Антон Павлович Чехов Робота учениці 11-Б класу Пасічник

Антон Павлович Чехов Робота учениці 11-Б класу Пасічник Аліни

ПЛАН Образ чайки. Чехов у світовому літературному процесі . Проблема життєвої мети у п’єсі Чехова «Чайка». Нові можливості зображення характеру.

Образом-мотивом є образ чайки, який в п’єсі має значення людини, яка не в змозі реалізувати свій творчий потенціал, як під тиском обставин, так і через некритичне ставлення до власних недоліків. Також чайка є багатозначним символом одвічного конфлікту митця і суспільства, “я” і світу. Образ чайки

Перша п’єса російської ”нової драматургії” Драматургія Антона Чехова проникає в трагізм реальності. В п’єсах відсутній головний герой, кожен із драматичних героїв – неповторний, індивідуальний; всі дійові особи однакові за своїм значенням. Дійові особи залишаються самостійними особистостями, з власною правдою, логікою, долею.

«Чайка» Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає визначне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов розпочав роботу над своєю першою п’єсою, яка не вийшла в світ за життя автора. Але велика робота Чехова-драматурга розпочалася значно пізніше,з «Чайки»,яку було завершено у 1896 році. Сам автор визначав її як роботу незвичну, работу всупереч усім правилам драматургії. «Чайка» — найтрагічніша комедія, сюжет якої складається з лабіринту захоплень і пристрастей, виходу з нього немає, адже немає виходу з низки суперечливих людських почуттів.

Тема п’єси Тема твору – служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини

Проблема життєвої мети у п’єсі Чехова «Чайка» На перший погляд,”Чайка” – звичайна п’єса,у ній немає яскравих подій і пригод. Драма наскрізно пройнята атмосферою неблагополуччя. У ній немає щасливих людей. Героям твору не таланить ні в великому, ні в найменшому. Атмосфера самотності переслідує кожного з героїв.

З перших актів п’єси зрозуміло, що в її атмосфері панує загальне невдоволення життям. Люди надто поглинуті власними бідами, і тому вони не чують одне одного. Атмосфера твору — це атмосфера суцільної психологічної глухоти. Вчитель Медведенко каже «Чому?Не розумію...Ви здорові, батько у вас хоч і небагатий, але з достатком. Мені живеться набагато важче, ніж вам. Я отримую усього двадцять три карбованці на місяць, та ще відраховують з мене... а все ж я не ношу жалобу». Треплев до останньої миті в розпачі: «…я все еще ношусь в хаосе грез и образов, не зная, для чего и кому это нужно. Я не верую и не знаю, в чем мое призвание»

Вся п'єса перейнята тривогами взаємного нерозуміння, нерозділеним почуттям, загальною незадоволеністю. Навіть відомий письменник Тригорин - і той таємно страждає від невдоволення своєю долею, своєю професією, і в сутності й він нещасливий і самотній.

Долі героїв, незважаючи на їх зовнішні і внутрішні розбіжності, перегукуються, зливаються в єдиному звучанні, із багатьох відголосків і відлунь виростає єдина доля і єдиний для всіх настрій. Можливо, саме цей настрій призвів до загибелі Треплева.

Найголовніше, що в «Чайці» А. П. Чехов відкрив нові можливості зображення характеру. Він розкривається не в боротьбі за досягнення мети, а в переживанні життєвих протиріч. У творі з’явився «підтекст». Автор кидає свій зір у майбутнє, а розв’язки, як і завершення людських доль, у нього немає.У цьому полягає вся суть чеховської драми «Чайка».

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!