ЕКОНОМІЧНА КІБЕРНЕТИКА ТЕМА 4 Перші моделі економіки.

ЕКОНОМІЧНА КІБЕРНЕТИКА

ТЕМА 4 Перші моделі економіки. Інтерпретація централізованих і ринкових схем керування • Перші математичні моделі економіки • Приклад побудови найпростіших моделей економіки • Порівняння централізованої і ринкової схем керування

Ми живемо в епоху, коли комп’ютерні технології проникнули абсолютно в усі галузі людської діяльності. Не є виключенням і економіка.

• За нинішніх темпів розвитку виробництва безупинно триває процес взаємодії всіх його складових частин. У таких умовах необхідно вести безперервне планування і оперативно управляти всіма ланками економіки. • Використання математичних методів і сучасних комп’ютерних технологій в економіці не тільки прискорює розрахунки, але і у десятки, сотні разів зменшує потрібний для цього час.

За наявності спеціалізованих програм можна проводити так зване моделювання , що прийшло на заміну дорогим пошукам відповідей і шляхів вирішення проблем за допомогою спроб і помилок.

В основному застосовують моделі двох видів. • Моделі, що описують який-небудь стан модельованого положення, називають статичними. Якщо моделюються послідовності таких станів і зв’язки між ними, потрібні динамічні моделі, які враховують фактор часу і різноманітні за рівнем складності модельованого явища. • І ті, й інші моделі досить наочні: показують економічні системи в їхньому розвитку, дозволяють проаналізувати, де, яким чином, з якими витратами можна щось виправити, що-небудь доповнити, іншими словами – поліпшити економічне планування.

У господарській практиці, планово-економічній роботі, теорії економіки виникає безліч різноманітних завдань, які вирішуються на економіко-математичних моделях, якщо треба досягти поглибленого розуміння реальних господарських процесів. За допомогою цих методів можна розробляти плани розвитку виробництва, давати практичні рекомендації з покращення пропорцій економіки і її галузей, раціоналізувати використання матеріальних і трудових ресурсів. А це величезна за своїми масштабами система економічних показників, що характеризує основні співвідношення, пропорції і темпи розвитку виробництва.

У такій системі потрібно відшукати сотні мільйонів взаємозалежних невідомих. Наприклад, випускаються десятки мільйонів різних найменувань виробів, на різних підприємствах, за різними технологіями, у різних регіонах країни. Також, треба враховувати і зношення устаткування на виробництві, і обмеженість ресурсів, і темпи науково-технічного прогресу тощо. За громіздкістю розрахунків це задача, яку важко уявити навіть при сучасному рівні розвитку ЕОМ і комп’ютерних технологій.

• Тому предметом глибокого вивчення в економічних дослідженнях стає інформація. Вчасно отримана і точно оброблена вона сприяє успіху в роботі над рішенням економічних проблем. Тому інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи орієнтуються і на задоволення потреб економіки.

• Не можна не відзначити, що істотною частиною управління господарством є інформаційні технології. Без них неможливе економічне планування виробництва, розподіл ресурсів, виявлення з певним ступенем точності пропорцій і зв’язків у економіці, здійснення керівництва, управління і контролю на підприємстві, у галузі, регіоні, у цілому в економіці.

• У господарській практиці різні розрахунки і обчислення використовуються з моменту зародження математики.

• Математика є засобом вивчення економічних закономірностей.

У широких масштабах математичні методи в економічних дослідженнях стали використовуватися в останні 50 років з моменту зародження кібернетики та її прикладної частини – економічної кібернетики.

Перші ж спроби відносяться до XVІІ ст. В. Петті ( 1623– 1687 рр. ) є засновником класичної політичної економії. У передмові до роботи “Політична арифметика” він писав, що встав на шлях вираження своїх думок мовою чисел, ваг і мір. Це була початкова стадія використання математики.

Перша у світі модель народного господарства була створена французьким ученим Ф. Кене (1694– 1774 рр. ). У 1758 р. він опублікував працю “Економічні таблиці”, які були названі “зиґзаґ”. Економічна таблиця Ф. Кене являє собою схему процесу суспільного виробництва у вигляді графочислової моделі. Вона розкриває основні стадії відтворення: виробництво, розподіл, обіг, споживання і нагромадження; рух складових частин продукту за вартістю і матеріально-речовинним складом; взаємовідношення класів з приводу виробництва та розподілу продукції і доходів. Класами тоді були землевласники, фермери, ремісники та торговці

Спираючись на досвід Ф. Кене, К. Маркс (1818 -1883 рр. ) розробив основні умови простого і розширеного відтворення у вигляді алгебраїчних рівнянь і нерівностей.

• Математична школа в політекономії почала розвиватися з появою робіт французького вченого О. Курно (1801– 1877 р. ). У 1838 р. ним була видана праця “Дослідження математичних принципів багатства”.

• Ця школа внесла помітний внесок у розробку кількісного аспекту в рішенні економічних проблем. Варто виділити в цій школі В. Парето (1848– 1923 рр. ), В. Дмітрієва (1868– 1913 рр. ). В. Парето ввів поняття багатоцільового оптимуму; В. Дмітрієвим була запропонована формула вирахування повних витрат праці та інших ресурсів.

• На початку ХХ ст. виник статистичний напрям в економіці. Головне завдання його – вивчення економічних циклів і прогнозування господарської кон’юнктури на основі методів математичної статистики. Ідеологи статистичної економіки зневажали у той час теоретичним аналізом. Уводячи емпіричне (минулий досвід), вони поширювали її на майбутнє і, звичайно, помилялися.

• Відома у світі модель прогнозування Гарвардського університету, розроблена під керівництвом У. Персонса (1878— 1937 рр). Ця модель була названа Гарвардським барометром. • Суть її полягає у наступному. Є три криві ринку: А – фондового; В – товарного; З – грошового. Дія барометра ґрунтувалася на тому, що всі три криві мають однакові (приблизно) коливання, але зрушені за часом. Так, крива А випереджає В на вісім місяців, а В – на чотири місяці криву С. Звідси і виникла ідея передбачення поведінки товарного ринку на основі спостереження фондового.

• Такі барометри, побудовані у багатьох країнах після Першої світової війни, непогано передбачали економічну погоду в період економічної стабілізації. Але крах на біржі Нью-Йорка восени 1929 р. і подальший розвиток найбільшої кризи ці барометри не помітили

• Заслугою статистичного напряму є розробка методичних питань обробки даних, узагальнень та аналізу.

Ще один напрям застосування математики в економіці було названо економетрикою (або економетрією). Це поняття ввів норвезький вчений Р. Фріш (1895– 1973 рр. ), який проголосив, що економетрика – є синтез (з’єднання) економічної теорії, математики і статистики. Офіційна дата відноситься до 1931 р.

Математичне моделювання стало одним із самих престижних напрямів економічної науки заходу. З 1969 року, коли стали присуджувати Нобелівські премії з економіки, лауреатами стали Р. Фриш, В. Леонтьєв та інші західні економісти. Приблизно з 1950 -х років на Заході стали застосовуватися міжгалузеві балансові моделі народного господарства, макромоделі зростання і прогнозування. Інакше кажучи, з 50 -х років ХХ ст. економетрія стала одержувати соціальне замовлення не тільки від підприємств, але й від держави.

Лише недавно стало відомо, що не Р. Фриш, а П. Чомпа (1867 -1913 рр. ) опублікував першу роботу з економетрії ще у 1910 р. у Львові. Під керівництвом О. Чупрова (1874– 1926 рр. ) виконувалися роботи з кореляційного аналізу економічних явищ.

• Найбільш великим економістом-математиком до революції був В. Дмітрієв (1868 -1913 рр. ). Внесок його полягав у тому, що він побудував модель повних витрат праці і збалансованих цін у вигляді системи лінійних рівнянь. Через кілька десятків років ця модель знайшла своє використання в світі.

• Особливе місце належить Є. Слуцькому (1880– 1948 рр. ) , широко відомому у світі фахівцю з теорії імовірності і математичної статистики. У 1915 році ним була опублікована в Італії робота з теорії збалансованості бюджету споживача, яка через двадцять років одержала світове визнання. • Є. Слуцький є засновником економетрії, родоначальником праксеології – науки про принципи раціональної діяльності людини. На жаль, після революції Є. Слуцький більше не повертався до проблем економіко-математичного аналізу. Він вважав, що планова соціалістична економіка знищила базу тих проблем, які існують при капіталізмі.

• Видатним досягненням після революції була розробка першого у світі балансу народного господарства СРСР за 1923– 1924 роки. Було створено ЦСУ СРСР під керівництвом П. Попова. Цей баланс включав зведені показники відтворення у вартісному і натуральному вираженнях, а також таблиці міжгалузевих потоків предметів та засобів праці. Ці роботи на 10– 15 років випередили закордонних дослідників.

• Великий внесок зробили (до чого) роботи Г. Фельдмана (1884– 1958 рр. ). Ним була створена модель взаємозв’язку темпу зростання національного доходу, зміни фондовіддачі та продуктивності праці. Ці роботи випередили дослідження Кейнса та інших вчених, але були визнані у світі лише після війни.

• У 1938– 1939 роках ленінградський математик Л. Кантарович (1912 -1986 рр. ) створив нову область прикладної математики в економіці – лінійне програмування. У США цей самий метод “винайшов” Дж. Данциг наприкінці 1940 -х років. Лише у 1975 році пріоритет Л. Кантаровича був підтверджений Нобелівською премією. • У ці самі роки працювали В. Новожилов (1892– 1970 рр. ), який опублікував свою знамениту роботу з порівняння витрат і результатів при оптимальному плануванні; академік С. Струмілін (1877 -1974 рр. ) – з ефективності живої праці та балансу народного господарства.

• Так поступово створювався перехід до етапу системного використання математичних методів і моделей у плануванні та управлінні народним господарством.

Лекція закінчена. Дякую за увагу!