Лекція 1 Тема Виникнення освіти

• Лекція № 1. Тема: Виникнення освіти й виховання в світовій суспільній цивілізації • Література: • Галузинський В. М. , Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. –К. : Вища школа, 1995. – 237 с. • Джуринский А. Н. История педагогики. – М. : Владос, 1999. - С. 11 -16. • История педагогики /Под ред. М. Ф. Шабаевой. – М. , 1981. – С. 185 - 256. • Корнетов Г. Б. Воспитание в первобытном обществе: возникновение, сущность, эволюция. – М. : МПА, 1993. – 90 с. • Левківський М. В. , Микитюк О. М. Історія педагогіки: Навчальний посібник /За ред. М. В. Левківського. – Харків, 2002. – 199 c. • История зарубежной дошкольной педагогики: Хрестоматия. Уч. пос. для студентов пед. ин-тов /Сост. Н. Б. Мчелидзе и др. – 2 -е изд. , доп. – М. : Просвещение, 1986. – С. 7 – 31. • Тайлор Э. Б. Первобытная культура: Пер. с англ. - М. : Изд-во политической литературы, 1989. [Електронний ресурс]. lib. aldebaran. ru/autor/tailor_yeduar_pervobytnaya_kultura • План 1. Предмет і завдання історії педагогіки. 2. Підходи світової науки до виникнення виховання. Виховання у первісному суспільстві. 3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації. 4. Виховання у Древній Греції. 5. Школа і педагогіка Стародавнього Риму.

Питання до самостійної роботи • Виникнення перших шкіл в Ассирії, Вавилоні, Індії, Візантії. • Давньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит). Питання для практичного заняття: • Християнська релігія як ідеологічна основа розвитку педагогічної думки і шкільної практики в середні віки. • Основні типи середньовічних навчальних закладів і їх особливості. • Зародження і розвиток університетської освіти в Європі. • Особливості виховання світських феодалів. • Розвиток гуманістичних ідеалів освіти педагогами і мислителями епохи Відродження.

• Історія педагогіки — це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення. • Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвиток основних педагогічних категорій: “навчання”, “освіта”, “виховання”, педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики. • культурологічний підхід - ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури, який є складовою загальнолюдської культури.

• Принцип історизму - мета: виявити точно час і місце виникнення педагогічного явища, концепції чи системи; окреслення складнощів і труднощів утвердження освітньо-виховних явищ. Реалізація принципу історизму призводить до виявлення новацій у педагогічному досвіді минулого і дозволяє оцінити його з позицій сьогодення. • Принцип логічного взаємозв'язку: історія педагогіки розуміється як система історико-педагогічних явищ, яка розвивається у тісному взаємозв'язку з соціальним прогресом.

• Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ з відображенням їх істинності, об'єктивне оцінювання виникнення та ретроспективу становлення того чи іншого педагогічного поняття. 2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Біологізаторський підхід ( Г. Спенсер і Ш. Летурно (кінець XIX ст. ). Доводили, що виховання не є специфічною, характерною особливістю людського суспільства. Виховання є біологічним явищем, властивим всім живим організмам

• Психологічний підхід ( П. Монро). Він визнав відмінність психіки людини від зоопсихики. П. Монро вважав, що в основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих. Таким чином, за П. Монро, наслідування є механізмом, сутністю виховного процесу. • Релігійний підхід ( К. Шмідт). У вихованні виявляється творча дія Духа Всемогутнього. Бог – Отець через Святого Духа надав батькам здатності до виховання дітей. • Соціологічний підхід (трудовий) ( К. Маркс і Ф. Енгельс. “Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину" та “Походження сім'ї, приватної власності і держави” - причиною виникнення виховання була трудова, діяльність первісних людей. • Соціокультурний підхід (А. М. Бойко, О. А. Дубасенюк, І. Д. Звєрєва, Л. Г. Коваль, М. В. Левківський, О. В. Сухомлинська). Виховання розглядається як результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури

Виховання у первісному суспільстві • 40 до 20 тис. років до н. е. – ранній матріархат. Люди стали проживати родами. Основні засоби виживання - полювання та риболовля. Молодші діти належали всьому роду. Виховання на цьому етапі ще не виділяється в особливу соціальну діяльність, воно безпосередньо пов'язане з трудовою діяльністю. За 20 тис. років до н. е. первісна родова община у своєму розвитку переходить до пізнього матріархату. Табу - не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити собі. Толіон - закон кривавої помсти. перші навчальні заклади – “будинки молоді”.

• 3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації • Найдревніші у людській цивілізації піктографічні школи виникли за 7 тис. років до н. е. на території нинішньої Мексики. Культура майя. • За пізніших часів перші школи з'являються в країнах Сходу: Ассирії, Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії. • Єгипет. Два типи шкіл: школи жерців (каліграфічного письма) та школи писців (ієратичного письма). Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, древньоєгипетський релігійний культ. Школи влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум.

• Древній Китай: перші навчальні заклади з'явилися на початку періоду Шань-Інь (1766 р. до н. е. ). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Сюе. Зміст навчання передбачав оволодіння такими знаннями: мистецтвом “Лю-і”, етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука, керуванням колісницею. Навчалися у школах понад 15 років. • Досконале знання стародавніх текстів, уміння вільно оперувати висловлюваннями мудреців і як взірець уміння писати твори, в яких вільно викладалась і коментувалась мудрість стародавніх – такою була програма навчання в китайській школі: державній і приватній

• 4. Виховання у Древній Греції • Спарта. Виховання здійснювалося державою, Завдання - підготовка з дітей спартіатів-воїнів, стійких та загартованих, майбутніх рабовласників. • Спартанська система • Мета виховання; підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів. • Форми навчання і виховання: 0 - 7 р. — сімейне виховання; 7— 18 р, агелли (військові загони); 18 -20 р. — військова служба (ефебія). • Зміст навчання і виховання: володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; елементарне навчання читанню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргументовано і лаконічно; естетичне виховання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла. • Методи виховання: особистий приклад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне виховання.

• В Афінах виникла ідея гармонійного розвитку особистості як мети виховання. Значного розвитку набули різні ремесла і торгівля. Високого рівня досягли архітектура, скульптура, живопис, художня література, історія, географія, математика, філософські науки. • Афінська система • Мета виховання: різнобічний гармонійний розвиток особистості • Форми та зміст: 0 -7 р. — сімейне виховання; • 7 - 1 З р, - музична школа; школа граматиста (навчання грамоті і лічбі); школа кіфариста (літературно-музичне виховання); • 13 -18 р, - гімназичні школи: палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); • 18 -20 р. - ефебія. • Традиційні цінності полісного виховання; єдність, рівність перед законом, ідеал героїчного і безкорисного служіння рідному місту.

• ідея «калакагатії» (гармонійного розвитку особистості, у якому весь зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості). • • 5. Школа і педагогіка Стародавнього Риму • Римська система виховання і освіти відповідала розвитку рабовласницького ладу, вона склалась в VI–V ст. до н. е. • Елементарні школи обслуговували деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Там вчили писати, читати і рахувати, знайомили з законами держави. • В граматичних школах навчалися діти знатних батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мистецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. • Значно пізніше в Римі з'явилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику

• Катон (235 -149 рр. до н. е. ). Перший римський письменник-педагог. Праця “Повчання сину”, містила у собі думки про збереження здоров’я, доброчинність, підготовку до ораторського мистецтва, заняття сільським господарством. • Цицерон (106 -43 рр. до н. е. ) був знаменитим оратором. Свої погляди на виховання викладав у філософських та риторичних творах. Особливу увагу вертає на суть і завдання виховання. Виховання є завершення даних природою дарувань людини. • Квінтіліан Марк Фабій (42 -119 н. е. ). Був не тільки теоретиком, а й практиком. У значному (12 книг) творі “Про виховання оратора” систематизував і переробив запозичені з Греції педагогічні ідеї та доповнив їх широкими дидактичними вказівками, за що його можна назвати першим дидактиком.