ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НАУКОВИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НАУКОВИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ Лекція № 3.

План 1. Поняття як основна одиниця змісту навчального предмета «Природознавство» . 2. Уявлення учнів про предмети і явища природи в курсі природознавства 5 -6 кл. 3. Методика формування та розвитку понять в курсі природознавства.

Література 1. 2. 3. 4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 14. 01. 2004 р. № 24 /зі змінами/). Природознавство: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5– 6 класи. [WWW document]. URL http: // www. mon. gov. ua/main. php? guery=education/average/ne w_pr. Загальна методика навчання біології: Навчальний посібник /[І. В. Мороз, А. В. Степанюк, О. Д. Гончар, Н. Й. Міщук, Л. С. Барна, Г. Я. Жирська]; за ред. І. В. Мороза. – К. Либідь, 2006. – С. 176 -203. Усова А. В. Формирование у школьников научных понятий в процессе обучения. – М. : Педагогика, 1986.

1. Поняття як основна одиниця змісту навчального предмета «Природознавство» Навчальний предмет «Природознавство» Основний (змістовий) блок Наукові знання • • Термін Поняття Науковий факт Закон Принцип Наукова теорія Гіпотеза Допоміжні знання Допоміжний (процесуальний) блок Форми організації навчання • Методологічні • Історико-наукові • Оцінювальні (аксіологічні) Способи діяльності Життєвий досвід учнів

Наукові знання термін слово або словосполучення, що використовується для означення предметів та явищ в межах науки, наукової теорії. поняття знання сутнісних властивостей (сторін) предметів та явищ навколишньої дійсності, сутнісних зв’язків та відношень між ними. науковий факт знання, що фіксує реальну подію або результат діяльності. закон знання, що виявляє необхідні і сутнісні зв’язки предметів та явищ об’єктивної реальності. наукова теорія сукупність умовиводів, що відображає об’єктивно існуючі відносини і зв’язки між явищами об’єктивної реальності. гіпотеза наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування для того щоб стати достовірною науковою

Поняття є складною логіко-гносеологічною категорією. Це: ü результат деякого етапу в розвитку наших знань про об’єкти матеріального світу. Виникнувши, поняття уже стає об’єктом пізнання. ü одна з вищих форм мислення, форм відображення матеріальної дійсності, що розкриває істотні властивості (сторони) предметів та явищ навколишньої дійсності, зв’язки та відношення між ними. У цьому розумінні поняття виступає засобом пізнання.

Поняття як гносеологічна категорія За функціями категорії загальнонаукові поняття конкретнонаукові поняття Категорія — загальне філософське поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Категорії є найзагальніші поняття, як правило, не піддаються визначенню в рамках однієї теорії, а часто і в цілому науковому напрямку, дисципліні. Я вище — філософська категорія, що відображає зовнішні властивості, процеси, зв’язки предмета, які даються пізнанню безпосередньо в формах живого споглядання.

У курсі природознавства формуються як загальнонаукові, так і конкретнонаукові поняття. Загальноприродничими поняттями освітньої галузі «Природознавство» є поняття: довкілля (середовище життя); загальні закономірності природи; природничонаукова картина світу; система; методи пізнання природи. Ці поняття є стрижнем, навколо якого формується цілісність знань учня про середовище життя впродовж вивчення курсу природознавства у 5 -6 кл. До загальноприродничих понять належать також такі поняття, як речовина, тіло, енергія, молекула, атом, організм, Всесвіт, Сонячна система тощо.

Зміст курсу природознавства біологія екологія містить елементи знань природничих наук хімія географія фізика астрономія Природни чі нау ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі: астрономія — наука про Всесвіт; фізика — наука про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі; хімія — наука про будову й перетворення речовин; біологія — наука про живу природу; географія — наука про Землю. Конкретнонаукові поняття мають менший ступінь загальності, ніж загальноприродничі. Вони входять до системи знань, яка формується на основі більш загальних понять, що служать випереджаючими організаторами знань під час вивчення курсу і кожної теми зокрема.

Поняття як гносеологічна категорія За рівнем пізнання Емпіричні Поняття називається емпіричним, якщо воно емпіричним вироблене на основі порівняння загальних властивостей деякого класу об’єктів або явищ. Теоретичні Поняття називається теоретичним, якщо воно теоретичним вироблене на основі аналізу деякого класу явищ (або об’єктів) з допомогою раніше вироблених понять, концепцій.

Поняття як логічна категорія Основні характеристики зміст поняття обсяг поняття зв’язки та відношення поняття з іншими поняттями Зміст поняття — сукупність сутнісних властивостей (сторін) деякого класу предметів або явищ навколишньої дійсності, відображених у свідомості за допомогою цього поняття. Сутнісними називаються ті властивості класу об’єктів (або явищ), за якими він відрізняється від інших об’єктів (або явищ). Сутнісні властивості, сторони предметів і явищ навколишньої дійсності отримали назву ознак. Сутнісні властивості є загальними для всіх об’єктів класу; без них об’єкт (предмет), як такий існувати не може, класу оскільки вони відображають сутність самого предмета, його внутрішню природу.

За змістом прості поняття складні поняття Просте поняття містить у собі один елемент знання поняття про предмет або явище природи. Просте, початкове поняття, що включає один елемент знання, поєднуючись з іншими простими елементами (поняттями), утворює складне поняття. Прості поняття: динамометр — прилад для вимірювання сили; тиск — фізична величина, яка чисельно дорівнює силі, що діє на одиницю площі поверхні тіла. Складні поняття: речовина, енергія, робота, сила, явище тощо.

Обсяг поняття — кількість об’єктів, охоплених даним поняттям (або відображених у свідомості за допомогою даного поняття). За обсягом одиничні загальні категорії Поняття, обсяг якого дорівнює одиниці, — одиничне. Поняття «планета» , «зірка» , «сузір’я» є одиничними. Водночас вони характеризуються загальними властивостями, і є складовими загального поняття «небесні тіла» . Поняття, обсяг якого більше одиниці, — загальне Поняття «природа» , «довкілля» , «природничонаукова картина світу» , «тіло» , «речовина» є загальними. Поняття максимального ступеню загальності — категорія Поняття «матерія» , «енергія» , «причина» , «наслідок» відображають найбільш загальні ознаки дійсності.

ЗВ’ЯЗКИ ТА ВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ Поняття взаємо зв’язані й взаємо зумовлюють одне одного. Відношення між поняттями встановлюються за такими їхніми характеристиками, як зміст та обсяг понять. Поняття Родові Поняття, що відображають істотні загальні ознаки класу предметів (явищ). Обсяг родового поняття містить обсяг кількох понять меньшого ступеню загальності. Загальну ознаку родового поняття називають родовою ознакою. Родова ознака визначає істотно загальне (тотожне) в змісті класу предметів, явищ Видові Поняття меньшого ступеню загальності, що відображають властивості окремих предметів (явищ), які входять в обсяг родового поняття. Зміст видових понять відображає специфічні, характерні властивості групи предметів; він виражається у видових ознаках. Ознака, за якою один вид відрізняється від інших видів одного і того ж роду, називають ознакою видової відмінності.

Явища природи родове поняття звукові видове поняття механічні Зображення колами Ейлера родо-видових відношень між поняттями світлові магнітні теплові хімічні електричні Приклад супідрядних (загальному родовому поняттю) видових понять Приклад схематичного зображення родових відношень між поняттями

Види понять (за зв’язками та відношеннями між ними) непорівнювані несумісні протиречиві рівнозначні (тотожні) підпорядковані перехресні супідрядні протилежні Порівнювані поняття — це ті поняття, які мають хоч одну загальну ознаку. Загальною у порівнюваних поняттях є родове поняття (родова ознака), в обсяг якого вони входять. Наприклад, “атом” і “молекула” мають загальне родове поняття “структурні форми речовини”. Непорівнювані поняття — це поняття, які неможливо порівняти ні за обсягом, ні за змістом.

Порівнювані поняття Сумісні поняття — це поняття, які мають загальне близьке родове поняття (родову ознаку). Їхні видові ознаки співпадають частково або повністю. q рівнозначні — це сумісні поняття про один і той самий предмет (тобто поняття, які мають загальну родову ознаку) і відрізняються за видовою ознакою, яка характеризує різні сторони одного предмета; q перехресні — це видові поняття, які мають загальну родову ознаку, а видові ознаки кожного з них відображають як специфічні, так і частково загальні сторони (властивості) предметів та явищ. рідина речовина Наприклад, поняття “рідина” і “вода”. Вода може бути в рідкому, твердому і газоподібному станах. Тільки частина води може знаходитися в рідкому стані. Так само тільки частина рідини може бути водою. Загальною родовою ознакою для цих понять є “речовина”. вода

Відношення між видовими поняттями, підпорядкованими одному загальному для них родовому поняттю, називають відношенням супідрядності. За змістом супідрядні поняття мають як загальні ознаки, що є ознакою родового поняття (родовими ознаками), так і специфічні, які відображають особливості видових понять (ознаки видової відмінності). Відношення між підпорядкованими поняттями можна зобразити або у вигляді кіл Ейлера або у вигляді схем.

У навчальному процесі важливо правильно співвідносити поняття, не допускаючи при цьому помилок. Правила оперування супідрядними поняттями: Супідрядні поняття повинні бути найближчими видами одного загального роду. Розміщувати в один ряд при переліку можна лише супідрядні поняття, які мають найближчу загальну родову ознаку. Протилежні поняття — це несумісні (супідрядні) поняття, видові ознаки яких зумовлюють найбільші відмінності їх у змісті та повне виключення їх співпадання за обсягом. Протиречиві поняття — це два несумісних супідрядних поняття, сума обсягу яких повністю вичерпують обсяг загального родового поняття, а видові ознаки мають протилежний характер (ознаки одного поняття повністю заперечують ознаки іншого, і навпаки).

Навчальний предмет «Природознавство» ü є системою наукових понять, що визначаються основами природничих наук (біологія, хімія, географія, фізика, екологія, астрономія); ü розвиваються в логічній послідовності й знаходяться у взаємозв’язку між собою; ü є спеціально відібраними й дидактично переробленими.

2. Уявлення учнів про предмети і явища природи в курсі природознавства 5 -6 кл. Процес пізнавальної діяльності починається зі сприйняття предметів і явищ об’єктивної дійсності, яке сприйняття відбувається через відчуття (відображення в мозку людини окремих їхніх ознак або властивостей внаслідок безпосереднього впливу на органи чуттів). Усі відчуття синтезуються в цілісний образ, який має свою структуру. Такий образ виникає та існує тільки при наявності об’єкта. Однак він може згадуватися і відтворюватися в пам’яті, якщо буде сформоване уявлення про нього. Уявлення – це чуттєво-наочний, узагальнений образ предмета чи явища дійсності, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого предмета, явища; він зберігається у свідомості й безпосереднього впливу самого предмета чи явища на органи чуттів.

В курсі природознавства (5 -6 кл. ) згідно з Державним стандартом в учнів повинні бути сформовані уявлення про: q природне та антропогенне середовища життя, найпростіші фізичні, астрономічні, біологічні, хімічні, географічні явища, називають приклади їх прояву (змістова лінія “Середовище життя та явища природи”). q будову Сонячної системи, атомно-молекулярну будову речовини, будову рослин, тварин, людину, структуру географічної оболонки Землі (змістова лінія “Природні системи”). q енергію та її перетворення в неживій та живій природі, незнищеність речовини та енергії при перетвореннях, спрямування самочинних процесів до найімовірнішого стану, повторюваність окремих природних явищ, біоритми у живій природі, обмінні процеси в природі (змістова лінія “Загальні закономірності природи”) q сучасну систему органічного світу, походження людини (змістова лінія “Методи пізнання природи”) q екологічний захист природи, джерела забруднення природного середовища, умови безпечного життя людини, її безконфліктного співіснування з природою, загальні правила природокористування

Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам’ятовування і відтворення. Уявлення змінюються під впливом нових, цілеспрямованих актів сприйняття. Уявлення дітей виникають у вигляді наочних образів, носять конкретний характер, проте ці образи відображають не всі суттєві ознаки. Уявлення Одиничні Загальні Одиничні Загальні Уявлення є перехідною ланкою до вищої форми пізнання – перехідною абстрактного мислення, яка оперує системою понять, що є його результатом. відчуття поняття сприйняття уявлення система понять

3. Методика формування та розвитку понять в курсі природознавства Словосполучення “формування поняття” – це означення поняття, тобто виведення його дефініції (з лат. definitio – визначення). Це – логічна операція, в процесі якої розкривається зміст поняття, тобто вказуються відмінні сутнісні ознаки предметів, відображених в даному понятті. Означити поняття – значить, в короткій формі виразити загальні, основні та істотні властивості означуваного предмета, не зазначаючи усіх його властивостей, сторін і зв’язків. Словосполучення “розвиток поняття” – поступове розширення, поглиблення змісту поняття в навчальному предметі на тому чи іншому етапі навчання.

Для формування понять учителі природознавства зазвичай використовують наступний алгоритм дій: назвати першу ознаку; установити, чи є в об’єкта така ознака; записати отриманий результат; перевірити правильність відповіді; виконати такі ж дії з кожною із суттєвих ознак об’єкта; порівняти отримані результати з визначенням поняття в підручнику (або даним учителем); виявити зв’язки отриманого поняття з наявними поняттями, включити його в загальну систему знань (образ світу, наукову картину світу).

Алгоритм дій для формування понять, який починається зі спостереження предметів або явищ: Організація спостереження одиничних предметів або явищ Учням дається наочне уявлення про явище, предмет або закон за допомогою приладів або дослідів; при цьому нові поняття даються в тісному зв’язку з уже відомими учням поняттями. Якщо дозволяють умови, рекомендується дати учням можливість попрацювати з об’єктом, поняття про яке вони вивчають (робота з роздатковим матеріалом, схемами, моделями). У процесі всієї роботи із засвоєння понять увага школярів акцентується на загальних істотних ознаках досліджуваних предметів і явищ.

Узагальнення спостережень З цією метою організується спостереження якомога більшої кількості різноманітних предметів і явищ, які стосуються досліджуваного поняття. Виділення загальних істотних ознак досліджуваних предметів і явищ Після того як знання учнів збагатяться достатньою кількістю спостережень різноманітних властивостей (ознак) предметів і явищ, зв’язків і відносин, вони починають виділяти загальні істотні ознаки і відносини. Цей розумовий процес відбувається завдяки абстрагуванню та аналізу окремих ознак предметів і явищ, відношень між ними, порівняння подібних ознак і зв’язків і, нарешті, їхнього синтезу й узагальнення. У результаті такої розумової роботи школярі з’ясовують загальні й істотні ознаки поняття.

Уточнення Щоб засвоєні школярами поняття про предмети і явища відповідали реальності, необхідно уточнити їх і, користуючись порівнянням, відділити від подібних понять: з цією метою учням пропонуються запитання з підручника (з навчального посібника). Означення поняття Після проробленої роботи учням пропонується сформулювати означення поняття, яке має охопити всі загальні істотні ознаки, встановлені під час спостереження і дослідження.

Перевірка засвоєння поняття Після того як учні ознайомилися з загальними істотними ознаками поняття, необхідно перевірити, наскільки свідомо вони засвоїли поняття, і навчити оперувати ним. Учням пропонуються вправи на практичне застосування поняття (виготовлення моделі, малюнка, пояснення застосування поняття для практичних потреб людини тощо. ). Розширення і поглиблення поняття відбувається в процесі включення його в загальну систему знань про світ (образ світу, наукову картину світу).

Підходи до формування понять індуктивний дедуктивний Вчитель не завжди може предоставити учням об’єкти, показати явища, про які формуються поняття, наприклад, не можна показати учням «світ» , «закон» , атом чи молекулу. В такому випадку учням на початку вивчення об’єкта дається цілісне уявлення про об’єкт, явище, поняття. Формування поняття у школярів повинне починатися відразу з узагальнення, фундамент навчальної програми мають складати «вихідні» поняття науки, що немає необхідності при формуванні поняття повторювати з учнями весь той шлях, який був пройдений у науці до утворення понять.

Поняття, що визначають структуру даного навчального предмета або його основних розділів, повинні засвоюватися дітьми шляхом розгляду предметно-матеріальних умов їхнього походження, завдяки яким вони стають необхідними (іншими словами, поняття не повинні даватися дітям як «готове знання» ). Засвоєння знань загального й абстрактного характеру повинне передувати знайомству з більш конкретними знаннями, останні повинні бути виведені з перших як зі своєї єдиної основи; цей принцип випливає з установки на з’ясування походження понять.

При вивченні предметно-матеріальних джерел тих або інших понять учні насамперед повинні знайти генетично вихідний, загальний зв’язок, що визначає зміст і структуру всього об’єкта даних понять. Цей зв’язок необхідно відтворити в особливих предметних, графічних або знакових моделях, що дозволяють вивчати властивості в «чистому вигляді» . У школярів потрібно спеціально сформувати такі предметні дії, за допомогою яких вони можуть у навчальному матеріалі виявити й у моделях відтворити істотний зв’язок об’єкта, а потім вивчати його властивості. Учні мають поступово і вчасно переходити від предметних дій до їх виконання в розумовому плані.

Рівні розвитку понять І Фактологічний – вивчення одиничного і особливого, Фактологічний формування предметних емпіричних понять. Пізнавальна діяльність здебільшого носить репродуктивний характер. ІІ Операційно-доказовий – передбачає самостійне Операційно-доказовий застосування для вирішення навчальних завдань потрібних фактів та емпіричних понять, встановлення суб'єктивно нових причинно-наслідкових зв'язків, використання прийомів аналізу, синтезу, порівняння тощо. Відбувається закріплення понять, що формуються. ІІІ Понятійний – оперування учнями теоретичними поняттями, Понятійний конкретизація їх новими фактами, використання в нових ситуаціях. Розвиток в учнів продуктивного мислення. ІV Творчий – включення поняття в загальну ієрархічну Творчий систему знань.

Логічне пізнання нерозривно зв’язано з чуттєвим, тому в процесі формування понять про об’єкти і явища виняткове значення набувають спостереження що дозволяють починати цей процес із відчуттів. Учитель організовує спостереження за об’єктами і явищами як на уроках у класі, так і систематично проводить уроки серед природи. Таким чином, в учнів накопичується матеріал, що слугує чуттєвою основою при формуванні понять.

У навчальному процесі виникають ситуації, коли неможливо організувати спостереження натурального об’єкта в класі через його відсутність або розміри й ін. У таких випадках учителю необхідно використовувати наочні засоби: таблиці, картини, екранні посібники — і засоби передбачати можливість ознайомлення дітей з натуральним об’єктом у самій природі в ході уроку серед природи або на виставці, у музеї тощо. Спостереження школярами об’єктів природи має супроводжуватися спеціальними завданнями, завданнями спрямованими на уточнення сприйняття. Як відомо, спостерігаючи той самий об’єкт, люди бачать його порізному в силу своїх індивідуальних особливостей. У навчальному ж процесі важливо, щоб у досліджуваному об’єкті всі діти бачили те головне, що пов’язано з його вивченням. Тому наступною умовою формування відчуттів є організація вправ, що уточнюють сприйняття.

Істотну роль у формуванні понять відіграє термінологічна робота. Під час засвоєння учнями нових термінів учитель має на увазі не просте сполучення слів, а систему взаємозалежних між собою термінів, добивається, щоб учні розуміли, у яких співвідношеннях вони знаходяться. Особливістю терміна, що відрізняє його від слова, є нерозривний зв’язок з конкретним поняттям. Термін володіє двома функціями: він називає предмет і відображає істотні ознаки змісту поняття. Слово і термін не тотожні. Термінологічна робота включає наступні прийоми: q промовляння термінів уголос; q робота над засвоєнням орфографії нових термінів; q з’ясування етимології терміна і його семантики; q запис терміна на дошці; q тренувальні вправи зі співвіднесення терміна з поняттям; q морфологічний і фонетичний аналіз термінів у різних навчальних ситуаціях тощо.

Терміни іноземного походження, що застосовуються в курсі, вимагають обов’язкового перекладу і з’ясування їхнього значення. Учнів необхідно вчити користуватися як словничком у кінці підручника, так і «Великим тлумачним словником сучасної української мови» . У процесі формування понять необхідно вчити школярів прийомам розумової діяльності: аналізу (поділ цілого на частини), визначення головних і другорядних ознак об’єктів, що вивчаються, явищ; синтезу (об'єднання частин взаємозв’язків у частинах); узагальненню; висновкам; визначенням; класифікації. у ціле, виділення

Виявлення внутрішніх сутнісних зв’язків, сутнісних ознак об’єкта ― це наступний етап, етап формування поняття, теоретичного узагальнення. Учителі природознавства поняття про об’єкт формують у такій послідовності: розглядається визначаються зв’язки об’єкта (класу об’єктів) із зовнішнім зовнішня будова середовищем (довкіллям) і об’єкта (класу внутрішні зв’язки між об’єктів), внутрішня елементами структура об’єкта; прогнозуються можливі зміни об’єкта (класу об’єктів). У процесі і цього розгляду виявляються сутнісні ознаки об’єкта, які і складають поняття про нього. За допомогою сутнісних ознак, у першу чергу виявлення сутнісних зв’язків нове поняття включається в наукову картину світу, в образ природи учня.

При формуванні уявлень про поняття максимально використовується їх чуттєва основа, створення сприйняття, зовнішнього образу об’єкта, явища на основі спостереження його в реальних умовах або його моделі чи іншого наочного образу. Система уроків серед природи в курсі природознавства запроектована таким чином, щоб всі об’єкти, явища, які вивчаються на уроках, були ними охоплені, тобто щоб формування уявлень відбувалося на основі чуттєвого образу об’єкта. Уявлення відрізняється від поняття тим, що формування його відбувається в такій послідовності: | визначення ознак, властивостей об’єкта за його зовнішньою будовою; | встановлення загальних зв’язків об’єкта з іншими об’єктами, його довкіллям; | прогнозування його змін; | включення за допомогою їх уявлення в більш загальне уявлення про довкілля.

Засвоєння понять відбувається в процесі розв’язання учнями навчальної задачі. прийняття від учителя або самостійна постановка навчальної задачі; перетворення умов задачі з метою виявлення зв’язків досліджуваного об’єкта; моделювання виділених зв’язків; розгляд системи задач, які розв’язуються загальним способом; оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання даної навчальної задачі. контроль за виконанням попередніх дій;

Щоб формувати поняття, учитель має знати його зміст і послідовність перетворення уявлення в поняття. Поняття «світ» розглядається як сфера прояву «світ» дії загальних закономірностей і на всі об’єкти, що входять у світ. Таким чином, знання про світ — це цілісність, і знання учнів про дійсність, система знань, яка утворюється внаслідок обґрунтування всіх елементів знань на основі змісту загальних закономірностей природи. Система — ціле, що складається з частин, ознакою цілого є підпорядкування всіх складових елементів єдиним закономірностям. Таким чином, формування поняття про світ є одночасно і формуванням цілісності знань про дійсність, і досягнещя розуміння знань. Але для цього учням необхідно дати інструмент зміст загальних закономірностей.

Учитель має володіти змістом закономірностей. Зміст закономірності збереження, який збереження, використовується в курсі природознавства, включає закон збереження маси речовини, який полягає в тому, що при всіх перетвореннях речовини жодна частинка (атом) не зникає і не виникає з ні чого, та закон збереження і перетворення енергії, який стверджує, що енергія не виникає з нього і не зникає безслідно, а перетворюється з одного виду в другий. Зміст закономірності періодичності включає знання процеси, які повторюються (зміна пір року, добові біоритми).

Зміст закономірності спрямованості самочинних процесів до рівноважного стану включає принцип стану мінімуму енергії взаємодії, який полягає в тому, що будь-яка частинка в силовому полі сама по собі займає положення, в якому її енергія мінімальна (камінь скочується з гори, крапля дощу падає на землю, річки течуть до моря, атоми сполучаються в молекулу ї т. д. ); система, що складається з великої кількості частинок, сама по собі переходить у стан найбільшої невпорядкованості в їх розміщенні (гази розширюються, відбувається самочинне перемішування рідин, газів).