Лекція 11,12 по темі 5 Облік діяльності автотранспортних

Лекція 11,12 по темі 5 Облік діяльності автотранспортних підприємств 1.Галузеві особливості автотранспорту та їх вплив на організацію обліку. 2.Облік придбання та списання (вибуття) автотранспортних засобів. 3.Документальне оформлення вантажних автомобільних перевезень. 4.Облік витрат на обов’язкове страхування, пов’язане з експлуатацією автомобілів. 5.Облік витрат на проведення технічних оглядів автомобілів. 6.Зведений облік витрат і калькулювання собівартості автомобільних перевезень.

Автомобільний транспорт — важлива складова транспортної системи України. Виконуючи майже 80% обсягу вантажних і більше 90% пасажирських перевезень, автотранспорт є також співучасником діяльності інших видів транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного), обслуговуючи доставку пасажирів і вантажів до пунктів відправлення (станцій, вокзалів, портів) та їх вивезення із пунктів призначення.

За належністю автомобільний транспорт поділяється на відомчий і загального користування. Відповідно до «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок», затвердженими постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388, підприємство, яке має більше 15 одиниць транспортних засобів, розміщених в одному населеному пункті, повинно створити автогосподарство.

Автотранспортні підприємства (АТП) за формою власності поділяють на державні, комунальні, колективні, приватні та зі змішаною формою власності. Виробнича діяльність підприємств автомобільного транспорту загального користування дуже різноманітна: перевезення вантажів і пасажирів, транспортно-експедиційне обслуговування (підготовка вантажів до перевезень, навантажувально-розвантажувальні роботи, короткострокове зберігання вантажів на складах, експедирування вантажів, їх охорона під час перевезень, приймання замовлень на квитки та їх доставка замовникам і т. ін.), технічне обслуговування і ремонт рухомого складу та інших основних засобів, придбання, зберігання та використання автомобільних шин, ремонтних, паливно-мастильних та інших матеріалів і т. ін.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування підлягає обов'язковому ліцензуванню, завданнями якого є: сприяння становленню сучасного ринку автотранспортних послуг, розвитку автотранспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг; підвищення ефективності використання транспортних засобів, створення конкурентного середовища; захист прав споживачів на ринку послуг від небезпечних перевезень, забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування; забезпечення допуску автомобільних перевізників до перевезення пасажирів транспортними засобами на комерційній основі і т. ін.

Виробничий автотранспортний процес складається з трьох основних елементів: навантаження вантажу або посадка пасажирів на рухомий склад у пунктах відправлення з відповідним оформленням перевізних документів; переміщення вантажів і пасажирів від пункту відправлення до пункту призначення з їх супроводженням та охороною (при необхідності); розвантаження вантажів та висадка пасажирів у пунктах призначення з відповідним оформленням передачі вантажу отримувачу.

Джерелами надходження автомобілів на підприємство можуть бути: придбання за грошові кошти у юридичних або фізичних осіб; придбання в обмін на інші подібні та неподібні активи (за бартерними операціями); надходження автомобіля від засновника (учасника) як внесок до статутного капіталу; безоплатне отримання (шефська, гуманітарна допомога) і т. ін.

Складовими первісної вартості автомобіля є: сума, сплачена продавцю автомобіля (купівельна вартість без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито і аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням автомобіля; сума ввізного мита, якщо автомобіль ввезено з-за кордону; сума непрямих податків (акцизний збір та ін.) у зв'язку з придбанням автомобіля, якщо вони не відшкодовуються підприємству; витрати зі страхування ризиків доставки автомобіля; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану придатності для використання за призначенням.

Органи ДАІ МВС проводять реєстрацію ДТЗ з метою: контролю за відповідністю конструкції і технічного стану транспортних засобів установленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів; контролю за дотриманням вимог законодавства, яке визначає порядок сплати податків та внесення інших обов'язкових платежів; використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану; забезпечення обліку транспортних засобів і попередження протиправних дій відносно них.

Бухгалтерські проводки з обліку придбання легкового автомобіля (суми умовні)

Найбільш поширеними причинами вибуття автомобілів є: реалізація за договорами купівлі-продажу (за грошові кошти); реалізація за договорами бартерного обміну; ліквідація непридатних для використання автомобілів; ліквідація автомобілів внаслідок дії надзвичайних подій; передача автомобіля як внеску до статутного капіталу іншого підприємства та ін.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та діючих Правил дорожнього руху під час здійснення автомобільних перевезень у водія повинні бути в наявності такі документи: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в авто його власника, крім того — свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і/або спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий ДАІ МВС; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (крім осіб, звільнених від обов'язкового придбання страховки); у випадку надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів — ліцензійну картку на автомобіль; дорожній лист автомобіля; при перевезенні вантажу — товарно-транспортна накладна та інші передбачені законодавством документи.

Дані про обсяги перевезень у тонах та виконаних робіт у тонно-кілометрах відображають у подорожніх листах на підставі «Товарно-транспортних накладних» (т. ф. № 1-ТН) незалежно від форми оплати транспортних послуг (відрядна, погодинна, покілометрова тощо) та виду перевезень (внутрішньоміські, приміські, міжміські, міжнародні). Не дозволяється включати до подорожніх листів обсяги вантажних перевезень, що не підтверджені товарно-транспортною накладною (ТТН).

Для вантажів товарного характеру (за якими ведеться складський облік) ТТН виписують у 4 примірниках: — для списання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) у вантажовідправника; — для оприбуткування ТМЦ у вантажоотримувача; — для розрахунків замовника з перевізником за виконані транспортні роботи; — для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

Згідно із Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР на автомобільному транспорті найбільш поширеними є: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті — у транспортних організаціях; особисте страхування водіїв, які працюють не в транспортній організації; страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів — фізичних і юридичних осіб.

Обов'язкове особисте страхування поширюється: на пасажирів автомобільного транспорту, крім внутрішньо- міських перевезень, під час поїздки або знаходження на вокзалі, на станції (проводиться за рахунок пасажирів і на витрати авто- підприємства не відноситься); працівників транспортних організацій незалежно від форми власності і виду діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (водіїв), а також кондукторів, працівників бригад медичної допомоги (проводиться повністю за рахунок транспортної організації).

На кожен нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, транспортна організація повинна скласти такі документи: акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (ф. № Н-1), зразок якого передбачено «Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094; акт про нещасний випадок з пасажирами (галузевої форми); довідку про страховика (найменування, адреса, телефон) для постраждалих осіб, які мали право на безплатний проїзд відповідно до діючого законодавства.

Загальну вартість страховки спочатку відображають у складі витрат майбутніх періодів (Д-т рах. 39), а потім поступово розподіляють і відносять до складу поточних витрат відповідного періоду пропорційно терміну її дії, виконуючи такі проводки: нарахована страховка водіїв та цивільної відповідальності власника транспортних засобів: Д-т рах. 39 — К-т субрах. 685; перераховано страховику суму страхового платежу: Д-т субрах. 685 — К-т субрах. 311; віднесено на вартість автоперевезень частку страхового платежу, що припадає на роботи звітного періоду: Д-т рах. 23, 91, 92, 93 і т. ін. — К-т рах. 39.

Для проходження техогляду власники транспортних засобів повинні мати такі документи: свій паспорт (юридичні особи — копію наказу про закріплення водія за транспортним засобом); реєстраційний документ транспортного засобу; квитанції (копію платіжного доручення) про сплату за технічний огляд та податку з власників транспортних засобів; посвідчення на право управління відповідною категорією ДТЗ; довідку про медичний огляд.

Терміни проведення державних техоглядів автотранспортних засобів

За призначенням автомобілі поділяють на такі типи: вантажні — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для перевезення вантажів; легкові — автомобілі з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту і безпеки; автобуси — пасажирські автомобільні транспортні засоби з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно; мікроавтобуси — одноповерхові автобуси з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно; спеціальні — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій; спеціалізовані — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій; таксі — спеціальні легкові автомобілі, обладнані таксометром і призначені для перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку; сідельні тягячі — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для буксирування напівпричепів.

У складі витрат автотранспортних підприємств доцільно передбачити такі статті: прямі витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи (у відсотках до прямої оплати праці згідно з діючим законодавством); витрати палива і мастильних матеріалів; витрати на заміну і ремонт (знос) автомобільних шин; інші матеріальні витрати; амортизаційні відрахування; витрати на ремонт і технічне обслуговування рухомого складу; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Зведений облік витрат ведуть у журналі 5 (5А) або аналогічному журналі-ордері № 10 (за старою журнально-ордерною формою). При автоматизації обліку з цією метою використовують відповідні машинограми обліку витрат. Калькуляційними одиницями при визначенні собівартості автотранспортних перевезень можуть бути: а) для вантажних перевезень — 10 ткм; б) для вантажних автомобілів з погодинною оплатою та спеціалізованих автомобілів — 10 автомобіле-годин роботи на замовлення; в) для автобусів на приміських, міжміських та міжнародних пасажирських перевезеннях — 10 пасажиро-км; г) для автобусів на міських маршрутах та маршрутних таксі — 10 пасажиро-перевезень; д) для таксомоторних перевезень — 10 платних км.