Д.Люлька-Розвиток кораблебудування.ppt
- Количество слайдов: 14
ІСТОРІЯ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
Історія кораблебудування починається з появи перших плотів і човнів, видовбаних з цілого дерев'яного стовбура, до сучасних красенів-лайнерів і ракетних кораблів, йде своїм корінням в сиву давнину. Головним стимулом виникнення мореплавання, кораблебудування, став розвиток торгівлі між народами, розділеними морськими і океанськими просторами. Перші кораблі пересувалися з допомогою весел, зрідка використовуючи як допоміжну силу - вітрила. Приблизно X - XI століттях, поруч із гребними судами з'явилися суто вітрильні суда. Судобудівна промисловість, будучи однією з найважливіших галузей народного господарства і, володіючи науково-технічними і виробничим потенціалом, істотно впливає на інші суміжні галузі й на країни загалом, і навіть на обороноздатність і політичні позиції у світі. Саме стан судобудування є показником науково-технічного рівня країни й її військовопромислового потенціалу, акумулюючи у своїй продукції досягнення металургії, машинобудування, електроніки і технологій.
Вже приблизно 2500 років до н. е. суда були різними: для перевезення вантажів, для перевезення пасажирів. Вони приводилися в рух жердинами, веслами і вітрилами. В ті часи суда були в основному військовими, торгівельними або рибальськими. Пізніше з'явилися суда для відпочинку, на яких плавали просто заради розваг. Таке судно римський імператор Калігула (37 - 41 рр. . н. е. ) наказав побудувати для своєї розважальної поїздки на озері Нелі. Незвично широка і плоска конструкція судна пояснюється його призначенням: корабель для придворних звеселянь. Власне корпус був набраний з дерева, а в якості підпір верхньої палуби використовували порожнисті балки з обпаленої глини. Для забезпечення непроникності і збереження судна дошки зовнішньої обшивки були покриті свинцевими пластинами, внутрішній настил складався з мармурових плиток.
Здавна люди використовували водні простори - річки, озера, моря – спочатку як мисливські угіддя, та як зручні дороги для переїзду й перевезення вантажів. Перші примітивні суда з'явилися задовго до колісного візка. Людина вирушила у море у самісінькому світанку свого становлення. Міфологія, старовинні описи подорожей і саги дозволяють збирати про суда відомості. часом у них дуже докладно повідомляється про будівництво і оснастку "перших судів", із зазначенням, що побудували їх люди волею богів. Так ситуація з Ноєвим ковчегом.
На Русісуднобудування і мореплавство були відомі з найвіддаленіших часів. Наскальнімалюнки, датовані приблизно 3000 років до н. е. , зображують полювання з гарпуном наморського звіра зустрічалися на узбережжі Білого моря. У 12 в. на. Русі вперше були побудовані палубні суду. Палуби, призначені длярозміщення воїнів, одночасно служили захистом веслярам. Слов'яни були вправнимисуднобудівниками і будували судна різних конструкцій: шитик плоскодонне судно з навісним кермом, оснащене щоглою з прямим вітрилом івеслами карбаса оснащувався двома щоглами, несучими прямі рейкового або шпрінтовие вітрила раньшіна -судно, де корпус у підводній частині мав яйцеподібну форму. Завдяки цьому пристисненні льодів, серед которихпріходілось плавати, судно "вичавлювати" наповерхню, не піддаючись деформаціям і знову поринало в воду прирозходженні льодів поморськал одья - мала три щогли, несушей за прямим вітрилу
Організоване морське судобудування в Росії почалося в кінці 15 ст. , коли в Соловецькому монастирі була заснована верф для будівництва промислових суден. Пізніше вже в 16 -17 ст. крок вперед зробили запорізькі козаки, які здійснювали на своїх"Чайках" рейди на турків. У 1552 роціпісля взяття Іваном Грозним Казані, а потім і завоюванні у 1556 р. Астрахані, ці міста стають центрами будівництва суден для Каспійського моря. Перше в Росії морське судно іноземної конструкції "Фредерик" було побудованов 1634 р. в Нижньому Новгороді російськими майстрами. У 1667 -69 р. на верфі в с. Дединове був побудований морський корабель "Орел" організатором споруди був боярин Ордин. Нащокін. Подальший розвиток російського флоту тісно пов'язаний з ім'ям Петра Першого. У червні 1693 р. Петро I заклав в Архангельську першу казенну верф для будівництва військових кораблів. Через рік Петро знову відвідав Архангельськ. До цього часу 24 гарматний корабель «Апостол Павло» , фрегат "Святе Пророцтво", галера і транспортне судно "Флам" утворили на Білому морі першаросійську військову флотилію. Почалось створення регулярного військово-морського флоту.
Козацька “Чайка”
Вітрильний корабель “Фредерик”
«СВЯТОЙ АПОСТОЛ ПАВЕЛ» Россия, 1694 год
Сучасна історична наука абсолютно не визначає будь-яких точних дат про будівництво перших морських судів, проте розповіді переважають у всіх письмових свідоцтвах, що дійшли донині, згадується і про існування морських торгових шляхів, що поєднували між собою майже всі людські цивілізації узбережжя Документально нерозривна історія мореплавання бере початок тільки від середньовічної Європи, від могутнього та численного венеціанського флоту. У період хрестових походів (1096 -1270 рр. ) Венеція була основним постачальником великих судів – нефів. У наступні століття конструкція цих судів постійно змінювалася, і до початку XVI століття венеціанський чотирьохмачтовий неф мав цілком досконалу форму корпуса та значні розміри. На початок ХХ століття великий корабель вважався унікальною інженерною спорудою, в проектуванні та будівництві якого безпосередню участь брали самі ж мореплавці, які мали великий політичний досвід морських ходів і безаварійного кораблеводіння у непростих і штормових умовах плавання.
Суднобудування багатоструктурна галузь виробництва, яка має як перспективи, так і проблеми розвитку. Однією з головних проблем є вичерпні запаси природних ресурсів ( це безперечно нафтопродукти та руди чорних та кольорових металів ), адже ця галузь є досить матеріаломісткою, що вимагає значних природних ресурсів, більшість з яких є вичерпними. Вирішенням цієї проблеми є застосування досягнень науки та техніки (всього науково-технічного прогресу). Це, насамперед, матеріало- та -енергозберігаючі технології та конструкційні матеріали, які повинні зменшити витрати виробництва і собівартість виготовленої продукції. В останнє десятиліття в світовому суднобудуванні широко розвивалася тенденція підвищення надійності і довговічності суден і технічних споруд шляхом створення комплексу систем по захисту від корозії, обростання, ерозії, старіння, зношення і інших процесів, збільшувалися міжремонтні терміни, трудомісткі суднобудівельні роботи. Вирішенням цих проблем є, в першу чергу, створення комплексної системи (систем катодного захисту від корозії підводної частини суден з новими фізико-хімічними способами захисту від обростання) практично на необмежений термін. Це створення нових лакофарбних матеріалів і інших практичних способів, що подовжують на весь термін служби захист від корозії (внутрішніх і зовнішніх) поверхонь суден.
Як не дивно, ще однією проблемою в сучасному суднобудуванні є недостача висококваліфікованих кадрів, котрі б могли сприяти ефективному розвитку цієї галузі. І це є можливістю для залучення фахівців корабельної справи з країн СНД. Хоча в країнах колишнього СРСР катастрофічно скоротився власний морський торговельний флот, але залишилося чимало кваліфікованих моряків, збереглися працюючі раніше на весь величезний Союз вищі й середні морські навчальні заклади, не розтрачено ще морські традиції, які передаються із родини в родину. А це створює шанс для масованого експорту морської дешевої робочої сили на світовий торговельний флот, і забезпечення людей робочими місцями. Високої уваги спеціалістів також заслуговує вирішення проблеми більш ефективної територіальної організації суднобудування, від чого залежить ефективність та продуктивність розвитку інших важливих галузей промисловості. Вирішенням цієї проблеми лежить в глобалізації і продуманого гнучкого керування структурою суднобудівної галузі, урахування всіх факторів та умов розміщення суднобудівного підприємства, вирахуване та правильно сплановане виробництво. Перспективами в розвитку цієї галузі є широке застосуваннання досягнень НТП(Саls-технології для проектування, будівництва і ремонту кораблів, висококонцентровані джерела енергії, оброблювальні центри, комплексна автома-тизація і роботизація, наукоємкі зварювальні технології, нанотехнології для суднобудування, автоматизовані безконтактні вимірювальні системи, термоелектричні системи, високоефективні ремонтні технології, сучасні технології суднової арматури), . залучення до виробництва країн, що розвиваються, їх матеріальних та трудових ресурсів, а також підтримка з боку світового співтовариства і держав-лідерів в пошуку нових шляхів вирішення проблем.
За станом сучасного світового суднобудування можна відзначити, що об'єми виробництва суден знаходяться в даний час на найвищому рівні за останні 20 років, багато країн здійснюють реконструкцію своїх верфей із застосуванням сучасних технологій і програмнообчислювальних засобів. В результаті, трудомісткість переробки 1 т суднових металоконструкцій на сучасних верфях досягає 35 -40 нормо-годин і передбачається на створюваних до 25 -30 нормо-годин. В світовому суднобудуванні намітилася спеціалізація по виробництву судів: Європа - пасажирські і круїзні судна, Китай - танкери, навалювальні судна, Польща - контейнеровози. Кращих результатів в замовленні і споруді судів досягають крупні концерни, функціонування яких ефективно здійснюється в Німеччині, США, Японії, Південній Кореї, Китаї, Польщі. Основними типами судів є танкери, щорічний приріст тоннажу яких в найближче 10 -річчя оцінюється не менше 2 %. Світова суднобудівна промисловість, хоч і поступається автомобільній, знову починає відроджуватись швидкими темпами. Тому, безперечно, суднобудівна галузь, яка є однією з найстаріших в світі, буде і надалі розвиватися, здійснюючи низку важливих функцій, без яких важко уявити ефективний розвиток сучасної економіки і світового господарства взагалі.
Д.Люлька-Розвиток кораблебудування.ppt