Колобок Жили собі Дід та Баба. От одного разу вранці прокинувся Дід, зробив зарядку, вмився. Уже й їсти хочеться йому, а Баба все не кличе. Уже й люльку викурив, уже й телесеріал подивився — мовчить Баба!
О , Д ІТойп ш. Слухай, Бабо, а ку м ус пам’ятай илаавню давню єш ід т ю, о Такщіорада даб, ота к я сьнгодн ч си. о. Ппрб і о нема капригку же о іКолобка? Мож оч вч зрал отуенс юнучці на за е од буиервб т бі с єш Ба спробут ? ари дж ок деі н ое і дос е прокжп ні. д. А втмба. п. Та лалвже и о д й еа о таак їн іжквенй к, оне н же аз , пі тмї! й жаи, нек рбинки н Я вж в ш толі ва а і д віддапеі з з ла реро и…и вгор ш ч о т. еб іс бо рошналповитрушувала. А з’їсти. я. а щось втім, треба глянути. Як то н Буо А Набде Б і з чого? ! А кт!вж б ао уже оо схсу! и тв я кра. Т снібакоардедиайа мам ц атид Да? он , ни ж о ! ді щета Ч хочеш мо рмен щкуи ии х ч оз в шмабаие е пт голод тото ь чокн ом а лн. лилеа за мориику ш ж сла? ти в я! ?
Пішла Баба, глянула — і дійсно, трохи борошна назмітала в засіку. І якраз вистачило на колобок
От поклала Баба колобок на вікно, щоб він прохолов, авсама Ану, почитаємо книжці. Точно, щоб пішла поратись по господарству. Ну, з’їсти! Але мені знайоме!. Та О! Щось протримаються чомусь не хочеться, А Колобок лежав, жая!. Ко ло бок! це А! Згадав! Я був день два, я зовсім а далі? щоб мене з’їли. Ну й мене звати з Тільки… Значить, борошна, купкою потім… Бідні ста ренькі що з того, що мене не пам’ятаю, що Дідусь зіБабуся. було і мною Треба їм чимось раніше… що ж допомогти. було… Колобок! Дуже якого бідна Бабуся з’їдять? приємно! Радий спекла мене. А навіщо познайомитись! ж мене спекли?
І покотився Колобок по дорозі. Котиться, котиться, а назустріч йому — Заєць.
Ні від кого я не тікав: Бідні вони, нещасні Я то Колобок. А мої Дід та Баба! З Так значить, от ти хто такий? ти А, голоду Заєць? ! А Ти так ти помирають! То ти не хочеш городництвом тоді до ти правду говориш? Признавайся! Ну не менеби пригости ти зміг з’їсти? зайнявся? зустрічі. їх капустою чи Я до тебе морквою? ще зайду. Що ти! Я колобків не їм! У мене Ні. Ні! Правду! Я все З радістю! От вдос таль і моркви, і зроблю, тільки не кричи тільки Зайчик треба Колобок! Це ти? капусти! А ти, на мене!Я? що, як Вовк А зрізати значить, від Я моркву почує? !побігайчик. Я… Баби втік, капустину та від Еге ж, Діда втік? . . саджав зайнявся! вирвати кілька морквин.
Так чому ж ти ранішеяне тікав! Ні від кого не Здоров був, коли я піду Гаразд, сказав? ! Голодують мої Дід та Зараз не жартуєш! Ти Ой! з морозильника Так негайно ви тягнудомовились! До тепер за Баба! Требати що, хочеш мене зустрічі! та шматок яловичини Зайцем не їх рятувати з’їсти? ковбаси. А ти полюєш? пару палок підійди трохи пізніше. І покотився Колобок далі. Котиться він котиться, а назустріч йому — Вовк. Та навіщо він мені? ! Я ж кажу: м’яса в мене дово лі! А ти, значить, від Діда втік, від Баби втік, від Зайця… Стривай, стривай! Ну, чому ти так Та це злякався? ! ж Колобок! Оце так зустріч! Здрастуй, Колобок! Тю на тебе! То все казки, що вовки колобками живляться. Вовки люблять м’ясо. Ось я, наприклад, влаштувався сторожем на м’ясокомбінат. Так мені тепер зарплату видають то свининою, то яловичиною, то ков басами копченими.
А ви не Дякую, хочете дядечку Ведмедю! мене з’їсти? Ой, не ходив би Стривай, ти до неї, стривай , яккуди Ну, а Колобок. Вона це ти знаєш. та ка хитрюща! чимчикуєш? Чи Може тебе не до Лисиці? з’їсти! Не ходи! котиться. . І покотився далі. Котиться, Колобок, потім зупиниться, прочитає сторінку казочки про Колоб ка та й знову котиться. Ну що ж, рушай, Та щоколи так. Але будь ти говориш? ! Ай Так. У мене , Здоров, здоров. Бувайте, Тебе? ! З’їсти? ! Ні, хлопче, Мій мед найкращий. О, ай ай! Слухай, Коло бок, Так. Здається, Я запланованадень! на черзі обереж ним. Лисиця Живі, та не дуже Ні, таки піду! Добрий та це і Колобок! дядечку колобоїдством япідійдеш хвилин , смачнийж ситний. Ні, чо му, з дядечку якщо ти не займаюсь. ти Ведмідь. до кінця зустріч Не знаю, дуже хитра, але здорові. Голодують повинен Колобок, Це Ведмедю! Та й хібачерез. Самтобою? !збирав. я наїмся я його Колобок, Ведмедю, дякую, десять, я тобі її ж Лисицею. але мені чогось страшно. повинен меду старенькі, хворіють пройти шлях, який хочеш я тобі медом тебе треба ділити на натуральний Тільки всюстарим. але я такого дам, перехитрити. Щасти передаси сім’ю, Ой! Це, мабуть, він. не їм, та описаний у казці. Що часто. так що дістанетьсяпригощу ? всім по продукт яі Ох і гарнотобі, друже! ж від простуди Краще й буде. ! не за заховаюсь голодний буде, те мале сенькому допома гає! ні. шматочку! Ні, кущик. Я тебе не з’їм, і не проси! Ти краще скажи, як там Баба з Дідом, живі здорові?
І йдуть зі своїми хворобами: у того лапи не ходять, у того голова болить, той замість хрокати кукурікати почав. І всі дума ють, що я їх вилікую. Ха ха ха! Ну от, знову цілий місяць Ой, хто це? ! Невже мене можна відпочивати. Ой, Колобочку, мій хтось підслухав? Ко рз я Нанесли всього: і грошей, і любий! Як я тобі рада! бачу! Та це, здається м’яса, і сметани. Ну й Ти, мабуть, хочеш мені Колобок! Нічого, зараз я неро зумні ж ці звірі: всі пісеньку заспівати? його з’їм. повірили, що я — Тільки я вже ста ра, екстрасенс! сліпа, глуха… І покотився далі. Котиться, котиться, а сам весь час думає: як же йому лисицю Ну й нехай собі думають. обхитрити ? Коли це ба чить — Лисиця сама йому йде назустріч ) співає пісень ку. А я їх усіх обдурюю! А що? ! що Колобок сховався за дерево і спостерігає, Головне — з ласкою до кож ного підійти, щоб ж вона буде робити. ніхто нічого не запідозрив! Ага! Он воно що! Ну, Лисице, ти мене зараз Здрастуй, Лисице! побігаєш!
Годі придурюватись, Колобочку, Лисице! Я все про тебе І дорогенький, я знаю! Якщо ти не більше не буду! припиниш займатись Тільки не розказуй шарлатанством, я заявлю на тебе в нікому! Я все тобі міліцію! Буде тобі потім! віддам: і курятину, і Відкупитись хочеш? яйця, і Якби не мої Баба з цукор. Ось…усе Дідом, які сидять забирай. голодні, я б у тебе зроду нічого не взяв! Ну та гаразд, давай. Але якщо я ще раз почую, що ти взя лася за старе — начувайся! Ах ти негіднику! Ти мені смієш погрожувати? ! Ось я зараз тебе наздожену й з’їм! Ой! Не можу вже, зараз серце виско чить.
Ні, ні, що ти! Більше не буду! Дякую тобі, Колобок! Віддала Лисиця Колобкові все своє добро, а са ма втекла в ліс і заховалась у свою нору. А Колобок заб рав торбу та й пішов. Іде, коли це його вже чекає Ведмідь.
Спасибі, дядечку Ведмедю! Бувайте здорові! Колобок! Повернувся! Живий! А я так за тебе хвилювався! От молодець, що Лисицю перехитрив! Та ти ще й здобич у неї відняв! Молодець! Так їй і треба! А я тобі меду приніс, як і обіцяв. Візьми, нехай Баба з Дідом поласують. До побачення. Бабі й Дідові привіт.
Спасибі дядечку Вовк. Спасибі і прощавайте. Візьми, Колобок, для старих. Нехай Бувай і ти, їдять та не Колобок! хворіють! Покотився Колобок далі. Коли це назустріч йому йде Вовк і несе цілу торбу м’яса та ковбаси.
Спасибі, Зайчику! До побачення! Я капусти й моркви приніс для твоїх Діда й Ба би. Візьми, хай їдять на здоров’я. Вітаміни всім І покотився Колобок далі. Коли потрібні! бачить — Зайчик побігайчик уже на нього чекає До побачення!
Ой, горе, що ж нам тепер Діду! робити? . . Вся Наш надія була на Колобок Колобка, та й повернувся! той утік… Котився, котився Колобок, та й докотився до хати. А там уже Баба з Дідом плачуть, що Колобок від них утік. Не плач, Бабо, не плач, Діду! Краще поди віться, що я вам приніс. І треба було тобі вікна Та ще й добра повідкривати!. . всякого приніс!
Баба з Дідом дуже зраділи. А Колобка вони не з’їли, а залишили на пам’ять.
