Феофан Прокопович визначний український діяч епохи бароко. Різносторонність обдарувань, енциклопедичність знань, видатні досягнення в галузі науки, політики, без сумніву дозволяють поставити його в ряд геніїв людства. Праці Ф. Прокоповича торкаються фізики, філософії, математики, астрономії, логіки, наук про державу і право, теології. Виконала студентка групи пп-11 Белих Христина
Феофан (Єлеазар) Прокопович (також: Теофан Прокопович; 18 червня 1681 -10 вересня 1736) український богослов, письменник, поет, мат ематик, філософ, ректо р Київської академії (1710 -16 рр. ), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький.
Народився в місті Києві у 1681 році, в родині купця. Отримав прекрасну освіту в Києво – Могилянській духовній колегії. Навчався в Польщі, а потім у Римі, після чого змушений був прийняти греко -католицизм. У 1704 році після свого повернення до Києва, приймає монарший постриг, стає ченцем. Займається викладанням богослов’я, піїтики, риторики при Києво – Могилянській колегії.
Під час свого навчання у Києво-Могилянській академії, єзуїтських школах міста Львів, Краків, в римо-католицькому колегіумі святого Афанасія, значний вплив на подальший розвиток його філософії справив європейський раціоналізм. Про що можуть свідчити курси лекцій з філософії, які Феофан Прокопович проводив у Києво-Могилянській академії для своїх вихованців. Також слід зазначити, що і на принциповому положенні цього курсу, що є по – перше: утворення матерії і форми, як рівнозначних основ природних тіл, і по – друге: визнання у поняттях нереального якогось розділення сутності та існування. Ідеї мислителя у першу чергу були направлені проти абсолютизації форми (ідея була сформована ще Платоном і Арістотелем), стверджень, що співпадіння сутності та існування можливе лише в Богові, проте не в його творіннях. Пізніше, у богословських ідеях Ф. Прокоповича будуть прослідковуватися впливи ідей видатних філософів, зокрема Бенедикта Спінози, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Георга Лейбніца. Його вважають першим, хто спробував створити системне богослов’я. Прокоповичем було висунуто ідею «наукового богослов’я» , на його думку у визначених рамках, богословська апологетика набуває свого роду науково – філософського плану, де філософські ідеї миттєво стають феном історико-богословського ряду.
Про активність світу він говорить як про вияв подвійного характеру: що є результатом вияву Бога у світі, і друге – наслідок саморозвитку природи. Тобто це означає, творча енергія, що знаходиться поза усілякими законами, в теології Прокоповича є властивою самій природі. Визнання раціонального і доцільного устрою матеріального світу, де якісною ознакою є присутність божества у ньому, приводить філософа до логічного висновку. Згідно цього висновку, примирення людини із всезагальним порядком можливе лише через розум. Особливо у богослов’ї, розум повинен бути підпорядкований тільки вірі, а науковий пошук релігійних істин повністю має бути виправданий. Феофан Прокопович погоджується з ідеєю Лейбніца, згідно поглядів якого істини одкровення є вищими істин розуму, але ці істини не проти нього.
Декілька цитат богослова • Бажаним є лише добро. • Він нечесний, тому що спілкувався з нечесними. • Заздрість спричиняє для людини страждання з приводу чужого добра. • Ледарі байдужі до щедрих дарів природи. • Всього не можна охопити навіть думкою. • Гравець не так досконало володіє м'ячем, як оратор душею людини. • Той, кого долають, закону прохає в побідника. • Що квітне — зів'ядає.
Скачать презентацию Феофан Прокопович визначний український діяч епохи бароко Різносторонність
Феофан Прокопович.pptx