики підтримки цін на сільськогосподарську продукцію в країнах, що розвиваються

Рис. 9. Динаміка відносного показника підтримки виробника (%PSE)

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!