ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ЖИТТЯ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ДОЛІ Й КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО

ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ЖИТТЯ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ДОЛІ Й КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОБЛЕМНИЙ СЕМІНАР ЗА КІНОПОВІСТЮ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА “ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА” ВИКОНАЛА ВЕРЕСКУН ОЛЕНА АНАТОЛІЇНА ВИКЛАДАЧ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ МАРІУПОЛЬСЬКОГО ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНОГО ТЕХНІКУМУ

ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ДОВЖЕНКО 1894 - 1956 Великий український письменник, кінорежисер, художник

“…ЩЕ Й СЬОГОДНІ, ДИВЛЯЧИСЬ ЧАСОМ УНИЗ, Я НЕ ВТРАТИВ ЩАСТЯ БАЧИТИ ОТІ ЗОРІ НАВІТЬ У БУДЕННИХ КАЛЮЖАХ НА ЖИТТЄВИХ ШЛЯХАХ.” О.ДОВЖЕНКО. “ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА”

ЧИ Є НАСПРАВДІ ЗОРІ В КАЛЮЖАХ? ПРОБЛЕМА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

“Зачарована Десна” – це ключ до таємниць Довженкової творчості

ЧИ Є НАСПРАВДІ ЗОРІ В КАЛЮЖАХ? ДЖЕРЕЛА, З ЯКИХ НАРОДЖУЄТЬСЯ МИТЕЦЬ СУЧАСНЕ ЗАВЖДИ НА ДОРОЗІ З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ ІНТЕРВ’Ю З САМИМ СОБОЮ ВИЗНАЧАЄМО НАПРЯМИ ПОШУКІВ

В українській літературі є чимало автобіографічних творів, але всі вони досить схожі між собою. А “Зачарована Десна” й дотепер залишається ЄДИНИМ, УНІКАЛЬНИМ у цьому жанрі твором. У ЧОМУ Ж ПОЛЯГАЄ ЇЇ ФЕНОМЕН?

“ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА” – ЦЕ ТВІР про свій рід про дитинство про рідну природу але водночас ЦЕ ТВІР про джерела, з яких народжується митець

ДЖЕРЕЛА, З ЯКИХ НАРОДЖУЄТЬСЯ МИТЕЦЬ

ОТОЧЕННЯ БАТЬКО МАТИ ПРАБАБА МАРУСИНА ДІД СЕМЕН, ПРАДІД ТАРАС ДЯДЬКИ 2. РІДНА ПРИРОДА ДЕСНА 3. ВОЛЯ, ФАНТАЗІЯ, УЯВА МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ

оточення

ОТОЧЕННЯ: МАТИ Чого тільки не насадить наша невгамовна мати! Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі ота рослиночка, ото мені радість!

ОТОЧЕННЯ: БАТЬКО Багато бачив я гарних людей, але таких, як батько, не бачив З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених, чи сіятелів, – він годивсь на все

ОТОЧЕННЯ: ПРАДІД ТАРАС ДІД СЕМЕН Більш за все на світі дід любив сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок Дід любив кашляти… Тисячі тонесеньких дудочок загравали у діда всередині. Кашель клекотів у нього в грудях, як лава у вулкані, довго і грізно… Голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, волохаті руки були такі ніжні, що напевно ніколи й нікому не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти й добро.

ОТОЧЕННЯ: ПРАБАБА МАРУСИНА Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі. Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу…це була творчість її палкої, темної, престарілої душі.

Маючи таких надзвичайних родичів, чи міг Сашко вирости пересічною людиною?

РІДНА ПРИРОДА

жили ми в певній гармонії з силами природи

Жили ми в певній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смаглись на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя.

…появляється лев. Голова велична, кудлата грива і довгий з китицею хвіст. Іде поволі вздовж висипу над самою водою. ЯВИСЯ НА БЕРЕЗІ ЛЕВ!!!

РАННЯ ОЗНАКА ТАЛАНТУ ВОЛЯ, ФАНТАЗІЯ, УЯВА МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ СОН У ЧОВНІ ПОБОЇЩА НА КОСОВИЦІ ЛЕВ НА БЕРЕЗІ ДЕСНИ

РІДНА ПРИРОДА ДЕСНА Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Щасливий я, що народився на твоєму березі!

ІНТЕРВЮ З САМИМ СОБОЮ ’ ’

ДВА ОБЛИЧЧЯ АВТОРСЬКОГО “Я” Малий Сашко – носій спогадів Зрілий майстер, який зі спогадів синтезує художні образи Діалог минулого з сучасним

МАЛИЙ САШКО ДОРОСЛИЙ МИТЕЦЬ Од споглядання пекельних мук мені стало пекти в п’ятах Тоді в газетах ще нічого не писали про мої ганебні вчинки Заплющуючи очі, й по цей день я ще не маю темряви в душі Отож міркуючи в човні на кожусі поволі затулив я очі. Мені не стало темно в голові З ким вступає в заочний спір митець?

МАЛИЙ САШКО ДОРОСЛИЙ МИТЕЦЬ Картини пливуть, линуть води Дунаєм, Десною, весняна вода на Десні, Дунаї. Хмари по небу пливуть вибагливо й вільно i, пливучи в просторах голубих, вчиняють битви i змагання в такому числі, що… …що коли б одну тисячну долю судилось приборкати i поставити в ясний книжковий чи картинний ряд, недаром жив би я на свiтi i отягчав начальників i соглядатаїв своїх недаром. Що (чи хто) заважає митцеві вільно творити? Все жило в моїх очах подвійним життям. Все кликало на порівняння, все було до чогось подібне, давно десь бачене, уявлене й пережите. Ну що ж це я роблю? Мені треба писати про човен, а я забув і пишу про хмари.

Отаке, ну таке пак щось гарне наснилось мені у човні. А може, й не снилось, може, й справді було на Десні?.. МАЛИЙ САШКО ДОРОСЛИЙ МИТЕЦЬ …і не злякає мене божий суд, якщо вже не злякав людський Одні тільки бажання творити добрі діла й зосталися при мені на все життя

МАЛИЙ САШКО ДОРОСЛИЙ МИТЕЦЬ ДОРОСЛИЙ МИТЕЦЬ Вже прокидаються мої редактори в мені. Вони живуть навколо мене скрізь…їх мета – щоб я писав або так, як усі, або трохи краще чи гірше від інших. «Це неправдоподібно, і потім цього можуть не зрозуміти…» Чому не написати, що коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілося, аби скрізь водились леви? …Водилися леви, ну теж дуже рідко. Один лише раз по висипу Десни пройшов був лев, та й то, кому не скажу, ніхто віри не йме. Там, де моє серце холоне, вони підігрівають його; де я починаю палати в огні своїх пристрастей, вони розхолоджують мій мозок, аби чого не вийшло РЕДАКТОРИ ХТО ВОНИ?

СУЧАСНЕ ЗАВЖДИ НА ДОРОЗІ З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ ФОРМУЛА ЧАСУ ЗА О.ДОВЖЕНКОМ

ЧИ Є НАСПРАВДІ ЗОРІ В КАЛЮЖАХ ?

Щасливий я,…що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах