Кафедра загальновійськової підготовки Факультет підготовки офіцерів запасу

Кафедра загальновійськової підготовки Факультет підготовки офіцерів запасу

Тема № 4 Оборонний бій механізованих підрозділів Всього на вивчення теми № 4 відводиться — 12 годин із них: — лекцій — 4 години; Заняття – 1 (Т) Мотопіхотний (танковий) батальйон армій провідних держав світу у наступі Заняття – 2 (Т) Підготовка і ведення оборонного бою механізованими підрозділами — семінарські заняття — 4 годин; Заняття – 3 (Т) Механізований батальйон в оборонному бою — самостійної роботи — 4 годин. В результаті вивчення теми студенти повинні: — знати основи оборони, бойові можливості механізованого (танкового) батальйону та порядок переходу і ведення оборони; — знати основи наступу та порядок переходу і ведення наступу мотопіхотним (танковим) батальйоном іноземних армій; — ознайомитися з порядком роботи командира механізованого (танкового) батальйону по організації оборони.

Заняття – 1 Мотопіхотний (танковий) батальйон іноземних армій у наступі Навчальні питання: 1. Погляди командування іноземних армій на використання мотопіхотного (танкового) батальйону у наступі. 2. Ведення наступу мотопіхотним (танковим) батальйоном. Навчально — виховні цілі: 1. Ознайомити, тих хто навчається, з поглядами командування армій провідних держав світу щодо використання мотопіхотного (танкового) батальйону у наступі. 2. Вивчити зі студентам завдання, бойові можливості, засоби посилення, бойовий порядок та інженерне обладнання оборони мотопіхотного (танкового) батальйону при ведення наступу. 3. Удосконалювати знання студентів що стосується вивчення організації, тактики дій противника та тактико – технічні характеристики основних зразків бойової техніки і озброєння мотопіхотних, танкових підрозділів. 4. Виховувати у студентів наполегливість у самостійному вивченні матеріалів з теми лекції. Література: 1. Бойовий статут Сухопутних військ, частина III (взвод, відділення, екіпаж танка). — К. , командування СВ ЗСУ 2010 р. 2. Бойовий статут Сухопутних військ, частина II (батальйон, рота). — К. , командування СВ ЗСУ 2010 р. 3. Никитин Н. С. „Подразделения иностранных армий”. М, 1974 р. 4. Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Довідник. , К. , Видавництво “Молодь“, 1999 — 542 c. 5. «НАТО — ревю», К. , 2001 — 62 с. 6. » Нові аспекти воєнної доктрини НАТО » Київ, 2002 р. 7. „Організація Північно – Атлантичного Договору та її Збройні сили”. Посібник. Київ. НАОУ, 2003 р. 8. Посібник по вивченню іноземних армій. Київ. НАОУ, 2003 р. 9. Тактико – технічні характеристики воєнної техніки та озброєння ЗС провідних країн світу. Довідник. НАОУ. 2002 р.

НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ Перше навчальне питання: “ ПОГЛЯДИ КОМАНДУВАННЯ АРМІЙ ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВ СВІТУ НА ВИКОРИСТАННЯ МОТОПІХОТНОГО (ТАНКОВОГО) БАТАЛЬЙОНУ У НАСТУПІ ”

1. Погляди командування іноземних армій на використання мотопіхотного (танкового) батальйону у наступі. Наступ , з поглядів командування іноземних армій, є основним видом бойових дій, що забезпечує можливість нанесення максимального ураження противнику та досягнення мети. Використовуючи ініціативу, той, хто наступає, порушує цілісність оборони противника, дезорганізовує його лінії комунікацій і систему управління, наносить ураження підрозділам противника, що обороняються. Удари по противнику, який обороняється, передбачається наносити одночасно і на всю глибину бойових порядків. Головною метою наступальних дій є повний розгром угрупування противника, що протидіє. До інших завдань наступу відносяться: — захоплення найбільш важливих ділянок місцевості; — добування розвідувальних даних; — введення тих, хто обороняється в оману; — сковування противника на позиціях, які він займає; — позбавлення противника ресурсів. Командири всіх рівнів повинні використовувати любу можливість для перехоплення у противника ініціативи та переходу в рішучий наступ.

Своєчасно реагувати на події, які розвиваються несподівано Захопити ініціативу Наступальні дії дозволяють : ґґ Направити хід бойових дій в необхідне русло Нав’язати противнику свою волю

Принципи наступу Для успішного ведення наступальних дій командир любої ланки використовує наступні принципи: знання противника, що протидіє, його організацію, принципів ведення оборонних дій, його сильні та слабкі сторони зосередження переважаючих сил та засобів на напрямку головного удару, звичайно там, де противник має найбільш слабку сторону подавлення всіма засобами та способами, що є в наявності, всіх вогневих засобів противника нанесення сильного удару по слабкому місцю в обороні противника, дезорганізація та знищення його сил і засобів прорив в тил оборони противника з метою знищення його артилерії та пунктів тилового забезпечення і обслуговування постійне та мобільне тилове забезпечення своїх підрозділів, що наступають

Способи переходу в наступ На погляд воєнних фахівців іноземних армій підрозділи можуть переходити в наступ: Наступ з ходу — це такий спосіб переходу в наступ, коли підрозділ у повному складі висовується з глибини, чи вихідного району віддаленого на 30 — 50 км від переднього краю оборони противника та здійснюють розгортання та вступ в бій з маршу без зупинки, чи після невеликої попередньої підготовки. Перехід військ в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником (іноземні фахівці називають цей спосіб – після завчасної підготовки наступу) — це такий спосіб наступу, коли рубіж, який займають підрозділи являється в той же час початковим рубежем для наступу. Даний спосіб застосовується в тому випадку, якщо перед цим велась оборона або наступ з ходу не вдався або коли в ході зближення було встановлено, що частинам передбачається проривати завчасно підготовлену, сильно укріплену оборону противника. Крім того, до цього способу наступу можуть при нудити умови місцевості, а іноді і труднощі в забезпеченні військ. З ходу після завчасної підготовки

Форми наступального маневру Фронтальний наступ застосовується при подоланні слабо організованої оборони, при наступі на сили прикриття чи дезорганізовані підрозділи. Ця форма маневру вважається кращою при наступі з ходу, в зустрічному бою і при використанні результатів ядерних і хімічних ударів. Фронтальний наступ може застосовуватися також при розвитку успіху наступу, переслідуванні та охоплені. При фронтальному наступі удар по противнику наноситься на широкому фронті з використанням самих коротких підходів до об’єкта атаки. Прорив – застосовується при наступі на завчасно підготовлену оборону противника. Його суть – це зломити оборону противника ударами тактичної та армійської авіації, вогнем артилерії і наступом бронетанкових та механізованих підрозділів з наступним розвитком бойових дій в глибину. Вважається, що прорив здійснюється тоді, коли у противника, що обороняється, відсутні відкриті фланги. Охоплення — це така форма маневру, коли головний удар наносить угрупування, яке охоплює основну частину сил противника, що веде оборону та направляє свої зусилля з метою захоплення рубежу або об’єкту в його тилу. Цим самим відрізаються шляхи відходу підрозділам противника, а потім ударами з фронту і тилу вони знищуються на позиціях, що займають.

Види батальйонних тактичних груп Крім мотопіхотних і танкових рот у батальйонну тактичну групу можуть включатися підрозділи: зв’язку, мінометні, розвідувальні, саперні і тилового забезпечення. В залежності від бойової задачі поставленій групі її можуть підтримувати до роти вертольотів вогневої підтримки, та дивізіон польової артилерії. Танкова група формується, як правило, на базі танкового батальйону і включає дві танкові і одну мотопіхотну роти. Очолює танкову групу штаб танкового батальйону. Мотопіхотна група формується на базі мотопіхотного батальйону і включає дві мотопіхотні і одну танкову роти. Очолює таку групу штаб мотопіхотного батальйону. . Збалансована група має рівну кількість танкових і мотопіхотних рот. Очолює її штаб мотопіхотного чи танкового батальйону. Звичайно така група має дві мотопіхотні і дві танкові роти.

Види ротних тактичних груп Танкова тактична група формується на базі танкової роти. Вона включає управління роти, два танкових і один мотопіхотний взводи. Ротна танкова тактична група використовується на танкодоступній місцевості і на тому напрямку, де вимагаються маневрені дії. Мотопіхотна тактична група формується на базі мотопіхотної роти. До неї звичайно, входять управління роти, два мотопіхотних і один танковий взводи. Ротна мотопіхотна тактична група застосовується, головним чином, на напрямку, де противник має підготовлену оборону, або на місцевості, що затрудняє дії танків.

МОТОПІХОТНІ І ТАНКОВІ ПІДРОЗДІЛИ ЗДАТНІ В короткий час зосереджувати основні зусилля на полі бою, пов’язувати їх по часу і місцевості; Прориватися через бойові порядки противника, руйнувати його систему оборони, вести знешкодження противника з використанням маневру у фланг та тил; Захоплювати і утримувати об’єкти на місцевості; Вести бій в умовах застосування зброї масового ураження.

БОЙОВІ МОЖЛИВОСТІ Під бойовими можливостями прийнято розуміти кількісні і якісні показники, які характеризують можливості підрозділів щодо виконання ними поставлених завдань у конкретній обстановці і у встановлений час. Бойові можливості залежать від: кількості особового складу підрозділу; рівня його підготовленості до ведення бою; наявності і стану озброєння, бойової і іншої техніки; уміння командного складу управляти підрозділами; забезпеченості матеріально-технічними засобами; складу і характеру дій противника; умов місцевості; метеорологічної обстановки (стану погоди, пори року і часу доби) в якій організується і ведеться бій. Бойові можливості підрозділу включають: вогневі можливості; ударну силу; маневрені можливості.

ВОГНЕВІ МОЖЛИВОСТІ Вогневі можливості мотопіхотного (танкового) батальйону складаються з вогневих можливостей штатної і приданої артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, засобів ППО і усіх видів стрілецької зброї. Вони виражаються сумарним обсягом вогневих завдань, які можуть бути виконані відпущеною кількістю боєприпасів штатними і приданими засобами посилення згідно з існуючими нормативами. По розрахункам американських фахівців, бойові можливості штатних підрозділів мотопіхотного батальйону можуть дозволити йому наступати в смузі до 5 км і проривати підготовлену оборону на фронті до 1 км , створюючи майже 6 -кратну перевагу над противником у силах і засобах на ділянці прориву. Штатними протитанковими засобами батальйон в змозі в наступі уразити до 45 стаціонарних і рухомих броньованих цілей противника. Мінометний взвод штатними силами і засобами здатний здійснювати вогневу підтримку на глибину від 770 до 6840 метрів , при цьому одним залпом завдати ураження живій силі і вогневим засобам противника на площі до 100 м 2. Розвідувальний взвод мотопіхотного батальйону штатними силами і засобами здатний вести розвідку до трьох маршрутів , розгорнути три – шість спостережних пости чи виділити до трьох розвідувальних дозорів , до шести піших патрулів чи у повному складі діяти із засади. Глибина ведення розвідки – 12 – 15 км.

УДАРНА СИЛА та МАНЕВРОВІ МОЖЛИВОСТІ Ударна сила – мотопіхотного (танкового) батальйону проявляється у його здатності наносити могутні удари по противнику в сполученні вогню і руху у вказаному напрямку. Підрозділи, використовуючи вогонь старших начальників і ведучи вогонь з усіх видів своєї зброї з ходу і з коротких зупинок, стрімко просуваються у глибину, знищуючи під час руху вогневі засоби і живу силу противника, що залишилась, і оволодівають вказаними рубежами (районами) місцевості чи опорними пунктами в обороні противника. Основою ударної сили мотопіхотного батальйону є бронетанкова техніка (танки, БМП, БТР) та особовий склад. Маневрені можливості мотопіхотного батальйону – це його здатність організовано і швидко здійснювати перегрупування та змінювати розміщення сил і засобів, приймати ту чи іншу побудову, готуватися до тих чи інших дій у визначений час; нарощувати силу першого удару; переносити зусилля з одного напрямку на інший, долати зони зараження, руїн, завалів і пожеж; перенацілювати свої вогневі засоби на одночасну поразку найважливіших об’єктів противника.

МАРШОВІ МОЖЛИВОСТІ Маршові можливості мотопіхотного батальйону визначаються з розрахунку наступних середніх швидкостей руху: для колісного транспорту по дорогах вдень і вночі з запаленими фарами – 40 км/год. , із затемненими фарами вночі – 16 км/год. ; поза дорогами вдень – 16 км/год. , вночі – 8 км/год. ; для гусеничної техніки середня швидкість руху вдень і вночі дорівнює 24 км/год. ; величина добового переходу: в пішому порядку складає 20 -32 км; на бронетранспортерах і автомобілях – до 280 км; танкових підрозділів і підрозділів на БМП – до 300 км і більше.

Бойове завдання батальйону у наступі Бойове завдання батальйонній тактичній групі (батальйону) визначається командиром бригади. Виходячи з обстановки можуть призначатися: — найближче завдання — 3 – 4 км; — подальше (кінцеве) завдання — 6 – 8 км від переднього краю оборони противника. Виходячи з вказаної глибини, завдання батальйону буде складати: — найближче — у знищені противника в батальйонному районі оборони противника та оволодінні ним; — послідуюче — в завершенні у взаємодії з сусідами знищення противника в районі оборони батальйону другого ешелону та оволодіти ним. Темп наступу батальйону (роти) залежить від умов обстановки, місцевості, кількості та якості сил і засобів, що застосовуються для прориву та розвитку успіху в глибині оборони противника і складає 10 – 20 км за добу.

Бойовий порядок батальйону у наступі В залежності від отриманого завдання, характеру дій і місцевості війська можуть вести наступ одним або кількома ешелонами. По досвіду навчань та ведення бойових дій підрозділи шикують свій бойовий порядок в: — колону (в три ешелони); — лінію (в один – два ешелони); — уступом вправо (вліво); — кутом вперед (назад). Бойовий порядок підрозділу шикується з урахуванням переваги в силах та засобах над противником, там, де необхідно, ефективно використовувати результати вогневого ураження противника та гнучкого управління підрозділами. Бойовий порядок батальйонної тактичної групи (батальйону) включає: — перший ешелон; — другий ешелон або резерв; — вогневі засоби (взвод 106. 7 мм мінометів та придана польова артилерія); — засоби ППО (секція ПЗРК «Стінгер» , а іноді приданий взвод ЗСУ «Вулкан» ); — протитанковий резерв (протитанкова рота (взвод) в повному складі або без 1 – 2 секцій) ; — інженерний резерв (приданий саперний взвод); — хімічний резерв (придане відділення хімічної розвідки). Глибина бойового порядку батальйонну досягає 3 – 5 км. Віддалення другого ешелону від переднього краю своїх підрозділів складає 1 – 3 км, а іноді і більше.

Місце батальйону в бойовому порядку дивізії (бригади) Мотопіхотний (танковий) батальйон може наступати на: — головному напрямку наступу; — допоміжному напрямку наступу. В окремих випадках мотопіхотний (танковий) батальйон може діяти самостійно, але буде знаходитися в безпосередньому підпорядкуванні командира дивізії. Під час ведення наступу у складі бригади мотопіхотний (танковий) батальйон може діяти у: — першому ешелоні; — другому ешелон. Смуга наступу батальйону Смуга наступу призначається виходячи з визначеного завдання, характеру оборони, наявності засобів вогневої підтримки та умов місцевості. ширина смуги повинна забезпечити свободу маневру, можливість тісної взаємодії та вогневої підтримки, а також необхідне розосередження підрозділів на полі бою. Смуга наступу батальйону складає: * на ділянці прориву — до 1 км; * при шикуванні бойового порядку в один ешелон — 3 – 5 км; * при шикуванні бойового порядку в два ешелони — 2 – 2. 5 км; * при шикуванні бойового порядку в три ешелони — 1 – 1. 5 км (в колону ротних тактичних груп).

Висновки по 1 питанню: Наступ, по поглядам командування іноземних армій, є основним видом бойових дій, що забезпечує можливість нанесення максимального ураження противнику та досягнення мети. Бойове завдання батальйону у наступі визначається командиром бригади(дивізії). Виходячи з обстановки можуть призначатися: — найближче завдання — 3 – 4 км; — подальше (кінцеве) завдання — 6 – 8 км від переднього краю оборони противника. Бойовий порядок підрозділу шикується з урахуванням переваги в силах та засобах над противником, там, де необхідно, ефективно використовувати результати вогневого ураження противника і гнучкого управління підрозділами. На погляд воєнних фахівців армій передових держав світу підрозділи можуть переходити в наступ: — з ходу; — після завчасної підготовки.

НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ 6 Друге навчальне питання: “ ВЕДЕННЯ НАСТУПУ МОТОПІХОТНИМ (ТАНКОВИМ) БАТАЛЬЙОНОМ ”

Етапи наступу Зближення з противником проводиться з метою відновлення або встановлення, як що воно було втрачено, безпосереднього зіткнення з противником. В ході цього етапу бойові дії ведуть незначні сили – війська прикриття та авангарди, а головні сили висуваються в похідних та перед бойових порядках на широкому фронті. Сам (безпосередньо) наступ проводиться для прориву оборони противника і створення сприятливих умов для здійснення маневру. Розвиток успіху проводиться для закінчення остаточного розгрому противника. Частини і підрозділи, що розвивають успіх, намагаються оточити та знищити противника, особливо його резерви, для того щоб захопити об’єкти в його глибокому тилу, порушити комунікації, не допустити його планомірний відхід. Переслідування , як правило, починається після етапу розвитку успіху з метою завершити знищення підрозділів противника, що відходять та не допустити його можливості організувати оборону на нових рубежах.

Наступ з ходу застосовується в тих випадках, коли противник: — зайняв оборону поспішно; — уступає в чисельності та боєздатності; — коли той, хто наступає має достатню кількість зброї; — коли застосування цього способу є несподіваним для противника. Наступ з ходу при розгортанні підрозділів та частин безпосередньо з маршу вважається найбільш характерним для початкового періоду війни, коли підрозділи і частини можуть переходити в наступ, після висування з пункту постійної дислокації мирного часу або з району зосередження. При підготовці наступу з ходу батальйони розташовуються поротно та звичайно вдовж намічених маршрутів висування на площі 15 – 25 кв. км. Під час знаходження в районі зосередження батальйони: — завершують підготовку до наступу; — розробляють відповідні накази; — розробляють плани висування підрозділів; — здійснюють ремонт бойової техніки; — підвозять необхідні засоби забезпечення. Висування підрозділів з району зосередження для наступу з ходу здійснюється у розосереджених похідних порядках по раніше намічених маршрутам, в переважно вночі або в умовах обмеженої видимості, що забезпечує швидке перешикування частини в перед бойовий та бойовий порядки.

Наступ з ходу. При переході в наступ з ходу висування мотопіхотних та танкових підрозділів із районів зосередження на вихідні рубежі здійснюється в розосереджених похідних порядках по раніше вибраним маршрутам, як правило, в темний час доби або в умовах обмеженого бачення. Кожному батальйону визначається один маршрут. Як – що наступ проводиться з маршу, то танкові підрозділи , як основна ударна сила, зразу же при розгортанні виходять в перший ешелон та атакують противника, намагаються охопити його з флангів та нанести удар в тил. Вважається, що на фланзі де проводиться обхід противника доцільно мати високо рухомі частини та підрозділи, які мають достатні вогневі можливості. Передові підрозділи висуваються на рубіж атаки в період проведення вогневої підготовки. Підрозділи при наступі з ходу вводяться в бій без затримки і в таких порядках, в яких вони підійшли до рубежу атаки, з метою випередити противника у здійсненні ними планомірного заняття оборонних позицій. Всі підрозділи атакують противника без значних підготовчих заходів з маршу в бойових та перед бойових порядках. В ході наступу велика увага приділяється організації та підтримки взаємодії між танковими та мотопіхотними підрозділами. Танкові батальйони є основною ударною силою бригад, а в більшості випадків вони діють попереду мотопіхоти. Тільки на недоступній для танків місцевості або при наступі на противника, який веде оборону на добре укріпленій в протитанковому відношенні позиції, завдання по прориву оборони покладаються на мотопіхотні підрозділи.

Райони та рубіжи, що призначаються при наступі з ходу При висуванні мотопіхотних (танкових) підрозділів до переднього краю оборони противника їм призначають та готують: — маршрути висування; — рубіж розгортання в батальйонні колони (10 – 15 км від вихідного рубежу); — рубіж розгортання у ротні колони (5 – 8 км від вихідного рубежу); — рубіж розгортання у взводні колони (2 – 3 км від вихідного рубежу); — вихідний рубіж для наступу (500 – 1500 м від переднього краю оборони противника); — рубіж атаки (100 – 150 м від переднього краю оборони противника). Атака противника , що обороняється може здійснюватися: — в пішому порядку — оборона противника подавлена надійно; — на БМП (БТР) – противник надійно подавлений та не здатний чинити значний опір. Частіше вона проводиться в глибині оборони противника та можлива на доступній місцевості. Рубіж розгортання у батальйонні колони призначається для своєчасного початку розгортання колони бригади у батальйонні колони та висування їх на свої напрямки атаки. Він може призначатися в 10 – 15 км від вихідного рубежу.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для своєчасного початку розгортання колони батальйону в ротні колони та висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат та танків, ведучих стрільбу прямою наводкою і може призначатися в 5 – 8 км від вихідного рубежу. Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості поза досягненням вогню протитанкових засобів ближнього бою. Його віддалення 2 – 3 км від вихідного рубежу. Вихідний рубіж для наступу вибирається так, щоб висування до нього механізованих та танкових підрозділів здійснювалося скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї та дозволяло підрозділам безупинно на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в указаний час. Він може призначатися на віддаленні 500 – 1500 м від переднього краю оборони противника. Його мінімальне віддалення повинно виключити ураження підрозділів, що атакують, від розривів снарядів своєї артилерії. З підходом до вихідного рубежу для наступу підрозділи розгортаються в бойовий порядок. Вихідний рубіж для наступу вибирається, як можливо ближче до противника. Рубіж атаки указується ближче до переднього краю оборони противника, за найближчим природним укриттям і може бути 100 -150 м. від переднього краю оборони противника.

Наступ після завчасної підготовки (наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником) Завчасно підготовлений наступ проводиться, як правило, на противника, оборона якого добре підготовлена у інженерному відношенні і з наявністю великої кількості протитанкових та інших вогневих засобів (підготовка оборони противником проводилася більш ніж 12 годин). Він може проводитись після: — ведення оборонних дій, на добре обладнану оборону; — коли противник випередив у розгортанні; — при несприятливих умовах місцевості та при труднощах у матеріально — технічному забезпеченні підрозділів, що наступають. Наступ з положення оборони можливий як без перегрупування та зміни підрозділів так і після перегрупування та зміни підрозділів, що вели оборону. При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником рекомендується більш ретельно: — планувати вогонь; — організовувати взаємодію сил та засобів по місцю і часу. Це робиться з тією метою, що противник займає підготовлену оборону та буде чинити опір. При такому способу наступу з метою економії часу в наказі підлеглим підрозділам рекомендується вказувати як можливо більше даних, щоб вони завчасно могли провести необхідні заходи у відповідності до наміченого плану бою.

Протитанкова рота (взвод) є основним засобом командира мотопіхотного батальйону для боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника. Пускові установки ПТКР можуть розташовуватися в бойових порядках передових підрозділів або в глибині. Мінометний взвод 106. 7 мм мінометів використовується в бою, як правило, централізовано для надання вогневої підтримки ротам першого ешелону та рішення завдань в інтересах батальйону. Розвідувальний взвод в наступі звичайно використовується централізовано. В наступі розвідувальний взвод може виконувати наступні завдання: — прикривати фланг; — вести розвідку районів та маршрутів; — вимірювати рівень радіації; — діяти у складі охорони під час здійснення маршу з метою зближення з противником. Секція ПЗРК «Стінгер» використовується для забезпечення протиповітряної оборони основних сил батальйону.

Організація управління Управління підрозділами командир батальйону (батальйонної тактичної групи) здійснює через штаб з командного пункту, який переміщується за бойовими порядками ротних тактичних груп (рот) першого ешелону на віддаленні 1 – 2 км. Управління в умовах сучасного загальновійськового бою є одним із складових елементів бойової міцності. По поглядам командування іноземних армій, система управління включає три основних елемента : — органи управління; — сили та засоби зв’язку; — безпосередньо процес управління. Органи управління створюються на базі відповідного штабу, засобів зв’язку та обслуговуючих підрозділів. У частинах Сухопутних військ іноземних армій розгортаються наступні пункти управління: — в бригаді — основний та передовий командний пункт; — батальйоні — командний пункт та тиловий пункт управління. В батальйонній тактичній групі на основі командного пункту створюються: • група командира; • центр управління бойовими діями (ЦУБД).

Наступ з в умовах безпосереднього зіткнення з противником В умовах безпосереднього зіткнення з противником мотопіхотні та танкові підрозділи переходять в наступ з району, що займають. Наступ ведеться таким чином атака в пішому порядку проводиться з метою по давлення перш за все протитанкових засобів противника. Танки та БМП (БТР) слідують за підрозділами, які наступають, підтримуючи їх вогнем та знищують противника. Мотопіхота може бути посаджена в БТР (БМП) або десантом на танки вже на них завершує знищення противника та захоплення призначеного об’єкту. Рота знищує або змушує противника відійти. З дозволу командира батальйону ротна рота здійснює обхід об’єкту атаки, один із взводів займає вигідні позиції та відкриває вогонь по об’єкту, а решта взводів, слідкуючи за передовим (як правило мотопіхотним взводом) під прикриттям вогню підтримуючих мінометів та польової артилерії, а також димових завіс, здійснюють обхід даного об’єкту і розвивають наступ в глибину оборони. Якщо батальйон зустрічає сильну, добре підготовлену оборону противника, то він проводить наступ з попередньою підготовкою. В цьому випадку командир батальйону проводить детальну розвідку, розробляє план наступу, в якому передбачає можливості використання скритих підступів до рубежу розгортання, порядок атаки мотопіхоти, способи нанесення ударів по флангам і тилу оборони противника.

Мотопіхотна рота (ротна тактична група) ділиться на три підгрупи: — розгородження; — атаки; — підтримки. У склад першої групи призначається мотопіхотний взвод і саперні підрозділи, які проробляють проходи в загородженнях. Друга (включає один взвод або більше) своїм вогнем забезпечує дії підгрупи розгородження, а потім через пророблені проходи висувається та атакує противника. Третя формується з танків і БТР (БМП) мотопіхотних взводів та надає своїм вогнем основну підтримку мотопіхотним (танковим) взводам, що наступають. Атака ведеться навалом. Рота (ротна тактична група) не дозволяє противнику організувати і провести контратаку, для чого вона здійснює на нього безперервну вогневу дію. Другий ешелон (резерв) просувається від укриття до укриття за першим ешелоном, в готовності негайно вступити в бій. В залежності від обставин він може вводитися повністю, або частково для: — підтримання темпу наступу; — закріплення захопленого об’єкту; — прикриття флангу; — заміни взводів, які мають великі втрати.

Висновки по 2 питанню: При переході в наступ з ходу висування мотопіхотних та танкових підрозділів із районів зосередження на вихідні рубежі здійснюється в розосереджених похідних порядках по раніше вибраним маршрутам. Другий ешелон (резерв) просувається від укриття до укриття за першим ешелоном, в готовності негайно вступити в бій. В умовах безпосереднього зіткнення з противником мотопіхотні та танкові підрозділи переходять в наступ з району, що займають. Передові підрозділи висуваються на рубіж атаки в період проведення вогневої підготовки.