Іван Мазепа Його внутрішня і зовнішня політика Виконала

Іван Мазепа Його внутрішня і зовнішня політика Виконала студентка 162 групи Фікс Ілона

І. С. Мазепа на шляху до гетьманської булави: віхи біографії. Іван Степанович Мазепа був гетьманом у 1687 -1709 рр. , роки його життя – 1639 -1709. Народився він у знатній українській православній шляхетській родині, дістав добру освіту, навчався у Київському колегіумі, єзуїтському колегіумі у Варшаві. Між 1649 -1652 рр. був взятий до двору короля Яна Казимира, служив пажем. Бував у країнах Західної Європи, знав кілька іноземних мов.

Виконуючи королівські доручення, був посланцем до гетьманів І. Виговського (1659), Ю. Хмельницького (1662), П. Тетері (1663). У 1669 р. перейшов на службу до П. Дорошенка, потім був генеральним осавулом та генеральним писарем. У 1674 -1675 рр. , як посланець П. Дорошенка до Константинополя, потрапив у полон до запорозьких козаків І. Сірка, який відправив його до І. Самойловича. У 1685 р. він став генеральним осавулом, встановив дружні стосунки з царським урядом. Тому, у 1687 р. , коли І. Самойловича було заарештовано, І. Мазепу обирають гетьманом. І. Мазепа є одним із найвидатніших та найбільш суперечливих політичних діячів України тієї доби. Тетеря Виговський

Внутрішня політика І. Мазепи, її соціальний зміст. Діяльність І. Мазепи як гетьмана припадає на складний період. У Росії в цей час, за правління Петра І, відбувається зміцнення абсолютизму і посилюється наступ на автономні права України. І. Мазепа, як талановитий дипломат і державний діяч, намагався запобігти цьому, тому проводив хитру, обережну, гнучку політику. Він завойовував довіру Петра І, використовуючи це для забезпечення інтересів Гетьманщини та своїх власних. Він ревно виконував накази царя, особливо надаючи активну допомогу у війні з Туреччиною під час Азовських походів. Петро І

Одночасно І. Мазепа проводив політику зміцнення влади козацької старшини, роздає їй земельні володіння. Не забуває й про себе і стає одним з найбагатших людей в Європі, володіючи 100 тисячами кріпаків. Також І. Мазепа виступає і як меценат. Він виділяє багато грошей на розвиток релігії та культурних установ, будує чудові церкви. У 1701 р. Києво - Могилянський колегіум дістає статус академії. За І. Мазепи відбувається її розквіт, кількість студентів досягає 2 тисяч. Також при І. Мазепі засновується чимало шкіл і друкарень. Києво-Могилянський колегіум Герб Києво-Могилянської академії

Зміцнення старшинського землеволодіння вело до відродження феодальних відносин у Гетьманщині, до посилення експлуатації селян і рядових козаків. Щоб запобігти соціальній напрузі, І. Мазепа намагався врегулювати повинності селян та забезпечити права рядових козаків. Але в цілому, внутрішня політика І. Мазепи, яка за змістом була класовою, в інтересах козацької старшини, сприяла зміцненню в Гетьманщині феодальних порядків. Іван Мазепа

Виступ І. Мазепи проти Петра І. Поразка. У зовнішній політиці І. Мазепа прагнув поширити свою владу й на Правобережну Україну. У 1704 р. , в умовах війни Росії зі Швецією, Мазепа, за дозволом Петра І, окуповує Правобережжя.

У 1700 -1721 рр. тривала Північна війна Росії зі Швецією, під час якої політика І. Мазепи починає змінюватись. В умовах війни Петро І посилює вимоги до Гетьманщини, Практично ігноруючи її автономний статус, а саме : вимагаючи участікозацьких полків у бойових діях за межами України, встановлюючи нові повинності, вимагаючи людей на будівництво каналів та фортець.

Також царем виношувалися плани про перетворення козацьких полків на регулярні частини російського війська, про позбавлення Гетьманщини автономного статусу. Усе це викликало занепокоєння козацької старшини та гетьмана, бо створювало загрозу втрати влади та й самої державності. За таких умов, спираючись на підтримку частини старшини, з 1705 р. І. Мазепа починає таємні переговори з противниками Петра І - шведами та королем Речі Посполитої, ставлеником шведів, Станіславом Лещинським. Усе це в глибокій таємниці тривало кілька років. Станіслав Лещинський

Восени 1708 р. армія шведів прямує до Гетьманщини, що ставить І. Мазепу перед вибором і він його робить.

У жовтні 1708 р. І. Мазепа відкрито переходить на бік Карла ХІІ. Реакція Петра І була адекватною. Відразу ж з'являється маніфест про зраду гетьмана, а сам він піддається церковній анафемі. Карл ХІІ

У листопаді 1708 р. російські війська, очолювані Меншиковим, захопили та знищили Батурин, столицю І. Мазепи, де були приготовлені великі запаси для шведської армії. У Гетьманщині російські війська розгорнули жорстокий терор проти прихильників І. Мазепи. Меншиков

Народ же насторожено поставився до шведів, які були іновірцями і до того ж скоро змушені були силою здобувати собі продовольство та ін. Єдиним визначним успіхом І. Мазепи став перехід у березні 1709 р. на бік Карла ХІІ Запорозької Січі, коли до шведів прийшли кілька тисяч запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костєм Гордієнко. У відповідь у травні 1709 р. Російські війська захопили та зруйнували Запорозьку Січ. Костій Гордієнко

Опівночі, 26 червня, не запалюючи вогнів у густій темряві, шведи розпочали марш — авангард який склала піхота вишикувана в 4 колони, за нею рухалась кавалерія поділена на 6 колон. О 4 год ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. армія дісталась російських редутів, шведська піхота розпочала їх штурм, але була знекровлена зустрічним вогнем та атакована драгунами Меншикова. З флангів зайшли калмики котрим протистояла козацька кіннота та роти волохів, які зрештою були відтіснені та ледве не знищені. Врятувала ситуацію шведська кавалерія, котра, вступивши до бою, успішно вела герць із кавалерією супротивника.

О 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь артилерії змусив каролінерів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 батальйонів Роса почала відступ в напрямку Будищанського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні.

Тим часом основні сили Карла XII продовжили просування на редути. О 6 -ій год. Левенгаупт почав відводити інфантерію на околицю Будищанського лісу намагаючись цим маневром ухилити їх від артобстрілу та перегрупувати військо. Сюди ж підтягував залишки кінноти й Крейц. У цей час російську піхоту було розгорнуто перед фронтом укріплень — центр складали 3 піхотні дивізії вишикувані у дві лінії (главком Шереметєв), на флангах розмістилися кавалерія — на правому 12 полків Боура, а на лівому 6 — Меншикова. Карл, маючи у розпорядженні значно менші сили, 10 піхотних батальйонів вишикував в одну лінію. Левенгаупт

На лівому фланзі та позаду інфантерів розмістилися залишки кінноти. О 8 год. ранку обидві армії, перегрупувавши свої сили, вступили у рукопашний бій. До 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. Драбанти й почет, відбиваючись від переслідування, винесли короля на околицю лісу, де зосередились залишки його війська. Піхота Петра І Піхота Карла ХІІ

У Полтавській битві шведи втратили близько 10 тис. чол. вбитими та пораненими. У полон потрапили фельдмаршал К. Г. Реншільд, перший міністр Швеції граф Піпер, багато генералів та офіцерів. Втрати суперника становили 4. 5 тис. чол. вбитими і пораненими. Реншільд Піпер

Рештки війська відступили вздовж р. Ворскли, у ніч з 29 на 30 червня біля Переволочної король та Мазепа з невеликим загоном форсували Дніпро. На лівому березі залишилися запорозька піхота, кількасот компанійців та залишки шведської армії під керівництвом Крейца та Левенгаупта. Останні, при наближенні російських військ, склали зброю. Згідно капітуляційної угоди підписаної Левенгауптом та Меншиковим запорозьких козаків видали московитам. Невдовзі їх було знищено.

22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер у Бендерах.

Мазепинська еміграція. Частина старшини та кілька тисяч запорожців склали мазепинську еміграцію. По смерті І. Мазепи постало питання про обрання нового гетьмана. 5 квітня 1709 р. на козацькій раді у Бендерах гетьманом було обрано Пилипа Орлика, який при І. Мазепі був генеральним писарем, його однодумцем.