І – (Воропаєва…) – стор. 27 (завд. 1

І – (Воропаєва…) – стор. 27 (завд. 1 -4) + Пояснити І варіант: номенклатура, системна криза, депопуляція ІІ варіант: “косигінські реформи”, “розвинений соціалізм”, неосталінізм ІІ – стор. 23 — 13* стор. 24 – 14*

Дисидентський рух в Україні в 60 – 80 –і рр. “ Народе мій! До тебе я поверну І в смерті обернуся до життя…” В. Стус

Андрій Сахаров Олександр Солженіцин 05. 12. 1965 р. – перша демонстрація в Москві під правозахисними гаслами 25. 08. 1968 р. – акція протесту на Червоній площі у Москві проти радянської Інтервенції в Чехословаччині 70 -і роки – вислання з країни відомих правозахисників, діячів культури Особливість – правозахисний рух

Причини активізації дисидентського руху в ІІ половині 60 -х рр. Політичний диктат з центру Відхід від політики лібералізації і порушення прав людини Відсутність демократичних свобод Релігійні утиски Репресії проти інакомислячих Інтервенція радянських військ у Чехословаччину 1975 р. – Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінки)

Особливості руху Загальноукраїнс ьке явище Мирний, ненасильницьки й характер Більш масовий, організований, довготривалий у часі Зв’язки з громадськістю Заходу та правозахисними організаціями СРСР

Течії дисиденства Національн о-культурни цька • Л. Лук’яненко, В. Мороз Самостійниц ька • М. Руденко, П. Григоренко, В. Чорновіл, С. Хмара. Правозахис на • Й. Тереля, В. Романюк, Г. Вінс, І. Гель. Релігійна

Самостійницька Л. Лук’яненко Валентин Мороз “ Мойсей” ” Хроніка опору” ” Репортаж із заповідника Берії”

Правозахисна течія

Релігійна течія Й. Тереля Володимир Романюк Іван Гель

Іван Світличний 1929 -1992 рр. Іван Дзюба, 1931 р. Євген Сверстюк, 1928 -2014 рр. Валерій Марченко, 1947 – 1984 рр. Петро Григоренко Микола Руденко

http: //www. radiosvoboda. org/a/2 8078631. html-

Олег Антонов 1906 -1984 рр. , авіаконструкто р Леонід Биков 1928 -1979 рр. , кінорежисер, актор,

Сергій Параджанов, 1924 – 1990 рр. «Тіні забутих предків» Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них— 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні , Антоніоні , Куросава , а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр. «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії»