Галина Вдовиченко Галина Костянти івна Вдовиче ко

Галина. Вдовиченко

Галина Костянти івна Вдовиче ко на нівна нко н н (народилась 21 червня 1959 , Кольський півострів ) — українська журналістка та письменниця. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави. Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Живе у Львові. Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок» . Має доньку та сина. Серед захоплень — гірські лижі, дизайн одягу та інтер'єрів, колекціонування рукавичок…

Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році — з романом «Пів'яблука» , який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Другий роман Галини Вдовиченко «Замок Гербуртів» отримав першу премію у номінації «романи» на конкурсі «Коронація слова — 2009» , вийшов у світ під назвою «Тамдевін» у видавництві «Нора-Друк» . Лише на Львівському Форумі видавців-2009 було продано 985 примірників роману «Тамдевін» . У 2010 році вийшов роман «Хто такий Ігор? » ( «Нора-Друк» ). У 2011 році у видавництві «Грані-Т» вийшла перша книжка Галини Вдовиченко для дітей — казкова повість «Мишкові Миші» з ілюстраціями художниці Анни Сарвіри.

Того ж року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків) виходить роман «Бора» , а у видавництві «Фоліо» (Харків) — антологія малої прози « 20 письменників сучасної України» , до якої увійшло оповідання «Брат» . 2012 рік: роман «Купальниця» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля» ) та участь у збірці видавництва «Фоліо» « 27 регіонів України» (оповідання «Вулиця Дадугіна — вулиця Довбуша» про Івано-Франківщину). 2013 рік: з виходу казкової повісті «Ліга непарних шкарпеток» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» започатковано україномовну серію книжок для дітей. Галина Вдовиченко та Лариса Денисенко стали упорядниками антології "Жити-Пити. 40 градусів життя" - збірки творів сучасних українських письменників про алкоголь, до якої увійшло оповідання "Вікно"

У видавництві "Фоліо" побачила світ антологія "Історія України очима письменників" (оповідання "Княгиня та вогняна саламандра"). Наприкінці 2013 -го року у видавництві "Клуб сімейного дозвілля" одночасно вийшли роман "Пів'яблука" у новій авторській редакції та продовження цього роману - "Інші пів'яблука". Видавництво Старого Лева видало збірку "13 різдвяних історій", серед яких - "Повернення до Матроської тиші" Г. Вдовиченко.

“Зараз відчуваеється потреба в оптимістичій прозі. Такій, яка залишає посмак любові до життя. ”

. . . Скромна Христина отримала фантастичний подарунок — особняк у Львові й ніяк не може збагнути, за які заслуги, бо звикла ледве зводити кінці з кінцями. А тим часом, розплутуючи таємницю, вона просто житиме в чудовому будинку, який стане притулком для людей і тварин: дівчинки-підлітка, давньої подруги, старого чоловіка й дивака з перебитим носом, кота Кіцманя і собаки Альми. У новій домівці вони пізнають найбільшу розкіш у світі — розкіш спілкування. Спокійна світла розповідь про те, як можна будні перетворити на свята, як ступити крок до щастя, як здійснити бажання. . .

Головна героїня нового роману Галини Вдовиченко працює в газеті у відділі новин. Роман можна було б вважати "виробничим", якби не блискуче перетинання сюжетних ліній та майстерне поєднання містики, історії і сьогодення. Роман про пам'ять, спокуту й кохання, які тривають довше за життя.

Роман про долі чотирьох подруг, які мешкають у Львові: редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи. Одного разу їм до рук потрапляє дивний сувенір — дерев'яне яблуко, яке давній майстер зробив з секретом. Щойно це яблуко опиняється в кожної з героїнь, її життя змінюється, потаємні бажання стають реальністю. Це перший роман автора. Книжка отримала спеціальну відзнаку конкурсу «Коронація слова» , яку вперше ввели 2008 року – «Вибір видавців» . Видавництво «Нора-Друк» саме з цього видання започаткувала новий формат та випробувала нові видавничі технології (обкладинка) вкупі з новим папером. Газета «Високий Замок» вперше, за згоди з видавцем, друкувала книжку у кожному номері у форматі «роман у газеті» . Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. 25 червня 2009 року роман «Пів’яблука» посів друге місто на конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Корреспондент» .

Через п`ять років після подій, що змінили життя чотирьох подруг, чарівне «яблуко Пінзеля» виходить зі сховку та веде товаришок до нових випробувань і пригод. Від маленького села Рукомиша — до Парижа, на виставку робіт видатного майстра. Тим часом за сувеніром, наділеним надзвичайними можливостями, починається полювання. . . Хто веде подвійну гру?

«У романі все вигадка, окрім місця, де розгортаються події» , – зізнається авторка. А розгортаються вони у віддаленому від цивілізації карпатському селі, поблизу старовинного замку Гербуртів, де досі збереглися неповторні краєвиди, незаймані урочища, де ходять за грибами і приносять повні кошики, а вночі чути, як виють дикі вовки. Так все ж таки про що цей роман? Сказати стисло: про любов, мистецтво та вовків, – це не сказати нічого. Варто лише трошки заглибитись, щоб побачити щось більше. Заглиблення варто розпочати з оригінальної композиції твору: текст поділено на «жіночу» та «чоловічу» половини. У першій частині оповідь ведеться від імені жінки, а в другій – від імені чоловіка. Але в кінці ці дві половини переплітаються і зливаються воєдино, у невеличкий третій підрозділ «Він та вона» .

Головна інтрига – кохання художниці й дослідника – знаходить своє остаточне завершення у третій частині роману «Він та вона» , де він і вона нарешті щасливо знаходять один одного. Не можна не згадати й про мову роману, де з мовою літературною майстерно поєднується карпатська говірка. Чого тільки варті – оті «смаколики» , «слоїки» , перепинаєшся через них, бо не звичні для ока, катаєш язиком, бо рідковживані чи й зовсім незнані, йдеш далі у передчутті нових. Роман «Тамдевін» – це якісна сучасна українська література. Хочеться, щоб саме такі книжки ставали масовими. Адже книжка – цікава, насичена, світла, попри тенденції сучасного мистецтва, вона не виражає негативних емоцій та не змальовує аморальних сторін людського життя. Ще один аргумент на користь того, що роман вартий вашої уваги, – перша премія на літературному конкурсі «Коронація слова – 2009» .

“Анна буде зi мною, а решта не має суттєвого значення. Виявиться в мовчункою чи балакухою, з дiтьми чи без, вiртуозною кулiнаркою чи ч недотепою, для якої борщ — вища кухонна математика. Я знайду її. будемо приносити додому свою втому, сваритися через виховання д або через грошi, яких завжди бракуватиме, я буду її ревнувати, вона часом боротиметься зi спокусою жбурнути в мене чим доведеться. М збиратимемося в гостi i я чекатиму, поки вона вкладе волосся, або в чекатиме, поки я знайду шкарпетки. Я буду ставити їй гiрчичники, а казати: «Ну скiльки можна говорити? Менi треба передзвонити» . Вон попереджатиме: «Завтра субота — спимо, доки не виспимося» . Я заходитиму у ванну, коли вона там лежатиме в пiнi. Вона зачитувати менi найсмiшнiшi епiзоди з книжки, яку триматиме в руках, i регота вголос, ковтаючи закiнчення речень. Я казатиму: подай менi молото потримай обценьки. Менi часом буде з нею незручно — хоча ж є непомiтнi жiнки, з якими зручно, але я потребуватиму її, незручну. В часом на мене злоститиметься i мовчатиме, я iнодi ставатиму неува та нездогадливим. I нам буде добре, а iнших нам буде не треба…” “Тамдевін”

У напіввимерлому військовому містечку жили собі брат Роберт і сестра Кароліна. Ворожка напророкувала, що хтось із них стане щасливим, а хтось - знаменитим. Усі чомусь були переконані, що дівчині дістане від життя і звичайнісінького жіночого щастя. тож Роберт першим подався підкорювати столицю. Кароліні ж, яка теж не всиділа вдома, доведеться запакувати не один подарунок у київському супермаркеті, перш ніж розпакує свій - від долі. . .

подруги Ірен Р. та Галина В.

Ірен Роздобудько про Галину в книзі “Одного разу” (2014) :