Філософія Нового часу і Французького Просвітництва 6

Філософія Нового часу і Французького Просвітництва • 6. 1. Новий час. Проблема методу пізнання. Емпіризм (сенсуалізм), раціоналізм • 6. 2. Субстанція, природа і Бог. • 6. 3. Агностицизм і соліпсизм. • 6. 4. Французьке Просвітництво. Філософія історії. • 6. 5. Механістичний матеріалізм. • 6. 6. Сутність людини.

6. 1. Новий час. Проблема методу пізнання • Френсіс Бекон: «Знання - сила» (1561– 1616) – емпіризм. • Рене Декарт: «Мислю, отже, існую» (1596– 1650) – раціоналізм. • Томас Гоббс: «Причиною відчуттів є самі предмети» (1588– 1769) - сенсуалізм. • Дж. Локк: «Душа людини як tabula rasa» (1632– 1704) – сенсуалізм.

Френсіс Бекон: «Знання - сила» (1561– 1616). • Емпіризм – дослідження природи з допомогою споглядання та правильних дослідів • Займатися наукою не заради самого себе, а «щоб мало успіх саме життя» .

«Знання – сила» • «плодоносні» досліди, які дають науковий результат • «світлоносні» , котрі проливають світло на глибокі зв'язки. • істинне знання досягається за допомогою пізнання причин • Наука про ціле йде далі і розкриває глибинні формальні причини. • Кінцевими причинами займається не наука, а теологія. • Формальні причини вивчаються індуктивним методом, який спирається на аналіз, розчленування природи.

Критика ідолів (примар) • (1) роду, з природної обмеженості людського розуму і недосконалості чуттєвого сприйняття • (2) печери - людина через специфіку свого розвитку і виховання всі речі бачить як би зі своєї печери • (3) ринку - застарілі поняття, неправильне використання слів • (4) театру - віра в авторитети, зокрема в абсолютну істинність застарілих філософських систем

Рене Декарт: «Мислю, отже, існую» (1596– 1650). • Раціоналізм • відкриває конструктивні можливості мислення. • спирається на постулат причинності: все суще має причину

Універсальний сумнів • Спочатку неможливо сумніватися, що наше мислення не можна заперечувати. • з тези «я мислю» виводиться положення «я існую» . • Гарантом існування реальності виступає Бог, «який не може бути ошуканцем» і веде від «Я» до природи • правильність умовиводів зумовлена Богом • «не треба давати людському розумові які б то не було межі» • «вся філософія подібна як би до дерева, коріння якого – метафізика, стовбур – фізика, а гілки, що відходять від стовбура, – всі інші науки» .

«Метод» як точні і прості правила використання розуму • (1) вважати істинним • (3) пропонує мислити лише те, що очевидне, по порядку, зрозуміле і не починаючи з викликає сумніву найпростіших предметів • (2) розділяти проблеми, що • (4) необхідності обліку розділяються, на вже зробленого, стільки частин, скільки складати повні огляди потрібно для кращого їх вирішення

Томас Гоббс: «Причиною відчуттів є самі предмети» (1588– 1769). • Сенсуалізм • «Всі уявлення суть рухів усередині нас, які є залишками рухів, зроблених у відчуттях» • Процес філософствування позв'язан з раціональним мисленням

Номіналізм мови • загальне – лише назви • Зі слів-знаків предметів. утворюються речення, з них – умовиводи, • слово використовується як умовна мітка • це важливий крок у розширенні • міткою може виступати інтелектуального світу будь-яка подія, річ людини, • помилково • бо людина за допомогою ототожнення імені з мови творить світ своєї речами культури, а • філософія вивчає цей світ

Обґрунтування існування держави • всі люди рівні від природи. • оскільки вони егоїстичні, то намагаються підкорити одне одного, внаслідок чого виникає «війна всіх проти всіх» . • Щоб вижити у цій війні, люди об'єднуються, передавши повноваження центральної влади. • Суспільний договір • Левіафан - ця штучна людина володіє могутністю, її влада необмежена

Дж. Локк: «Душа людини як tabula rasa» (1632– 1704). • «Досвід про людський розум» • неспроможність тези про природжені ідеї. • Їх не можна вважати «відображеними» в душі від природи. • Людська душа – свого роду чистий лист паперу (tabula rasa), на якому досвід пише свої відомості про світ

Сенсуалізм: відчуття – джерело нашого знання про світ. • Початкова основа • Прості ідеї теорії пізнання досвід, набуваються за при цьому допомогою відчуттів, являють ідеї тепла, • відчуття – джерело світла, білого тощо. нашого знання про світ • Прості ідеї рефлексії • Досвід ділиться на виступають мисленням зовнішній і внутрішній. і хотінням. • При цьому мислення пов’язане з розумом, хотіння – з волею.

Вчення про «первинні» і «вторинні» якості. • Первинні якості – це невід'ємні ні за яких обставин властивості речей: протяжність, форма, рух або спокій, число, щільність. • Вторинні якості виникають при певних обставинах і можуть зникнути з цими обставинами. • Про їх існування свідчать органи чуття, і до них відносяться колір, звук, запахи, смаки. • Первинні якості належать самим речам і об’єктивні, а вторинні якості – суб’єктивні.

6. 2. Субстанція, природа і Бог • Спіноза: «Бог, або субстанція, або природа» (1632– 1877). • Готфрід Лейбніц: «Всяка монада є живе дзеркало» (1646– 1716).

Спіноза. Субстанція має два атрибута (1632– 1877). • Раціоналізм. • Уявлення про єдину протяжну і мислячу субстанцію. • Субстанція має два атрибути (невід’ємні властивості) – протяжність і мислення.

Природа є причиною самої себе – natura causa sui. • Субстанція ототожнюється Богом, розуміється вся природа. • природа створена співпадає з природою творящою. • Весь Всесвіт виступає як цілісна система. • Сутність цієї субстанції несе в собі існування. • Тим самим долається розрив між фізичним і метафізичним, сутністю й існуванням. • ототожнюється не тільки субстанція і природа, але й субстанцію і Бога.

Необхідність не виключає, а припускає свободу • Пізнаючи світ, себе, свої бажання, людина може бути вільною, бо знання дає можливість контролювати себе і те, що відбувається. • «правильний метод є шлях шукання у належному порядку самої істини» . математичний • чотири способи пізнання • (1) знання довільне, з чуток • (2) безладне накопичення дослідного знання • (3) за наслідками якоїсь дії судимо про саму дію • (4) через вивчення її сутності

Готфрид Лейбниц: «Монади - неподільні, прості субстанції» (1646– 1716) • Раціоналізм • “Монадологія” • Монади, суть неподільні, прості субстанції, свого роду «останні цеглинки всесвіту, істинні атоми природи» . • монада – духовна одиниця буття

«Монади - неподільні, прості субстанції» • Монади не можуть бути • самостійні, і одна знищені, вони вічні й монада не може існували завжди впливати на індивідуальне життя • монади індивідуальні і іншої. відрізняються одна від одної • монади суть безтілесні, позбавлені просторових • Монади не тільки прості, характеристик духовні але й замкнуті сутності, що не мають частин і замкнуті в собі.

Предвстановлена гармонія • «виправдання Бога» – теодицея, де доводиться, що створений світ є кращим з можливих світів • навіть зло – це «неминуче заперечення і умова добра» до кращого. • Все найкраще в цьому найкращому зі світів • «створений» світ – сама досконалість, так що в ньому добро значно перевершує зло. • Перевага добра над злом у цьому світі більша, ніж у багатьох інших світах.

6. 3. Скептицизм і агностицизм. • Давид Юм: «Сили, що управляють порядком природи, нам абсолютно невідомі» (1711– 1776) – скептицизм. • Джордж Берклі: «Існувати означає бути сприйманим (esse est percipi)» (1685– 1753) - агностицизм.

«Істини розуму» та «істини» факту Лейбниц • Істини розуму всезагальні, вони дедуктивне не виводяться з емпіричних даних • Основа їх всезагальності в розумі, а їх необхідність витікає з логічних передумов. • істини факту ґрунтуються на індукції. • Вони мають не логічну, а емпіричну основу. • Такі всі природнонаукові закони.

Давид Юм: «Матерія і дух в основі своїй однаково невідомі» (1711– 1776) • «Матерія і дух в основі своїй однаково невідомі, і ми не можемо визначити, які властивості притаманні одному й іншому» . • вирішальне значення мають органі почуття у пізнанні реальності,

Все починається з досвіду • Людина лише сполучає, переміщає матеріал, отриманий дослідним шляхом. • У поєднанні, переміщенні полягає призначення розуму. І • Ідеї, які поєднуються з різних причин, одні відносяться до пам’яті, а інші – до уяви. • Загальні ідеї, згідно з таким підходом, – результат поєднання одиничних речей з певним ім’ям • Ідеї не тільки походять від вражень, але й точно відтворюють їх. • Не слід використовувати понять субстанції і причинності.

Скептицизм • визнання існування зв’язку між об’єктами веде «не досвід, а звичка, або механізм асоціацій» . • положення, доведені на підставі фактів, не мають достовірності, самодостатності і очевидності. • носить суб’єктивний характер, свого об’єктивного змісту позбавляються не тільки субстанція, але й причинність.

Джордж Берклі: «Існувати означає бути сприйманим (esse est percipi)» (1685– 1753). • Соліпсизм • ототожнення властивостей зовнішніх предметів з відчуттям цих властивостей людиною • весь чуттєвий досвід суб’єктивний • загальні поняття неможливі,

Дійсність – це душі і Бог, що створив їх • Зведення об'єктивного у зовнішньому світі до суб’єктивного змісту ідей в душах, а властивості зовнішніх об’єктів – до відчуттів. • Річ - це комбінація відчуттів. • Існування чуттєво сприйманої речі нічим не відрізняється від чуттєвої уяви або сприйняття (perciption) • Об’єктивна ж реальність, матерія, як і простір, – неіснуючі сутності

Соліпсична точка зору • у кожного суб’єкта є • Соліпсична точка зору знання лише про свій, ставить під сумнів ним видимий світ існування світу. • у кожного свої • намагання вдатися до особливі об’єкти, сприйнять інших осіб, оскільки неправомірно або до поняття розраховувати на «можливості побудову загального сприйняття» знання • сприйняття Бога

6. 4. Французьке Просвітництво. Деїзм. Філософія історії. • Вольтер: «Всяке творіння свідчить про свого творця» . «Випадок - це ніщо» (1694 – 1778). • Жан-Жак Руссо: «Назад до природи!» (1712 – 1778). • Монтеск’є: «Багато речей управляють людьми – клімат, релігія, закони, …; як наслідок всього цього створюється дух народу» (1689– 1755).

Вольтер: «Всяке творіння свідчить про свого творця» . «Випадок - це ніщо» (1694– 1778). • «Безперечно, що в інтересах суспільства, щоб існувало якесь божество, яке карає те, що не може бути припинене людським правосуддям»

Деїзм • Бог - це конструктор цього світу, який будує його за законами науки, насамперед – за законами механіки • Мудра будова цього світу доводить існування Творця. • Існування Бога не вимагає сліпої віри. • Деїзм – це релігія освіченої публіки. • Що ж стосується темної і забитої маси, то її можна утримувати у вузді за допомогою традиційної релігії з їїї загробними карами і відплатами.

«Дух часу» • В історії діє зовсім не містичний «дух» , історію роблять самі люди • Роблять вони історію не так, як заманеться. • Якщо вони роблять те, що не відповідає «духові часу» , то це викликає протидію. • Тому необхідно пізнати звичаї людей • Зображати звичаї людей, вимірювати історію мистецтв – ось моя єдина мета • «пірронізм» історії: про історію судити однозначно означає судити однобічно • об'єктивна плутанина самої історії.

Жан-Жак Руссо: «Назад до природи!» (1712– 1778). • розбіжність між тим, що сьогодні називають науково-історичним прогресом, і станом людської моральності. • протистояння культури і природи

Проблема відчуження • Основою відчуження людини від людини є приватна власність. • Нема справедливості без рівності всіх людей • саме власність може гарантувати людині незалежність і свободу. • “Суспільний договір” • люди домовилися між собою заснувати державу для забезпечення державної безпеки і охорони свободи громадян. • Але держава перетворилася на орган пригнічення і гноблення людей.

«Еміль, або про виховання» • теорія виховання, в якій почуття вище від розуму • Моральне начало в людині глибоко укорінене в її натурі, воно глибше, «природніше» , ніж розсудок. • Треба підкоритися природі та виключити схоластичне вчення • Закони природи слід зрозуміти з допомогою формування досвіду • Вчення повинно бути природним

Монтеск’є: «. . створення духу народу» (1689– 1755). • основоположник географічного напряму в соціальних науках. • Багато речей управляють людьми – клімат, релігія, закони, …; як наслідок всього цього створюється дух народу

Основоположник географічного напряму • Вплив темпераменту людей, який формується, у свою чергу, • в залежності від клімату розташування народу, проявляється в особливостях суспільно-державного ладу. • закони суспільства носять об'єктивний характер і не залежать від свавілля окремої особи, навіть законодавця, – закономірність

6. 5. Механістичний матеріалізм • Анрі Гольбах: «Природа є причина всього…» (1723– 1789). • Жульєн Ламетрі: «Люди – прості машини» (1709– 1751). • Етьен Кондільяк: «Розум, рефлексія, пристрасті, душевні процеси – все є відчуттям» (1715– 1780).

Клод-Анрі Гельвецій: «Розум є сином потреби та інтересу» (1715– 1771). Дені Дідро: «Явища незліченні; причини приховані; форми, можливо, скороминущі» (1713– 1784).

Анрі Гольбах: «Природа є причина всього…» (1723– 1789). • активний співробітник «Енциклопедії» • «Система природи» біблія атеїстичного матеріалізму. • докази на користь матеріалістичного і атеїстичного світогляду.

«Система природи» • в основі Всесвіту • Неорганічна матерія лежить матерія. вічна, органічна матерія виникає і • Матерія, як вона знищується. визначається в цій праці, є те, що може • На Землі спочатку була діяти на наші органи тільки неорганічна відчуттів і давати матерія, потім виникло відчуття. життя – рослинне і тваринне. • Матерія ділиться на органічну і неорганічну.

«Система природи» • безперервний кругообіг матерії в природі. • Рослини і тварини народжуються, ростуть, потім помирають, тобто перетворюються в неорганічну матерію. • атрибутом матерії є рух; а отже, немає матерії без руху. • Рух - переміщення тіла у просторі та часі. • Мимовільність живого руху суперечить законам механічного руху. • не можна пояснити перехід від механічного руху до більш складних форм

Жульєн Ламетрі: «Люди – прості машини» (1709– 1751). • «Природна історія душі» • духовне - властивість матерії. • атрибутами матерії є не тільки протяжність, але також і рух та потенційна здатність до відчуття.

«Людина-машина» • людина влаштована як • мисляча душа є ніщо механізм. інше, як душа, яка відчуває, спрямована • духовне та ідеальне на споглядання ідей і вигадали теологи. на судження. • мислення, то думка, як • не визнає якісної він вважає, становить відмінності між собою тільки здатність відчуттям і мисленням, відчувати

Етьєн Кондільяк: «Розум, рефлексія, пристрасті, душевні процеси – все є відчуття» (1715– 1780). • «Дослід про походження людських знань» - яким чином на основі відчуттів виникають ідеї. • «Трактаті про відчуття» - душа відрізняється від тіла.

Сенсуалістична концепція • образ статуї, яка влаштована так же, як і ми, але без ідей. • припускає наявність у неї відчуття нюху і примушує її відчувати запах троянди. • Статуя починає насолоджуватися запахом троянди і страждати від неприємних запахів. • В результаті у неї виникають увага і пам’ять. • порівнюючи різні запахи, вона починає міркувати і уявляти. • чуттєвість береться абстрактно, у відриві від способу життєдіяльності.

Клод-Анрі Гельвецій: «Розум є сином потреби та інтересу» (1715– 1771). • «Про розум» • нападки на релігійну ідеологію та католицьку церкву. • поєднує поняття відчуття з поняттям інтересу. • Інтереси скеровують всі наші відчуття,

«Розум є сином потреби та інтересу» • Інтереси бувають • Треба змусити приватними і людські пристрасті суспільними. служити суспільним інтересам. • Завдання полягає в тому, щоб поєднати ті й інші.

Дені Дідро: «Явища незліченні; причини приховані…» (1713– 1784). . • глава «Енциклопедії» • глибоко вивчати земні «обставини» • Уся природа перебуває у постійному русі та еволюціонуванні. • Усе, що існує, зникне, перетворюючись на щось інше.

Матерія - множина форм реальності • можемо постійно фіксувати усе нові та нові форми, фрагменти зміни конкретної форми, • але ніколи не зможемо побачити нескінченної множини форм реальності • Не маючи можливості виявити безмежну множину форм реальності, люди користуються поняттям “матерія” • розмаїття форм матерії створюється зіткненням та об'єднанням різноякісних елементів.

«Племінник Рамо» • Людина – дивна істота, вчинки і мораль якої неможливо однозначно оцінити. • Вона вкрай суперечлива • в цьому суспільстві все влаштовано таким чином, то треба бути дурнем, щоб бути доброчесним. • Добро є зло, а зло є добро – ось що дотепно • суперечливість людського існування: щоб сказати істину, потрібно бути безсоромним, а щоб викривати зло, треба бути злим. • Добро не перемагає зло, а тільки потурає йому.