БЕРЕЗА НИЗЬКА , ЗАНЕСЕНА В ЧЕРВОНУ КНИГУ УКРАЇНИ. Таксономічна належність: Родина Березові — Betulaceae. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Наукове значення: Реліктовий (гляціальний) вид на пд. межі ареалу. Ареал виду та його поширення в Україні: Євросибірський вид, поширений від Центральної Європи до Сх. Сибіру та Пн. Монголії. В Європі трапляється переважно на рівнині (Росія, Білорусь, Україна, Польща та Німеччина), в передгір’ях Альп в Швейцарії, у Пд. Карпатах в Румунії. В Україні зростає на Поліссі, Розточчі, Волино-Подільській височині. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється окремими ізольованими популяціями, які займають невелику площу, від кількох квадратних метрів до 50 га. На 10 м 2 припадає в середньому 1– 3 кущі. Причини зміни чисельності: Різке порушення рівня ґрунтових вод у зв’язку з гідромеліоративними роботами, видобутком торфу. Умови місцезростання: Евтрофні осоково-гіпнові та осокові болота, мезотрофні осоково-сфагнові, березово-осоковосфагнові, вербово-осоковосфагнові, сосновоосоково-журавлино-сфагнові, оліготрофні осоковосфагнові болота. Ґрунти кислі (р. Н 4, 3– 7), надмірно зволожені, часто торф’янисті. Елемент різних асоціацій, що відносяться до кл. Scheuchzerio. Caricetea nigrae, Phragmiti-Magnocaricetea, Molinio-Arrhenatheretea (порядок Molinietalia), рідше — Oxycocco-Sphagnetea (союз Sphagnion magellanici), Alnetea glutinosae (асоціація Salicetum pentandrio-cinereae).
Місця поширення низької берези на Ук раїні.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Необхідно взяти під охорону всі місцезнаходження виду поблизу пд. межі ареалу. Охороняється в ПЗ «Розточчя» , «Черемський» , Шацькому НПП, в заказниках «Нечемне» , «Чахівський» , «Любче» , «Мішич» , «Озерище» (Волинська обл. ), «Бущанський» (Рівнененська обл. ), «Романівське болото» (Київська обл. ), «Замглай» (Чернігівська обл. ), «Ретинський » (Сумська обл). Заборонено порушення умов місцезростання, знищення кущів. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України, в дендропарку Березнівського лісового коледжу в Рівненській області.
Однодомний кущ родини березових, заввишки 1 — 2, 5 м. Молоді гілочки вкриті смолистими бородавочками й рідкими короткими волосками. Листки чергові, короткочерешкові, серцевидні або овальні, по краю зубчасті. Квітки одностатеві, зібрані в прямостоячі тичинкові й маточкові сережки; маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12— 15 мм завдовжки, 5— 7 мм завширшки, на коротких ніжках, з двома листками при основі. Плід — горішок. Цвіте у травні. Поширення. Трапляється розсіяно на Поліссі й дуже рідко — в Правобережному Лісостепу на сфагнових болотах.
Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. У березовому соку є цукри (2%), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.
Скачать презентацию БЕРЕЗА НИЗЬКА ЗАНЕСЕНА В ЧЕРВОНУ КНИГУ УКРАЇНИ
Презентация для Богдана не удалять!!!!.pptx