Бурі водорості Ведернікової Анни Бурі водорості

Бурі водорості Ведернікової Анни

Бурі водорості – це багатоклітинні, переважно, морські організми. Часто їх можна зустріти прикріпленими до каменів в приливно-відливній зоні холодних морів. Великі водорості, які відносяться до групи ламінарієвих, в ряді країн збирають і використовують як добриво або як джерело йоду, який вони поглинають з морської води. Багато видів використовуються в їжу, особливо на Далекому Сході. Всі представники є багатоклітинними організмами. Абсолютна більшість цих рослин проживає в морях, і лише вісім видів перейшли до існування в прісних водоймах. Бурі водорості включають 1500 видів, які об’єднані в 265 родів.

Бурі водорості отримали свою назву через бурий пігмент фукоксантин (C 40 H 56 O 6 ), який вони містять в хроматофорах. І хоча ці рослини містять і ряд інших пігментів, бурий все ж домінує і приховує решту.

Бурі водорості в переважній більшості належать до морських біотопів , їхні зарості трапляються у літоральній та субліторальній зонах, до глибин 40— 100 м. Представників класу Phaeophyceae можна побачити в усіх морях земної кулі , однак найбільша їхня концентрація— у приполярних та помірних широтах , де вони домінують на глибині від 6 до 15 м.

Джгутики У бурих водоростей два нерівних джгутика прикріплені збоку. Зазвичай довгий пір’ястий джгутик направлений вперед, а гладкий – вбік і назад, але існують і виключення.

Зазвичай бурі водорості ростуть прикріплено до скель та каміння різної величини, і лише в тихих місцях та на великій глибині вони можуть утримуватись на стулках молюсків або гравію. Серед усього розмаїття бурих водоростей представники лише 4 родів Heribaudiella , Pleurocladia , Bodanella та Sphacelaria можуть траплятися у прісних водоймах. Деякі морські види можуть потрапляти до прибережних солонуватих вод , де нерідко є одним з основних компонентів флори солончакових боліт.

БУРІ ВОДОРОСТІ: ІСТОРІЯ Викопні знахідки, які можуть мати відношення до бурих водоростей, датуються пізнім ордовиком (близько 450 млн років) і відомі як Winnipegia і Tallocystis із середнього силуру (425 млн років). Але ці знахідки не можна точно прив’язати тільки до бурих водоростей, так як вони схожі і з деякими сучасними зеленими та червоними водоростями. Викопні знахідки, які точно можна пов’язати з сучасними бурими водоростями, відносяться до міоцену (5 -25 млн років). Це Zonarites і Limnophycus, що нагадують сучасну Dictyota та ін. Молекулярні методи визначають вік бурих водоростей як 155 -200 млн років.

БУРІ ВОДОРОСТІ: РОЗМНОЖЕННЯ Вегетативне розмноження у ряду бурих водоростей може здійснюватися ділянками талома, у видів Sphacelaria – виводковими гілочками, у Fucus на підошві є група клітин, здатних до диференціювання в новий талом. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор, у деяких видів – нерухомими тетра- і моноспорами.

БУРІ ВОДОРОСТІ: ЕКОЛОГІЯ І ЗНАЧЕННЯ Бурі водорості широко поширені у всіх морях нашої планети. Найбільшого розвитку вони досягли в морях помірних і приполярних широт. У тропіках масовий розвиток бурих водоростей відбувається в зимові місяці, коли знижується температура води. У морях помірних і приполярних широт бурхливий ріст їхніх таломів починається навесні, і найбільшого розвитку вони досягають у літні місяці.

ЗАСТОСУВАННЯ БУРИХ ВОДОРОСТЕЙ ЛЮДИНОЮ Бурі водорості використовують в їжу, на корм худобі, як добрива, для виробництва альгинатів і маніту. Щорічний збір виду Laminaria і близьких до нього водоростей досягає 2 млн т. сирої маси, більше мільйона тонн дає виробництво її марикультури в Китаї.

Дякую за увагу