ЛЕЙКОЗ Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджменту. Лейкоз

ЛЕЙКОЗ Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджменту.

Лейкоз (Leucosis) - Гемобластоз ¡ Хронічна інфекційна хвороба великої рогатої худоби, інших ссавців та різних видів птахів, що характеризується порушенням процесу дозрівання клітинних елементів крові, злоякісним розростанням кровотворної та лімфоїдної тканин, утворенням у різних органах пухлин. На лейкоз хворіє людина!!!

Історична довідка. ¡ ¡ ¡ 1845 р. – Р. Вірхов вперше описав захворювання у людини під назвою «лейкемія» . 1921 р. – В. Елерман замінив термін «лейкемія» на «лейкоз» . 1858 р. і 1865 р. – Лейзерінг опублікував перші свідчення про лейкоз коней і свиней відповідно. 1876 р. – Зідамгродський описав лейкоз ВРХ. 1964 р. – Датчер опублікував відомості про виділення вірусу від хворих на лейкоз корів. 1972 р – Міллер зі співробітниками виявили в сироватках хворих на лейкоз корів специфічні до бичачого лейкозного вірусу (BLV) антитіла.

Вивчення лейкозу тварин та розробка заходів боротьби в Україні. ¡ ¡ Над визначенням лейкозу тварин працювали М. Доронін, М. Мандигра, В. Бусол, Н. Субаєв, Б. Ярчук, Г. Кудрявцев. Вакцини проти лейкозу великої рогатої худоби запропоновані В. О. Бусолом, С. В. Аранчієм.

Теорії виникнення лейкозу. Поліетіологічна теорія. ¡ Теорія фізичних канцерогенів. ¡ Теорія хімічних канцерогенів. ¡ Теорія вірусного канцерогенезу. ¡ Вірусогенетична теорія. ¡ Мутаційна теорія. ¡ Біохімічна теорія. ¡

Збудник хвороби ¡ Родина: Retroviridae (ретровіруси) ¡ Рід: Deltaretrovirus Вид: вірус лейкозу ВРХ – Bovine Leukemia virus (BLV) типу С ¡

Морфологія збудника ¡ ¡ Віріони мають сферичну форму, діаметр 73 – 120 нм, вкриті зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою. До складу віріона входить серцевина, яка включає ікосаедральний капсид, спіральний нуклеокапсид, дві молекули одноланцюгової РНК та 6 структурних білків.

Властивості збудника ¡ ¡ ¡ Проявляє тропізм до лімфоцитів, аглютинує еритроцити мишей. Репродукується в лейкоцитах, відрізняється від інших ретровірусів за антигенними властивостями, морфогенезом. Здатний утворювати синцитій у моношарових культурах. Виявляється в клітинах молозива й молока спонтанно хворих тварин. Вірус лейкозу корів не вдається виділити із слини, носового слизу,

Стійкість збудника ¡ ¡ Швидко руйнується при кип’ятінні, при 56 °С — через 15 хв. При пастеризації молока (76 °С) вірус інактивується через кілька секунд. . Під час зберігання молока при 1 °С вірус залишається життєздатним упродовж 72 год. При 10 °С гине через 48 год, при 14, 5 °С — через 24 год. Швидко знешкоджують збудник лейкозу 2 %-й розчин їдкого натру, 3 %-й розчин формальдегіду, розчин хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору.

Епізоотологічні дані. ¡ ¡ ¡ ¡ Сприйнятливі ВРХ, коні, свині, ДРХ, кролики, усі види птахів, особливо кури. У корів захворювання реєструють переважно у 4 – 9 -річному віці. Підвищена сприйнятливість до вірусу лейкозу окремих порід, родин, ліній ВРХ зокрема червоної та чорно-рябої порід. Захворювання молодих тварин характеризується спорадичністю й виявляється ураженням лімфатичних вузлів, тимуса, іноді шкіри. Захворювання дорослих корів проходить у вигляді ензоотій з тривалим латентним перебігом, під час якого в крові виявляються і вірус лейкозу, і специфічні антитіла. Інфікованість корів на лейкоз у різних стадах коливається від 10 до 70 %. Частота загибелі від лейкозу становить 10 випадків на 100 тис. голів.

Епізоотологічні дані ¡ ¡ ¡ Джерело збудника – заражені вірусом лейкозу тварини, які виділяють вірус з кров’ю, молоком, різними секретами та екскретами, що містять інфіковані лейкоцити. Зараження – парентерально, можливе трансплацентарно в останні 6 міс вагітності. Механізм контактного передавання збудника лейкозу до кінця не з’ясований, тим паче, що не встановлено наявність вірусу у фекаліях, сечі та слині інфікованих тварин. Можливість передавання вірусу лейкозу через молозиво інфікованої матері. Можливість передавання вірусу через шприци, голки та інші інструменти під час масових обробок тварин. Передавання лейкозу людині від тварин не встановлено

Патогенез ¡ ¡ Під впливом екзогенних і ендогенних факторів відбувається активізація інфекційного процесу, порушення нормального процесу дозрівання та диференціювання кровотворних клітин, надмірного розмноження малодиференційованих елементів лімфоїдного, мієлоїдного та еритроїдного рядів не лише у кровотворних органах, а й за їхніми межами. В кровотворній тканині спостерігається гіперплазія, нерегульоване прогресивне розмноження клітинних елементів, що призводить до дифузної інфільтрації малодиференційованими клітинами різних

Лейкози ссавців проявляються у двох основних формах: ¡ ¡ ¡ Власне лейкози (лімфолейкоз, мієлолейкоз, гемоацитобластоз), що характеризуються системним ураженням органів кровотворення та лейкемічними змінами картини периферичної крові. Ретикульози (лімфоретикулосаркома, системний ретикульоз, лімфогрануломатоз), які характеризуються осередковими або генералізованими пухлинними розростаннями ретикулярних елементів кровотворної тканини та відсутністю відхилень від норми в показниках крові. Найчастіше спостерігаються лімфолейкоз (62, 4 %) та ретикулосаркома (53, 4 %), рідко — мієлолейкоз.

Перебіг та клінічні ознаки хвороби. ¡ ¡ ¡ Інкубаційний період при спонтанному зараженні ВРХ триває 2 – 6 років, при експериментальному — від 2 міс до 2 років. У дорослих тварин перебіг хвороби хронічний (місяці, роки) без певних порушень загального стану організму. Часто встановлюють лімфолейкоз, лімфо- і ретикулосаркому. Під час лейкозів симптоми хвороби в одних випадках наростають днями й тижнями, в інших — місяцями й роками. Летальний кінець може настати швидко або через тривалий час (6 і більше

Стадії розвитку хвороби. ¡ Початкова: характеризується системним або осередковим ураженням власне органів кровотворної системи (лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку). В цій стадії клінічних ознак лейкозу немає. При гематологічному дослідженні спостерігають збільшення кількості лейкоцитів, підвищення вмісту лімфоцитів, поява незрілих та патологічно змінених форм клітин. У цій стадії наявність інфекції встановлюють імунологічними

Стадії розвитку хвороби. ¡ Розгорнута: відбувається ураження всієї кровотворної тканини. Розмноження клітин відмічають в органах гемопоезу й в інших. Зміни у гематологічних показниках: збільшення кількості лімфоцитів, лімфобластів, гемоцитобластів і одночасне зниження кількості нейтрофілів. З’являються клінічні ознаки: екзофтальм, прогресуюче збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, печінки, пухлини в різних ділянках тіла.

Стадії розвитку хвороби. ¡ Термінальна: виявляють специфічні клінічні ознаки лейкозу. Збільшення поверхневих лімфатичних вузлів (підщелепових, привушних, передлопаткових, надвим’яних, колінної складки), а також глибоких пахвинних лімфатичних вузлів; утворення в лімфатичних вузлах, внутрішніх органах і тканинах окремих пухлин або конгломератів; витрішкуватість і помутніння рогівки. У молодняку пухлини виявляють також у зобній залозі. Уражені лімфатичні вузли рухливі, неболючі, щільні, збільшені у розмірі. Зміни в печінці, селезінці, матці, яєчниках (можливі розриви селезінки). З неспецифічних ознак відмічають виснаження, ціаноз або жовтяничність слизових оболонок, зниження молочної продуктивності, серцева слабкість, падіння кров’яного тиску, набряки підшкірної клітковини в ділянці міжщелепового простору й підгруддя. Іноді проноси, запори, атонія, тимпанія. У крові відмічають високий рівень лімфоцитозу. Ретикульози не супроводжуються істотними змінами в картині крові. Алейкемічні форми гематологічними методами діагностуються важко.

Лейкоз у овець та кіз ¡ ¡ ¡ Найчастіше спостерігається в 3 – 7 -річному віці. Перебіг прихований, у лімфоїдній формі, із сублейкемічним або алейкемічним проявом. У хворих тварин загальна слабкість, виснаження, зниження тактильної чутливості, погане поїдання корму, підвищена спрага, збільшення поверхневих шийних лімфатичних вузлів, поява в скелетних м’язах, підшкірній клітковині та інших частинах тіла пухлин, що іноді досягають розмірів курячого яйця або голови дитини. У хворих тварин виявляються значні зміни в показниках лімфоцитів у периферичній крові. При патологоанатомічному розтині у 90 % уражених лейкозом овець виявляється збільшення розмірів селезінки й внутрішніх лімфатичних вузлів у 6 – 7 разів.

Лейкоз у коней Буває дуже рідко, переважає лімфоїдна форма хвороби. ¡ При гострому перебігу спостерігаються коліки, задишка, при хронічному — блідість слизових оболонок носової й ротової порожнин, виснаження, анемія, збільшення лімфатичних вузлів у ділянці голови, тулуба й таза, геморагічний діатез, лімфоцитоз, іноді гранулоцитоз. ¡

Лейкоз у свиней Трапляється дуже рідко, проявляється в лімфоїдній формі. ¡ Характеризується значним збільшенням лімфатичних вузлів, а також ураженням селезінки, печінки, нирок. ¡ З неспецифічних ознак відзначаються блідість слизових оболонок, задишка, кашель, зниження апетиту. ¡

Лейкоз у собак ¡ ¡ Реєструється часто. Спостерігаються всі форми гемобластів, абсолютна кількість випадків припадає на лімфоїдні новоутворення. Хвороба проявляється різноманітними ознаками, але завжди супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів, утворенням у різних органах пухлин, значним збільшенням кількості клітин лімфоїдного ряду (лімфоцитоз і нейтрофілія).

Лейкоз у котів Трапляються частіше в 1 – 2 річному віці, а потім в 11 років і старших. ¡ Майже 90 % випадків хвороби припадає на лімфосаркому. ¡ Клінічна картина хвороби проявляється лише перед загибеллю — пронос, блювання, анемія, втрата апетиту, серозні набряки в ділянці підгруддя, різке зниження маси. ¡

Патологоанатомічні зміни. ¡ У тварин, що загинули від лейкозу, а також у забитих в термінальній стадії хвороби патзміни виявляються в усіх органах кровотворної системи. При лімфоїдному лейкозі: лімфатичні вузли збільшені в розмірі, мають м’яку еластичну консистенцію, не зрощені з прилеглими тканинами, капсула знімається легко, поверхня розрізу волога, сірувато- або жовтувато-білого кольору. При лімфогрануломатозі та лімфосаркомі лімфатичні вузли горбисті, капсула зрощена з паренхімою, на розрізі часто виявляються крововиливи і некрози. В органах черевної й тазової порожнин, на серозних оболонках спостерігаються пухлинні розростання у вигляді конгломератів біло- або жовто-сірогокольору. Селезінка при лимфоїдному та мієлоїдному лейкозах — відповідно буро- або малиново-червоного кольору, збільшена в розмірі. Поверхня розрізу при лімфоїдному лейкозі зерниста, при мієлоїдному – фолікули малопомітні, в окремих ділянках зовсім відсутні. При лімфоретикулосаркомі селезінка не збільшена. У кістковому мозку виявляється осередкове розростання лімфоїдних та ретикулярних клітин у вигляді сірих і

Патологоанатомічні зміни ¡ Патзміни виявляються також у серці, печінці, нирках, сичузі, кишках, яєчниках, матці. Проявляються дифузною інфільтрацією лімфоїдними клітинами (збільшення розмірів і маси ураженого органа, зміна кольору) або пухлиноподібними розростаннями, утворенням обмежених лейкозних осередків сірого чи жовтувато-сірого кольору, що виступають над поверхнею органа. В скелетних м’язах патологічні зміни виявляються рідко, характеризуються інфільтративним розростанням лейкозної тканини, яка пронизує м’язи.

Неопластичні утворення у кишечнику.

Інфільтрація неопластичними масами серцевого м'язу

Діагноз Епізоотичну ситуацію щодо лейкозу. ¡ Клінічні ознаки ¡ Патологоанатомічні зміни ¡ Результати лабораторних досліджень. ¡

Лабораторна діагностика. ¡ ¡ ¡ Гематологічні, цитологічні, гістологічні, серологічні дослідження. Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є серологічний — реакція імунодифузії (РІД). У лабораторію для серологічного дослідження надсилають 2 – 3 мл сироватки крові, для гематологічного дослідження — кров з яремної вени, яку відбирають в пробірки з антикоагулянтом. Для цитологічних досліджень виготовляють мазки зі свіжої або стабілізованої крові на знежирених предметних скельцях.

Гематологічні дослідження ¡ ¡ Передбачають виявлення у периферичній крові підвищеної кількості лейкоцитів лімфоїдного ряду, слабодиференційованих клітин (родоначальних, пролімфоцитів, лімфобластів) та поліморфних атипових клітин кровотворних органів. Результати підрахунків оцінюють за так званим «лейкозним ключем» . Якщо кількість підрахованих в 1 мм 3 крові лейкоцитів виявляється меншою, ніж указано в «лейкозному ключі» , результати дослідження вважають негативними; якщо кількість лейкоцитів перевищує норму в «лейкозному ключі» , результати дослідження вважають позитивними. Тварин, підозрюваних щодо захворювання на лейкоз, піддають додатковому 2 – 3 -разовому дослідженню з інтервалом 30 діб. Якщо під час другого і третього досліджень отримують негативні результати, тварин визнають здоровими. У разі виявлення змін у крові, характерних для хворих або підозрюваних щодо захворювання, тварин вважають хворими.

Лейкозний ключ (в 1 мм 3 крові) Вік тварини (роки) Здорові тварини (лейкоцити до) Підозрюван Хворі і щодо тварини захворюван (лімфоцити ня – більше) (лімфоцити) 1 -2 13000 10500 -13000 2 -4 12000 9000 -12000 4 -7 11000 8000 -11000 Більше 7 10000 6500 -10000

Цитологічні дослідження ¡ Для диференціювання різних форм прояву лейкозу проводять цитологічні дослідження крові, пунктатів кісткового мозку й поверхневих лімфатичних вузлів, визначення в мазках крові відсоткового співвідношення окремих видів лейкоцитів, виведення лейкоцитарної формули.

Кров в нормі

Пунктат лімфатичних вузлів

Пунктат спинного мозку

Лімфоїдний лейкоз

Лімфоїдний лейкоз

Мієлоїдний лейкоз

Мієлоїдний лейкоз

Мієлоїдний лейкоз

Кістковий мозок при лейкозі

Гістологічні дослідження ¡ З метою патогістологічного дослідження вирізають шматочки (2 × 1, 5 см) зміненої, здорової та суміжної тканин селезінки, лімфатичних вузлів, печінки, нирок, легень, серця і правого вушка серцевого м’яза, сичуга, тонкого й товстого відділів кишок, матки та скелетних м’язів, які відбирають не пізніше ніж через 8 год після загибелі або забою тварини.

Серологічні дослідження РІД, ІФА, РІФ, РНГА, РЗК ¡ Метод радіоімунологічного аналізу. ¡ Методом визначення циркулюючих імунних комплексів. ¡ Цитотоксична реакція. ¡ Алергічна реакція. ¡

Найбільше визнання отримала реакція імунодифузії (РІД), за допомгою якої вдається виявити наявність специфічних преципітуючих антитіл в сироватці крові через 15 -30 днів після зараження тварини.

Флюоресценція клітин при лейкозі (РІФ)

Диференціальна діагностика ¡ ¡ ¡ ¡ Актиномікоз – ураження лімфатичних вузлів голови і грудної порожнини, які мають щільну консистенцію, містять інкапсульовані абсцеси. Гістологічними дослідженнями виявляються друзи грибка. Туберкульоз – частіше інфікуються легені й кишки, виявляються туберкульозні вузлики, що мають характерну гістологічну будову. Бактеріологічним дослідженням установлюють специфічний збудник. Слід мати на увазі можливість одночасного захворювання на туберкульоз і лейкоз. Паратуберкульоз – ураження кишок та брижових лімфатичних вузлів, супроводжується явищами лейко- та лімфопенії. Мікроскопією забарвлених мазків та бактеріологічними дослідженнями виявляється паратуберкульозна паличка. Бруцельоз – аборти, дослідження за РЗК і РА. Незаразні хвороби диференціюються на підставі їх тимчасового характеру та помірної проліферації клітин ретикулогістіоцитарної системи. Бабезіоз – виявлення у мазках крові кровопаразитів. Гепатити різної етіології, за яких також змінюються показники крові, діагностуються на підставі результатів відповідних досліджень.

Лікування лейкозу великої рогатої худоби не розроблено. Імунітет не вивчений

Профілактика та заходи боротьби. Охоплюють комплексні ветеринарно-санітарні, організаційно-господарські та спеціальні протилейкозні заходи. Інструкція з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу від 21. 12. 2007 N 21