Лекція 1 Основні валеологічні поняття Оцінка фізичного

Лекція № 1 Основні валеологічні поняття. Оцінка фізичного розвитку. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. ПЛАН Історичні аспекти розвитку валеології. Поняття здоров’я та хвороби. Поняття про фізичний розвиток. Соматоскопія. Соматометрія (антропометрія). Валеологічні індекси та показники. Види м’язових скорочень. Вимірювання гнучкості хребта.

Мета: Дидактична. Навчитися оцінювати рівень фізичного розвитку та здоров’я. Виховна. Сформувати правильне відношення до здоров’я. Розвиваюча. Виробити науковий підхід до визначення та покращення рівня здоров’я. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. Самостійне опрацювання. Історичні аспекти розвитку валеології. Головні причини хвороб. Основні розділи патології. Поділ хвороб за характером. Періоди перебігу хвороб. Патологічний процес, патологічний стан та патогенез. Поняття про асиміляцію та дисиміляцію. Атрофія, дистрофія, гіпертрофія та їх види. Кислотно-лужний стан, водно-сольовий баланс, водно-електролітний гомеостаз, водний баланс. Поняття про некроз та інфаркт. Типи порушення кровообігу та фактори, що призводять до цього. Типи судин за морфофункціональним відношенням. Гіперемія. Типи, види та наслідки гіперемій. Гемостаз та лімфостаз, пастозність. Кровотеча, типи та причини кровотеч. Ішемія, інфаркт, тромбоз, емболія Запалення та його фази. Види регенерацій структур організму. Поняття про пухлини та їх види. Алергія та алерген и. ЇХ види Імунітет та його види. Поняття про біоритми та десинхроноз.

Поняття здоров’я та хвороби Здоров’я – стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад. Здоров'я - це такий стан організму, при якому він біологічно повноцінний, працездатний, функції всіх його складових і систем урівноважені, відсутні хворобливі прояви. Критеріями оцінки здоров’я можуть бути: 1. Рівень фізичної працездатності й морфологічного розвитку на даному етапі; 2. Наявність хронічних захворювань, фізичних дефектів, що обмежують соціальну дієздатність; 3. Соціальне благополуччя, можливість пристосовуватися до мінливих умов життя й збереження певної стійкості до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, реакції організму на вплив зовнішнього середовища. Сильний зовнішній подразник для детренованої клітини (організму) вводить її в патологічний режим, тобто у хворобу, а для тренованої - це нормальна інтенсивна робота. Клітина хвора, якщо вона не справляється зі своїми функціями - здійснювати рух, виділяти гормони, продукувати нервові імпульси і т. д. Патологія - це те, що відбувається в органі (або організмі), коли функція підсистеми серйозно порушена.

Поняття про фізичний розвиток. Під фізичним розвитком людини розуміють комплекс морфо-функціональних властивостей організму, що визначають його фізичну дієздатність. Згідно програми, розробленої Міжнародним комітетом по стандартизації тестів фізичної підготовленості, визначення працездатності повинно проходити за 4 напрямками: 1. Медичний огляд. 2. Визначення фізіологічних реакцій різних систем організму на фізичне навантаження. 3. Визначення тілобудови і складу тіла в кореляції з фізичною працездатністю. 4. Визначення здатності до виконання фізичних навантажень і рухів в комплексі вправ, здійснення яких залежить від різних систем організму.

Соматоскопія (зовнішній огляд) Використання сколіозометра а. Лордозоплеческоліозометр. б. Визначення бокових викривлень хребта приладом Білл-Кірхгофера в. Визначення бокових викривлень хребта лордозоплечосколіозометром П. І. Белоусова г. Схема вимірювань шийного (а) та поперекового (б) вигинів.

Постава – привична поза невимушено стоячої людини. Залежить від форми хребта, рівномірності розвитку й тонусу мускулатури торсу Нормальна постава характеризується: 1. Розміщенням остистих відростків хребців по лінії відвісу, опущеного від бугра потиличної кістки до низу міжягодичної складки. 2. Розміщенням надплічь на одному рівні. 3. Розміщенням лопаток на одному рівні. 4. Рівними трикутниками (справа і зліва), які утворені тулубом і вільно опущеними руками. 5. Правильним вигином хребта в сагітальній площині глибина до 5 см в поперековому відділі і до 2 см – в шийному.

Види постав. А) Нормальна, Б) Сутулувата, В) Лордотична, Г) Кіфотична, Д) Випрямлена (плоска). Види постав. А) Нормальна, Б) Сколіоз

Форми ніг 1. Нормальні (вісь нижньої кінцівки в нормі) 2. О-подібна деформація нижньої кінцівки (варусна) 3. Х-подібна деформація нижньої кінцівки (вальгусна) Зовнішній вигляд стопи і видбитки (плантографія) в нормі (а) та при плоскостопості (б) Схематичне зображення кісток ноги в нормі (а) та при плоскостопості (б) Визначення форми стопи (в): а - ширина перешийку, а+б – ширина стопи.

Типи тілобудови в залежності від форми грудної клітки: а – астенік, б – нормостенік, в – гіперстенік.

Соматометрія (антропометрія) Коефіцієнт пропорційності де L 1 — довжина тіла стоячи, L 2 — довжина тіла сидячи. В нормі КП=87 -92 (у жінок він дещо менший) Вимірювання зросту стоячи і сидячи

Індекс Брока-Бругша (розрахунок нормальної ваги) Для осіб ріст яких: до 165 см, ІБр-Бр = ріст (см) - 100 (см); 165 -175 см, ІБр-Бр = ріст (см) - 105 (см); Більше 175 см ІБр-Бр = ріст (см) - 110 (см). Індекс ваги в BMI (Body Mass Index) BMI= вага (кг)/ріст 2(м). Якщо BMI: менше 19 – вага нижче норми, від 20 до 25 – фізіологічна норма, від 26 до 30 – невеликий надлишок ваги, Від 31 до 40 – відчутний надлишок ваги більше 40 – екстремальний надлишок ваги Вимірювання околу голови (а), плеча (б), грудної клітки (в), гомілки (г), стегна (д).

Ідеальна маса за Лоренцом де L – ріст людини стоячи Необхідна маса тіла за Борнгардтом Дана формула враховує особливості тілобудови

Індекс скелії за Манувріє Довжина ніг розраховується як довжина тіла мінус ріст сидячи До 84, 9 – брахіскелія (короткі ноги) 85, 0 -89, 9 – мезоскелія (середні ноги) 90, 0 і більше – макроскелія (довгі ноги)

Ваго-зростовий індекс Кетле Середній показник 370 -400 г на 1 см росту у чоловіків, 325 -375 г – у жінок Для хлопчиків 15 років -325 г на 1 см, для дівчаток того ж віку – 318 г на 1 см. Життєвий індекс Для чоловіків норма 65 -70 мл/кг, для жінок 55 -60 мл/кг, для спортсменів 7580 мл/кг, для спортсменок 65 -70 мл/кг.

Індекс пропорційності грудної клітки (індекс Ерісмана) Для чоловіків більший або рівний 5, 8, для жінок більший або рівний 3, 3. Менші показники свідчать про вузькогрудість. Масо-силовий індекс Для чоловіків норма 65 -80, для жінок 48 -50.

Показник розвитку м’язів спини Показник менше 175 – мала сила спини, 175 -190 - нижче середньої, 190 -210 – середня, 210 -225 вище середньої, більше 225 – велика сила. Показник міцності тілобудови за Піньє ІП=L—(m+О) де L – довжина тіла (см), m – маса тіла (кг), O – окіл грудної клітки на видосі (см) Показник менше 10 оцінюється, як міцна тілобудова, від 10 до 20 — добра, від 21 до 25 — середня, від 25 до 35 — слабка, більше 36 — дуже слабка.

Вимірювання жирових складок (каліпометрія) Вимірювання підшкірної жирової складки: 1 – ніжки каліпера; 2 – шкіряна складка; А – відстань від гребеня складки до місця прикладання ніжок; Б – відстань між ніжками каліпера при намірюванні товщини складки

Розміщення жирових складок 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. Під нижнім кутом лопатки На задній поверхні плеча На передпліччі. На передній поверхні груді. На передній стінці живота. На стегні. На гомілці. На тильній поверхні кисті.

Відсоток жирового прошарку за W. Stern (1980) де Худа маса тіла = 98, 42 + [1, 082 (маса тіла) — 4, 15 (обхват талії)] Нормальний вміст жиру в тканинах Вік, роки Меньше 12 12 -15 16 -17 18 -30 31 -50 Більше 50 Мужчины 7 -13 % 7 -14 % 8 -14 % 9 -15 % 11 -17 % 12 -19 % Женщины 11 -17 % 12 -18 % 13 -19 % 14 -21 % 15 -23 % 16 -25 %

Визначення абсолютного вмісту жиру за Mategka (1921) m=d×S× 0, 13 де d – середня товщина шару підшкірного жиру разом із шкірою (мм), S – поверхня тіла (см 2). Для чоловіків Для жінок Де d 1 – d 8 товщина шкірних жирових складок (мм) d 1 - на плечі спереду; d 2 – на плечі ззаду; d 3 – на передпліччі; d 4 – на спині; d 5 – на животі; d 6 – на стегні; d 7 – на гомілці; d 8 – на грудях.

Визначення площі поверхні тіла За Issakson (1958) Для дорослих Де S – площа в м 2 , m – маса тіла (г), L – довжина тіла (см) За Boyd (1935) S=3, 207×L 0, 3×m 0, 7285 -0, 0188×lg m Де S – площа в м 2 , m – маса тіла (г), L – довжина тіла (см) Методом BSA (застосовується в ехокардіографії) S=0, 007184×L 0, 725 +m 0, 425 Де S – площа в м 2 , m – маса тіла (кг), L – довжина тіла (см)

Визначення відносного вмісту жиру де Д – увесь жир (кг), m – маса тіла (кг) Визначення щільності тіла за Pascall ρ = 1, 088468 - 0, 007123 Т – 0, 004834 М -0, 005513 А де T – товщина жирової складки на рівні середньої підпахвової лінії на рівні мечовидного відростку грудинної кістки в см (Thorax); M - товщина жирової складки на грудях на середині відстані між передньою підпахвовою лінією і соском в см (Mammalia) ; A – на задній поверхні плеча в см (Arm)

Вміст води в тілі людини За Osserman (1950) H 2 O (% ) = 100×(4, 340 -3, 983/d) де d – питома вага людини де ma – маса тіла в атмосфері; mw – маса тіла у воді; Vr – залишковий об’єм повітря в легенях після повного видиху. За Mellits і Cheek (1970) для чоловіків V(H 2 O) = 1, 065+0, 603×m для жінок V(H 2 O) = 1, 874+0, 493×m де V(H 2 O) – об’єм води в л; m – маса тіла в кг;

Визначення абсолютної м’язової маси за Mategka M=L×r 2× 6, 5 де M – абсолютна маса м’язової тканини (кг); L – довжина тіла (см), r – середнє значення радіусу плеча (а), передпліччя (б), гомілки (г) без підшкірного жиру (см). Радіуси екстремітантів (r) розраховують за результатами вимірювань обхватів з вирахуванням середньої товщини підшкірного жиру:

Типи м’язового скорочення 1. 2. 3. Ізометричне - розвивається напруга але не міняється довжина м’язу, таке скорочення називають статичним. Концентричне (міометричне) – максимальний опір, який м’яз здатен подолати на шляху відповідного руху. Ексцентричне (іліометричне) – виникає при опорі зовнішній силі під впливом якої м’язи розтягуються, тобто їх довжина збільшується. Середні значення ізометричної сили деяких м’язових груп в залежності від віку (за E. Asmussen, 1968) Показатель (кг) Возраст, лет 20 25 35 45 55 муж. жен. Сила кисти 55, 9 (± 16%)* Сила разгибателей 81, 6 туловища (± 16%) Сила сгибателей 60, 6 туловища (± 17%) Сила разгибателей ног 295 сидя (± 18, 5%) * - Коэффициент вариации 37, 5 59, 9 38, 5 58, 8 38, 0 55, 6 35, 6 51, 6 32, 7 56, 6 87, 4 58, 3 90, 7 59, 2 89, 8 57, 7 85, 7 49, 1 40, 9 64, 2 42, 2 66, 7 42, 4 66, 0 41, 5 63, 0 33, 6 214 310 225 312 296 197 263 162

Вимірювання гнучкості (рухливості) хребта

Вимірювання рухливості в суглобах

Список використаних літературних джерел 1. Мартиросов Э. Г. Методы исследования в спортивной антропологии. Москва: Физкультура и спорт, 1982. - 194 с. 2. Брожек Я. Определение компонентов веса человеческого тела. Вопросы антропологии. - М. : МГУ, 1960. - № 5. - С. 15 -17. 3. Апанасенко Г. Л. , Попова Л. А. Медицинская валеология, Киев “Здоров’я”, 1998, 245 с. 4. Булич Е. Г. , Муравов І. В. Валеология /теоретические основи валеологии/, Київ, “Здоров’я”, 1997, 224 с. 5. Валеологія (інформ. -метод. збірник)- Київ, Т-во “Знання” України. 1996. 336 с. 6. Мінський І. Я. Практикум з валеології Ч. 1. Черкаси, ВВД Університету, 1998. 118 с. 7. Мінський І. Я. Практикум з валеології Ч. 2. Черкаси, ВВД Університету, 1998. 84 с. 8. Дубровский В. И. Валеология. Здоровый образ жизни. – М. : Retorika -A. 2001, 560 с.