“Фізична географія України” Суматохіна І. М. Презентації лекцій

“Фізична географія України” Суматохіна І. М. Презентації лекцій курсу Тема: “Структурно-геологічна будова”

Основні поняття: Тектоніка - розділ геології, що вивчає структуру, рух,деформації та розвиток будь-якої ділянки земної кори та верхньої мантії. Щит - вихід фундаменту,складеного кристалічними породами,на поверхню. Плита - ділянка земної кори у межах платформи складчаста основа відносно занурена і покрита товщею(1-16 км)горизонтально залегаючих,або слабопорушених осадових порід. Платформа - ділянка земної кори з відносно малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних проявів. Корисні копалини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва.

Тип земної кори – континентальний (базальтовий, rpaнітний, осадочний шари); Потужність земної кори - 25-65 км; Max потужність земної кори на Українському щитi та Карпатах; Min потужність земної кори - у 3акарпаттi та пiд Чорним морем; Формування земної кори вiдбувалося - вiд архею до сучасного часу; Поверхня Мохоровичича лежить переважно на глибинi 40-50 км з коливаннями вiд 30 до 60 км. Структурно-геологічна будова

найдавнiшi riрські породи - архейські ультрабазити Ущ (вiк оцiнюеться в 3,7 млрд p.); метаморфiчна криворiзь­ка рудоносна серiя - вік 2-2,5 млрд p.; кipовоградськi й житомирськi гранiти - 1,9 млрд p., палеозойськi вiдклади Дон­басу - 440-250 млн p., мезозойськi вiдклади Кримських rip­ 240-70 млн p.; кайнозойськi (палеоген i неоген) відклади Українських Карпат - 65-10 млн p. Структурно-геологічна будова Тек­тонiчнi peгіони: докембрiйська Схiдно-Європейська платформа, па­леозойськi Скiфська i 3ахiдно-Європейська платформи, кіммe­рiйськi й альпiйськi складчастi споруди.

Тема:

Розташування на Східно-Європейській платформі Украинский щит

Український щит

Мегаблоки Украинского щита Росинсько-Тікичський мегаблок. Приазовський мегаблок.

Породи Українського щита Росинсько-Тікичський мегаблок. Лабрадорит Черкаська обл. Дністровсько-Бузький мегаблок. Вивітрілий граніт, Вінницька обл. Лабрадорит Токівський граніт

Волино-Подільська плита – це крайова структура субмеридионального напрямку; складена породами: докембрію (рівненські базальти, глинисті сланці, конгломерати в долині р. Горинь), кембрію (у Придністровї), ордовіцької та силурійської систем (поблизу Камянця-Подільського), девону (в долині Дністра), крейди (поширені суцільно), палеогену (піски, глини Волинського Полісся), антропогену (переважно лесоподібні суглинки, а також льодовикові, водно-льодовикові, алювіальні відклади).

розміри: 250 км х 500 км; одна з найглибших на Східно-Європейській платформі; виділяються: південно-західна, бортова, центральна і північно-східна бортова частини; центральна частина являє собою рифт або грабен, виконаний девонськими відкладами; її фундамент знаходиться на глибині 12-20 км; другий структурний поверх являє собою синеклізу. девонські відклади (потужність понад 4000 м) представлені пісковиками, доломітами та соленосними породами, з якими пов'язано утворення соляних структур; виявлено більше 100 соляно-купольних структур, деякі з яких відбиваються в сучасному рельєфі (Висачівська, Гайсинська, Солоницька); в Роменському куполі сіль залягає на глибинах від 200 до 3500 м і більше; до девонських і карбонових порід приурочені запаси нафти й газу; до товщі тріасових порід – родовища газу. Серед девонських відкладів зустрічається вулканогенна товща, складена діабазами, базальтами, туфами, туфобрекчіями; ДДз структурно пов’язана з Донецькою складчастою спорудою. Дніпровсько-донецька западина

Донецька складчаста область Історія формування: Формування пов'язане з герцинською складчастістю; Складчасті структури почали формуватись в умовах вулканізму наприкінці девону; найінтенсивніші тектонічні рухи були в карбоні-пермі, тривали в юрі-крейді, виявлялися в альпійський час; Являє собою синклінорій; Геологічна будова: Палеозойські відклади: дислоковані відкладами девону, карбону, пермі; потужність карбонових відкладів – 10-12 км; вони представлені вапняками, пісковиками, сланцями з прошарками кам’яного вугілля; Мезозойські відклади: породи тріасу (червоноколірна формація потужністю від 20 до 700 м), юри (потужність від 700 м), крейди (потужність до 840 м); Кайнозойські відклади: породи палеогену (піски, пісковики, мергелі), неогену (піски, глини) , четвертинного періоду (глини, суглинки, леси)

Західно-Європейська платформа Займає невелику площу; Представлена Львівським палеозойським прогином; Складається нижньопалеозойськими породами, які сильно дислоковані й вважаються каледонськми структурами; Велику роль відіграють девонські (2500-3000 м) та карбонові осадочні (пісковики, вапняки, аргіліти) відклади, які вміщують кам'яновугільні пласти.

Скіфська платформа вік – герцинський; глибина залягання фундаменту змінюється з півночі на південь від 3000 до 6000 м: виділяється в її межах Сімферопольсько-Євпаторійське підняття має складну геологічну будову, що обумовлене положенням регіону на кордоні Східноєвропейської платформи і Скіфської плити; асиметрична структура; її осьова частина просліджується по зоні грабенів| Причерноморсько-Кубанського прогину (затока Сиваш); північний борт западини пологий, довгий; південний – короткий, крутий; велика частина регіону розташована на південній околиці Східноєвропейської платформи (Північне крило), в основі якої залягають докембрійські| породи; розбита системою глибинних розломів на окремі блоки; розломи групуються в ортогональну і діагональну системи. Причорноморська западина

Складчасто-брилова споруда Кримських гір Утворились в основному внаслідок альпійського орогенезу протягом палеогену й неогену, але мають зруйновані кіммерійські структури (Качинська, Південнобережна); Являють собою мегантиклінорій, південне крило якого по тектонічному розлому занурене під рівень Чорного моря; В складі виділяються антиклінальні підняття, синклінальні прогини, ускладнені диз'юнктивними дислокаціями, та лаколіти; Геологічна будова: головна роль належить мезозойським відкладам, але зустрічаються й палеозойські; Головне пасмо складене тріасовими (глинисті сланці, пісковики) та юрськими (фліш) породами; Внутрішнє пасмо складене крейдовими (глини, вапняки) та палеогеновими (мергелі, вапняки, піски) породами: Важлива роль належить магматичним породам (діорити, ліпарити, порфірити, андезити), які зустрічаються між Алуштою та Ялтою та між Алуштою та мисом Айя, у районі Феодосії; за характером залягання вони являють собою лаколіти (Аюдаг, Кастель, Партеніт), давні вулкани (Карадаг, Карагач), дайки, потоки, покрови.

Схема геологического строения Крыма по М.В. Муратову Мегантиклинорий горного Крыма: 1 -большие антиклинории, 2-крупные синклинории, 3-северное и восточное погружение мегантиклинория. Платформенная часть Крымского полуострова: 4-участки с глубоким залеганием палеозойского фундамента, 5-выступ палеозойского фундамента под покровом мезозойских отложений, 6-Тарханкутско-Джанкойские антиклинали, 7-предполагаемый глубинный разлом, разделяющий мегантиклинорий горного Крыма и Скифскую платформу, 8-линии разломов, 9-антиклинальные складки, 10-синклинальные складки.

Схематический геологический разрез через Крымский полуостров (по Е.В.Львовской)

Карпатська гірська споруда (східна частина) Склад: Карпатська покривно-складчаста споруда, Передкарпатський прогин, Закарпатська западина; Характерною рисою є зональність структур, які простягаються через весь регіон з північного заходу на південний схід, та наявність насувів (скиб) з амплітудою горизонтального переміщення 15-20 км у напрямку на північний схід; Головні елементи Карпатської покривно-складчастої споруди: Скибовий (Зовнішній) покрив, Центральна (Кросненська) синклінальна зона, Чорногорсько-Полонинська антиклінальна зона; Рахівський масив, Вулканічні Карпати; Передкарпатський прогин складається з Покутсько-Бориславської, Самбірської та Більче-Волцької зон; Закарпатська западина поділяється Вулканічним хребтом на Солотвинську і Чопську (Мукачівську) западини.