Буревій Кость Степанович псевдоніми — Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нахтенборенг
Український поет, драматург, театрознавець і літературний критик; російський революційний діяч. Учасник літературної дискусії 1925– 1928 й автор брошури «Європа чи Росія — про шляхи розвитку сучасної літератури» . Засуджений до кари смepті, був розстріляний після процесу 13 -15 грудня 1934 р.
Короткі біографічні данні Кость Степанович Буревій народився 2 серпня 1888 року в селі Великі Меженки на Вороніжчині в українській родині. Формувався у російськомовному середовищі. Батько Костя — Степан — мав багато дітей і мало землі. Тому Кость зміг закінчити тільки сільську чотирирічку. Подальшу освіту здобував самотужки, переважно в тюрмі та на каторзі. К. Буревій став членом російської Партії соціалістів-революціонерів і дописувачем нелегальних російських есерівських газет вже в 15 -літньому віці (Вороніж був визнаним центром есерівського руху, натомість інформації про діяльність українських політичних організацій на південну Вороніжчину майже не надходило).
Кость буревій — людина трьох різних життів (Ю. Лавріненко) Перше життя було типовим життям «всеросійського» професіонального революціонерапідпільника, активного діяча, а потім і члена ЦК найстаршої і свого часу найсильнішої російської партії соціялістів-революціонерів (1903— 22). Це життя дало Буревію 68 царських і одну більшовицьку російську тюрму, три заслання на Північ і в Сибір та втечі з них, досмертну туберкульозу і десятки операцій кістки. Єдиною компенсацією за це мучеництво було звільнення Буревія від опію «всеросійської одности» шляху до свободи народів-рабів Росії — під керівництвом. . . тієї ж Росії.
Друге життя (1923— 34) — це життя видатного діяча Розстріляного відродження. Воно дало йому нові злидні і переслідування, але повернуло йому його Україну, дало найвищу втіху будувати, творити непроминальні вартості.
Третє життя Костя Буревія — це життя мітичного Едварда Стріхи, що народився 1927 року, Стріхи але не вмер і досі, бо записало Буревія до невеличкої в історії світової літератури групи найліпших майстрів пародії і літературної містифікації. Друге і третє життя можна розглядати як одно, що тривало лише десять літ і що коштувало йому розстрілу, коли він мав лише 46 років і почав семимильними кроками наздоганяти втрачений час.
ЕДВАРД СТРІХА В СТЕПАХ ФУТУРИЗМУ, або Історія однієї літературної містифікації 1. Ще один «футуроруб української літератури» Саме з «Листування друзів (М. Семенко та Е. Стріха)» , яке регулярно друкувалось у центральному органі укрфутуризму, журналі «Нова генерація» , розпочалась історія міфічного поета на ім’я Едвард Стріха. Загалом історії літератури відомі імена, що уславились на авантюрному терені літературної містифікації, ставши прабатьками жанру пародії. Згадаймо хоча б Козьму Пруткова, створеного братами Жемчужніковими на пару з Олексієм Толстим, а також Черубіну де Габріяк, за іменем якої ховався поет Максиміліан Волошин, та багато інших. Утім, на відміну від своїх попередників, Едвард Стріха свідомо виступив саме з політичною сатирою, не обмежуючись літературною.
У Москві, де він жив від 1919 -го по 1929 -ий роки, Кость Буревій займався здебільшого популяризацією української культури: читав лекції, організовував виставки, навіть заснував видавництво «Село і місто» , де з’являлися друком твори заборонених в Україні авторів. За активної підтримки Буревія у 1927 -му році в Москві була створена «Украинская Театральная студия» , яка згодом стала державним театром – правда, вона розвалилась у 1934 -му.
ГЕНІАЛЬНИЙ ПАРОДИСТ
«Трагічна смерть Едварда Стріхи» Хай там як, але «достукався» поет до власного некролога «Трагічна смерть Едварда Стріхи» , видрукуваного у 10 -му числі «Нової генерації» 1928 -го. Вже наступного року цей король містифікацій, творчість якого виявилась не гіршою за писання решти «королів футуропрерій» , повністю порвав із Семенком “У 1929 році ми перебралися з Москви до Харкова, – згадувала дочка поета. – Одного дня, в трамваї, зустрілися «друзі» – Семенко і Стріха. Познайомив їх Валеріян Поліщук. Семенко зняв капелюха з Стріхи й сказав, що той дійсно гарний. Мало не розцілував. Проїхали трамваєм до кінцевої зупинки, а потім повернулися назад до міста. Весь час жартували, згадуючи недавню приязнь. Більше «друзі» не зустрічалися» …
Через п’ять років Костя Буревія, разом із Олексою Влизьком, Грицьком Косинкою, Дмитром Фальківським та багатьма іншими, було засуджено до розстрілу за звинуваченням в “організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади”. Життя Костя Буревія обірвалося взимку 1934 -го, а разом із ним – біографія Едварда Стріхи…
Літературна спадщина Костя Буревія Збірки поезій • «Поэт белого знамени» Сатиричні та пародійні твори • «Хами» • «Зозендропія» • «Опортунія» • «Чотири Чемберлени» • «Мертві петлі. Тюремні мемуари»
Інше • Історична драма «Павло Полуботок» • «Три поеми» (про творчість П. Тичини, • • • М. Семенка, В. Поліщука) — монографія «Амвросій Бучма» (1933) — монографія Публіцистика російською мовою Как создать крестьянскую организацию Тюремные песни Колчаковщина Распад
А ось як згадує Г. Костюк кінець 1934 року: «У газеті серед списку терористівбілогвардійців бачу Г. Косинку, Д. Фальківського; глухонімого, але безмежно талановитого 26 -ти річного Ол. Влизька; старшого, революціонера і каторжанина ще з царських часів, обдарованого особливим, універсальним талантом Костя Буревія…»
Скачать презентацию Буревій Кость Степанович псевдоніми Едвард Стріха Кость
b.pptx