Легка промисловість Сутність, структура, зв’язки і значення комплексу

Легка промисловість Сутність, структура, зв’язки і значення комплексу галузей легкої промисловості

Легка промисловість — це галузь виробничої сфери, яка спеціалізується на виробництві товарів народного споживання і частково продукції промислового призначення.

Існує багато способів структуризації легкої промисловості Загальна структура легкої промисловості ШКІРЯНО-ВЗУТТЄВА ТЕКСТИЛЬНА Легка промисловість ШВЕЙНА ГАЛАНТЕРЕЙНА ХУТРОВА

Галузева структура легкої промисловості *За Гілецьким Й.

Сучасна структуризація комплексу галузей легкої промисловості Швейна та галантерейна Хутряна Легка промисловість Текстильна: §бавовняна §лляна §трикотажна §вовняна §шовкова Шкіряно - взуттєва

Легка промисловість тісно пов’язана з іншими галузями промисловості. Зокрема з: машинобудуванням обладнання хімічною промисловістю хімічні волокна сільським господарством сировина

ЗНАЧЕННЯ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція легкої промисловості йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін. ) Легка промисловість - це соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. На сьогодні практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а частка тих, що знаходяться у державній власності, становить менше 1%. Станом на 2 квартал 2011 р у галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у секторі текстильної промисловості – близько 2, 5 тис. , у трикотажному секторі з виробництва готового одягу і хутра – близько 6 тис. , та у секторі шкіри і шкіряного взуття –

Соціологічне дослідження на тему: «Одяг – прикриття тілесної наготи чи модулятор емоційного здоров’я? » показало: v у більшості опитаних їхній настрій залежить від того у що вони одягнені(60%); v при виборі одягу люди незалежно від віку і статі обирають перш за все зручність(50. 04%) і якість (30. 22%); v понад 30% опитаних вважають, що з першого погляду на людину, візуально її оцінивши, можна значною мірою прочитати натуру людини, зрозуміти деякі риси її характеру; v 34. 65% опитаних вважають індустрію одягу дуже важливою і розцінюють на рівні з мистецтвом, створення якого потребує великого таланту і копіткої праці; v 32. 6% людей вважають, що ті хто приділяє надмірну увагу одягові, щоб наблизити себе до певної соціальної групи (скажімо, якоїсь субкультури), насправді люди невпевнені, бо не можуть себе ніяк більше виразити, тому знайшли альтернативу –свій зовнішній вигляд, а точніше одяг. *В сферу опитаних входили люди різного віку(від 17 до 65 років і більше), статі та різного соціального становища. Опитані – громадяни України. Рік 2010.

Передумови і фактори регіонального розвитку комплексу легкої промисловості.

Ефективність галузі залежить від багатьох економічних факторів та раціонального розміщення її підприємств. Для легкої промисловості характерна менш виражена, порівняно з іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо практично в кожній області є ті чи інші її підприємства. Фактори розміщення підприємств даного комплексу різноманітні, проте можна виділити головні: – сировинний, – споживчий, – трудоресурсного забезпечення, – науково-технічного впливу, – паливо та водопостачання.

Вплив окремих факторів на розміщення підприємств галузей легкої промисловості Галузі виробництва Сировинний Текстильна Взуттєва Хутрова Галантерейна Трикотажна Трудоресурсн ий НТП Швейна Шкіряна Споживчий

Чи знаєте ви, що. . . ¨ у 1990 -ті роки у легкій промисловості відбувся значний спад обсягів виробництва. Частка продукції комплексу легкої промисловості, яка на початку 1990 -х років становила 10, 8 % загального обсягу виробництва всієї індустрії України, знизилася до 1, 1 % у 2008 році; ¨ легка промисловість набула розвитку в Україні у другій половині XIX ст. Перші шкіряні заводи виросли в Бердичеві, Києві. Пізніше побудовані джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові, які працювали в основному на привозній сировині; ¨ історично склалось так, що в галузях легкої промисловості використовується переважно жіноча праця (до 90%)

Регіональна оцінка рівня забезпеченості населення товарами легкої промисловості, методика її проведення та соціально економічне значення.

БУДЕ, АЛЕ НЕ ЗАРАЗ

Спеціалізація країн світу на виробництві продукції легкої промисловості

Провідні виробники тканин із хімічних волокон: • США, Китай, Німеччина (кожна по 10 млрд м²) • Індія, Японія (кожна по 3 -4 млрд м²) • Південна Корея, Таїланд (кожна по 2 -3 млрд м²) Провідні виробники трикотажу: • США, Японія • Південна Корея, Німеччина

Провідні виробники вовняних тканин: • Китай, Японія • Італія, Німеччина, Великобританія, Франція • Республіка Корея, Росія Більшість з цих країн є експортерами вовняних тканин, а основними виробниками і експортерами сировини — вовни — є такі країни: Австралія, Нова Зеландія, Китай, Уругвай, Аргентина, ПАР. Основні імпортери вовняних тканин: країни Європи та Північної Америки.

Провідні виробники бавовняних тканин: • Індія, Китай • США, Японія • Тайвань, Єгипет • Італія, Німеччина Експортери бавовняних тканин: Пакистан, Китай, Індія, Японія, Росія. Головні імпортери: країни Європи, Канада, Австралія.

Основні виробники та експортери натурального шовку - сирцю: Японія, Китай, Корея, Індія, Росія. Серед інших видів текстильного виробництва — джутова та лляна промисловість. Найбільше підприємств джутової промисловості розміщено в Індії та Бангладеш на власній сировині, а також у Великобританії на імпортній сировині. Головні імпортери джутових виробів: США, країни Європи. Лляна промисловість розвинулась у Росії, Білорусі, Україні, Польщі, країнах Прибалтики.

Вагоме значення має шкіряно-взуттєва. Її розміщення зорієнтоване переважно на споживача. Великі райони шкіряновзуттєвої промисловості зосереджені в економічно розвинених країнах: США, Італія, Великобританія, Франція, Німеччина. Значне виробництво взуття є також у Польщі, Україні, Румунії, Росії, Болгарії, Чехії, Угорщині, Фінляндії. Що стосується виробництва сировини, то воно зосереджене у районах тваринництва, де шкіряна сировина є ніби побічним продуктом при виробництві м'яса та м'ясних продуктів. Постачальником синтетичних матеріалів є хімічна промисловість.

Підприємства швейної промисловості представлені в усіх групах країн, на всіх континентах. Ця галузь легкої промисловості тяжіє до скупчень населення в урбанізованих районах. Загальний рівень розвитку швейної промисловості, її технічна озброєність, якість швейних виробів характеризуються більш високими показниками у країнах Європи, США, Канаді, Японії. Проте в розвинених країнах майже не існує великих фабрик з виробництва одягу через те, що праця робітників тут коштує досить дорого. "Швейним цехом" розвинених країн донедавна були вичерпно азіатські країни з їх дешевою працею найманих робітників.

Вісник Хмельницького національного університету 2010, № 6,

За даними журналу «Економічні інновації» Випуск 47, 2012 р

Регіональний розвиток комплексу галузей легкої промисловості України

Бавовняна галузь Об’єднує прядильне, ткацьке, крутильно ниткове виробництва. Галузь працює на привізній сировині, що надходить переважно з Узбекистану та Єгипту. Основними центрами галузі є Херсон, де працює найпотужніший в Україні бавовняний комбінат, Тернопіль, Донецьк, Нікополь (ниткова фабрика), Чернівці. Є також великі підприємства цієї галузі є в Києві, Харкові, Львові, Полтаві, що орієнтую ться у розміщенні на жіночі трудові ресурси.

Вовняна галузь Охоплює підприємства з первинної переробки вовни, виробництва вовняної пряжі та тканин. В Україні перша суконна мануфактура була створена у с. Ряшки (Прилуцький район Чернігівської області) ще в 1722 р. Нині галузь налічує два десятки підприємств та виробництв. Сировиною для виробництва вовняних тканин є власна та привізна, переважно з Австралії, вовна. Вовняні тканини виробляють у Чернігові (концерн “Чексіл” – одне з найбільших підприємств Європи), Луганську, Кривому Розі, Дунаївцях (Хмельницька область), Сумах, Харкові, Одесі. Виробництво килимів з вовни та синтетичних волокон здійснюється у Богуславі(Київська область), Києві та Черкасах.

Лляна галузь Охоплює виробництво тканин побутового та технічного призначення (пожежні рукави, пакувальні матеріали тощо). В Україні налічують більш як 30 льонозаводів та 2 льонокомбінати. Первинна переробка льону здійснюється на невеликих льонозаводах, що тяжіють до сировини. Вони розміщені на півночі країни, де зосереджені найбільші посіви льону довгунця (Житомирська, Рівненська, Львівська і Чернігівська області. Безпосередньо ж лляні тканини виготовляють на льонокомбінатах у Рівному та Житомирі.

Конопледжутова галузь Працює як на власній, так і на імпортній сировині. Основною її продукцією є мішковина, пакувальні матеріали, канати, шпагат тощо. Ще з кінця ХІХ ст. провідними центрами даної галузі єХарків (канатна фабрика) та Одеса (джутова фабрика).

ТЕКСТИЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ Текстильна промисловість займає провідні позиції за вартістю виробленої продукції у складі легкої промисловості. Вона використовує натуральні (бавовняні, лляні і шовкові) і штучні та синтетичні (віскоза, капрон, нейлон та ін. ) волокна.

Шовкова галузь Виробляє шовкову пряжу та тканини з неї. Сировиною є натуральні, штучні та синтетичні волокна. Основні центри галузі – Київ, Черкаси та Луцьк.

Швейна галузь посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю виробленої продукції. Швейна промисловість має повсюдне поширення. Її підприємства є багатьох містах України, майже в кожному районному центрі. Найпотужнішими центрами швейної промисловості є зазвичай великі міста (Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці), де зосереджено по кілька швейних фабрик зі значною кількістю зайнятих. Нині українська швейна промисловість працює здебільшого на замовлення іноземних фірм, використовуючи нашу дешеву робочу силу

В сучасних умовах внаслідок конкуренції з продукцією інших країн перебуває у стані застою. Обсяги виробництва взуття знизилися у кілька разів. Найбільші підприємства розміщені у великих містах — Одесі, Києві, Луганську, Запоріжжі, Львові, орієнтується на споживача і трудові ресурси.

За даними Державної Служби Статистики України

Виробництво продукції легкої промисловості України за 2008 -2010 рр. За даними Державної Служби Статистики України

За даними Державної Служби Статистики України

За даними Державної Служби Статистики України

— Середня зарплата в Україні у березні 2012 р становила 2923 гривні. Але є великі “перекоси” у платні за галузями. Наприклад, середня зарплата в промисловості становила 3361 гривню. Але якщо у вуглевидобувному секторі вона була 4667 гривень, то вже на підприємствах легкої промисловості — 1649 грн. Дані Держкомстату свідчать, що найвищі зарплати у працівників авіаційного транспорту (9163 грн. ) та у фінансистів (6526 грн. ). Найнижчі — у працівників рибної галузі (1346 грн. ) та аграріїв (1770 гривень).

Загальну оцінку конкурентоспроможності вітчизняної легкої промисловості можна подати у вигляді блоків SWOT- аналізу –для виявлення найхарактерніших для підприємства можливостей, загроз, сильних і слабких сторін та встановлення зв’язків між ними, що використовується для формування і вибору стратегій. Як показав SWOT – аналіз, легка промисловість має певні можливості для розвитку, але і загрози, як сильні, так і слабкі сторони. До сильних сторін відноситься наявність окремих успішних компаній: - у швейній промисловості – ВАТ «Стиль» , ВАТ «Трембіта» , ВАТ «Володарка» ВАТ «Троттола» , ЗАТ «Донбас» , ВАТ Київська ШФ «Вороній» , ЗАТ «Львівська текстильна компанія» , ЗАТ «Поділля» , ВАТ ШП «Елегант» , ВАТ «Софія» та ін. ; - у текстильній промисловості – ВАТ «Чексіл» , ЗАТ «Роза» , ВАТ «Демітекс» , ВАТ «Нотекс» , ВАТ ШФ «Мрія» , ВАТ

За даними журналу «Економічні інновації» Випуск 47, 2012 р

За даними журналу «Економічні інновації» Випуск 47, 2012 р

Syndicate На момент створення Syndicate (SNDCT) – 2010 рік – команда вже мала два бренди. Досвід був, тож природньо, що з’явилося бажання створити потужний проект. Синдикат став не просто брендом одягу, а об’єднанням художників, ілюстраторів та дизайнерів. Команда велика: 4 людини працюють над ідеями та налагодженням процесів, решта займаються технічною роботою. Натхнення приходить з навколишнього світу: природа, люди, історичні та культурні процеси. У Синдиката своє виробництво, де шиються доволі класичні речі у колаборації з багатьма художниками та ілюстраторами зі всього світу, що дозволяє в унікальній манері трактувати вуличний стиль. Останній приклад такої співпраці – роботи іспанця Рікардо Каволо. Повноцінні колекції у бренда з’являться тільки в наступному році, але це не заважає вже зараз бути представленими на міжнародному рівні. Зокрема, в Росії, Литві, Англії, Німеччині та Японії. В Україні речі можна придбати тільки в Києві та Севастополі, а також, в інтернет-магазині Синдиката.

Ditch Clothing Яскравий приклад того, що великі проекти виростають з маленьких починань. 3 роки тому Антон вирішив створити блог про streetwear, а вже через рік після того вони з другом заснували Ditch Clothing. Зараз у хлопців є власний цех для виробництва одягу, чим вони дуже гордяться, і велика команда, яка займається дизайном, пошивом, фінансами, відео та фотографією. “Ми на 100% Made in Kiev і робимо якісний повсякденний одяг для тих, хто бунтує чи стомився робити це, для тих, хто слухає гарну музику, любить гучні компанії та красиві місця. У 2013 до нашої лінійки додастся ще й casual“, – ділиться з нами Антон. За 2 роки встигли попрацювати з Power Move Conspiracy, Ravel Original, Lodek та URA.

Hapaj Наймолодший, з усіх представлених тут, бренд. Перший вихід в люди – фестиваль Don’t Take Fake, що відбувся у Києві наприкінці вересня 2012 року. Як жартують самі хлопці: “Нас двоє і ми арт-директори та вантажники одночасно” “Виготовляємо повсякденний одяг з акцентами на власних ілюстраціях. Принти вручну віддруковуємо з ліногравюри. За 3 місяці роботи ми випустили 2 міні-колекції: до першої входило 5 моделей одягу, до другої – 2. Колекції лімітовані, що додає ексклюзивності, а на кожному відбитку, зберігаючи традиції естампу, вказано номер за порядком та загальний тираж”, – розповідає один з дизайнерів.

Chilly Ще один київський проект 2010 року, ідея якого довго виношувалася: аналіз міжнародного ринку, розмови з закордонними знайомими. В основі Chilly двоє друзів, але сама команда доволі велика. Це райдери, діджеї та інші активні молоді люди, яким цікаво вкладати в одяг частинку себе. Chilly виготовляють streetwear та аксесуари для молодих людей, вуличних активістів, сноубордистів і нью-скулерів. Але серйозно націлені й на інші субкультурні ніші. “Ідеї з’являються несподівано як від нас, так і від друзів. Завжди хочеться зробити таке, чого в світі ніхто не робив. Нас надихають вулиці міст, великі гори і тусовки”, – коментують пророблену роботу хлопці.

Red Beard Для Андрія Жулідіна запуск власного бренду одягу почався у якості хобі, за наявності великої кількості вільного часу, через роботу фрілансером. За два роки роботи він випустив 4 невеликі колекції: футболки, майки і світшоти. Вражає, якщо врахувати той факт, що над Red Beard Андрій працює сам, беручи в підмогу друзів лише для зйомок лукбуків. Ілюстрації народжуються в процесі обробки ідей: щось відфільтровується, щось трансформується. Найбільше надихає природа, мінімалізм і олдскул. Одяг від Red Beard можна придбати в PLAU і Toshoshop. В планах: вихід на російський ринок.

За даними Державної Служби Статистики України Експорт та імпорт швейної продукції у грошовому вираженні за 2009 р

За даними Державної Служби Статистики України Експорт та імпорт трикотажних виробів у грошовому вираженні за 2009 р

За даними Державної Служби Статистики України Експорт та імпорт взуттєвої продукції у грошовому вираженні за 2009 р

Основні проблеми розвитку легкої промисловості в Україні

За Даними Державної Служби Статистики в Україні

ПРОБЛЕМИ • сировинна проблема; • застаріле обладнання; • проблема захисту вітчизняного виробника; • проблема недосконалого оподаткування підприємств; • низька конкурентна спроможність; • незабезпеченість комплексу галузей кваліфікованими кадрами.

Пропозиції до розв’язання проблем легкої промисловості - захист українського виробника; - орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів; - співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримання прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі; - потрібно налагодити нові зв’язки для постачання сировини; - українські підприємства мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку; - підвищення фінансової обізнаності робітників сектору.